Нормальний матч у виконанні ПСЖ. 17 думок після фіналу КЧС

Я очікував, що «ПСЖ» виграє КЧС. Припускав це ще до його старту, але після виходу команди до фіналу для мене все було ну зовсім зрозуміло. Вірив, що «Челсі» пручатиметься, але знав, що «сині» мають просто значно менше інструментів для того, щоб перемогти. Однак вони це зробили. Та ще й як - із рахунком 3:0. У «ПСЖ» близький до нуля показник очікуваних голів та 0 явних гольових моментів - це шокує. Мабуть, найбільш показова статистика - ударів в останні 30 хвилин гри. За ними 4:2 саме на користь «Челсі». Тобто «сині» були небезпечніші та гостріші за рахунку 3:0, аніж їхні суперники з мотивацією атакувати всім складом задля повернення у гру. Ще ось таке можу додати: у стартовому складі англійців тільки 2 футболісти отримали нижчий бал, аніж найкращий виконавець у складі французів. «Чиста» перемога, виграні індивідуальні дуелі майже на кожному клаптику поля.

У цьому тексті спробуємо відшукати причини тріумфу «Челсі», а ще трошки покритикуємо «ПСЖ». Нарешті команда дала таку можливість - треба за неї чіплятися.

1. «ПСЖ» не дали обрати сценарій для гри. З «Реалом» французи вирішили зіграти радикально першим номером (68% володіння), з «Баварією» - радикально другим (84% дій на половині парижан). В обох випадках «ПСЖ» доводив, що обраний сценарій для нього - вкрай комфортний. А з «Челсі» не вийшло. Причини дві. По-перше, це відсутність конкретики власна: «ПСЖ» і не віддав м'яч, і не привласнив його собі повноцінно. Ніби застиг у напівпозиції. По-друге, «Челсі» почав поєдинок у шаленому темпі, що не дало можливості парижанам визначитися по ходу, у що саме вони збираються грати. У підсумку аж до перерви не було зрозуміло, який взагалі у «ПСЖ» план на поєдинок. За це доцільно нарікати одним та хвалити інших. Для себе не визначився, яка з причин мала більшу вагу.

2. Пресинг «Челсі» не спрацював «напряму». У «синіх» за поєдинок 9 перехоплень та 13 відборів, сумарно лише 1 така дія - на чужій половині поля. Тобто повертати м'яч собі високо не вдавалося - і це про якість «ПСЖ». Французи не контролювали гру, але не привозили моменти на свої ворота. Однак пресинг «Челсі» - ще й про інтенсивність, а цей темп, як уже сказав раніше, не дав «ПСЖ» визначитися з тим, у що команда збирається грати. Та й пресинг-дії не повинні завжди завершуватися відбором чи перехопленням, іноді їхня головна мета - завадити супернику розвинути атаку. Це вдалося. «ПСЖ» із запасом став найкращим в ЛЧ за кількістю ударів після контратак (36, в усіх інших - не більше, аніж 21). А у фіналі КЧС не пробив жодного разу внаслідок швидкого випаду. Тобто пресинг «Челсі» працював - просто не на відбори та перехоплення на чужій третині поля.

3. Фаворит погано починає топ-матч і виграє - відомий троп. У якийсь момент, хвилині десь на 15-й, здавалося, що так і буде: «Челсі» виглядає жвавішим та цікавішим, але не може конвертувати свій контроль над темпом гри та відсутність будь-якого контролю над подіями у «ПСЖ» у голи. Ми вже бачили схожий фінал ЛЧ рік тому, коли «Боруссія» була кращою за «Реал» до перерви - але не реалізувала свої шанси та поступилася у підсумку (0:2). Зрештою, у поєдинках, які складаються таким чином, вирішальне значення мають реалізація та можливість/неможливість андердога продовжувати грати на топ-рівні всі 90 хвилин. Учора «Челсі» мав реалізацію, а дещо підсів уже за рахунку 3:0, коли міг собі це дозволити.

4. Кукурелья саме грає у футбол, а не працює футболістом. Ось те рішення ще за 0:0 блокувати простріл, а не удар Дуе - топ. Стандартна дія тут - до останнього перекривати лінію пасу та перед самим ударом кидатися на нього, щоб збільшити шанси команди на порятунок. Так зробили б 98% футболістів, бо це база, ґрунт, фундамент. Але іспанець не зробив, бо вчора він не працював за професією - а грав у свою улюблену гру. Він хотів обманути Дуе, показував, що лінія пасу відкрита - але потім зреагував. Обманув. Це зухвало, а ще - дуже красиво. Приємно бачити, що навіть у фіналі КЧС хтось не працює, а просто отримує задоволення від процесу. Марк, браво!

5. Ближче до 20-ї хвилини «Челсі» відмовився від радикального пресингу, чим довів, що має не тільки план А. Причина змін? Або Мареска заздалегідь закладався лише на 15-20-хилинний ударний відрізок, або побачив, що «ПСЖ» навіть під таким тиском не втрачає на власній третині - і відмовився від ідеї. Як би там не було, гірше не стало. Темп гри дещо знизився, тож французи отримали дещо більше часу думати з м'ячем у ногах, але стикнулися з новою проблемою: «Челсі» елітним чином перекривав центр. Майже 3 опорники, а ще - Палмер та центральні захисники, які готові висуватися за опонентами високо. Шалена концентрація виконавців у зоні. Трійка центру поля «ПСЖ» - можливо, найкраща у світі. Але тут вона не мала шансів, бо проти неї був цілий натовп.

6. «ПСЖ» виявився не готовий пересунути гру на фланги повністю. Іншого варіанту не було. Хоча, заради справедливості, і з крилами атаки не все було добре: наприклад, Нету відпрацьовував по Хакімі настільки низько, що моментами сідав у лінію оборони 5-м захисником. Тобто Мареска був круто готовим до всіх стандартних прийомів «ПСЖ» на м'ячі: і центр перекрив, і за Дембеле сказав висуватися, і до Хакімі гравця приставив. Мабуть, парижанам залишалося тільки остаточно «забити» на центр поля та атакувати лише по самій бровці, однак це не їх футбол. Вони не були готові так грати. Після перерви спробували нападати більш акцентовано саме зліва та справа - стало краще, але було вже запізно. Здається, Енріке також був у шоці від якості підготовки Марески до гри - і 45 хвилин просто приходив до тями. Треба було реагувати раніше.

7. «Челсі» нащупав, як на мене, головну слабкість «ПСЖ»: він погано захищається на просторі. Футболісти не встигали розставитися після втрат м'яча - а суперник вже виходив на ударну позицію. Не те щоб із «ПСЖ» ніхто досі не грав на зустрічних курсах. Ні, грали. Наприклад, «Ліверпуль». Але той, нехай і був небезпечним на просторі (беремо тільки 2-й матч), дозволяв і супернику створювати не менше зі швидких атак. І після «Ліверпуля» всі зрозуміли: так із «ПСЖ» грати не можна. «Челсі» довів, що все-таки можна. Головне - те, як будеш захищатися, коли французи полетять уперед швидко. Треба мати у центрі виконавців, які чудово обирають позицію та вміють вдало використовувати тактичний фол; треба мати футболістів, кожен з яких готовий грати в тому числі в обороні. «Челсі» таких мав. Тому не просто вижив у сценарії з обопільними атаками на просторі - ще й переміг у ньому.

8. Перший тайм у виконанні «ПСЖ» - точно не провальний. Суперник мав 4 моменти - і тричі забив. Це про топ-реалізацію. «Челсі» не розривав опонента до перерви. Мав перевагу та заслуговував повести у рахунку, але найбільш логічний підсумок тайму - 1:0 чи 2:1, точно не 3:0. Навіть за явними гольовими нагодами до перерви лише 2:0. Зазвичай це «ПСЖ» забиває більше очікуваного у топ-матчах, бо має елітних виконавців, які здатні пробити з точки 0.05 xG - і відзначитися у 10-20% випадків, а не 5%. Однак цього разу елітного виконавця мала й інша команда. Палмер зіграв ідеально у кожному з гольових епізодів. У вирішальні моменти він грав проти «ПСЖ» як футболіст «ПСЖ». Якщо так, то це вже готова зірка, з якою можна вигравати все, а не тільки КЧС. Починаю потроху розуміти, чому «Челсі» не бере собі в атаку інших виконавців світового рівня: колектив уже визначився зі своїм лідером, який приноситиме йому титули протягом багатьох років.

9. Як на мене, рефері був дещо упереджений. У першому таймі показав пару жовтих карток футболістам «Челсі» за неспортивну поведінку, а у другому у ситуаціях, коли аналогічним чином діяли гравці «ПСЖ», їх не карав жовтими, ніби не помічав маленьких актів грубості (як, наприклад, коли Руїс лежачи вдарив по нозі суперника). «Гірчичники» для лондонців - це ще й про незрілість. Ви маєте перевагу у рахунку у декілька голів, суперник має швидконогих виконавців, а ваша команда - та, яка завжди отримує хоча б декілька жовтих за поєдинок. Нащо підставляти самих себе та ризикувати отримати вилучення? Цього разу ця рушниця не вистрелила - а наступного команда залишиться у меншості одразу після перерви. «Челсі» виграв великий трофей, але колектив ще трохи зарано називати зрілим.

10. Червона - чиста, бо це відверто груба гра. Якщо вже почали про рефері - давайте доб'ємо питання. Травми нема, але чи справді нам треба було чекати, щоб Марку вирвали волосся, щоб зафіксувати намір завдати шкоду супернику з боку Невеша? Якщо карати за таке лише жовтою, то Кукурелья наприкінці гри не відрізнятиметься зачіскою від Марески. Намір завдати фізичної шкоди супернику повинен каратися червоною - смикання це за волосся чи ляпас. А вже всілякі дисциплінарні комісії повинні вирішувати, де це дискваліфікація на 2 матчі, а де - на 5. Тому рішення судді - правильне. Поки рефері дивився повтори я писав собі, що знайшов єдиний недолік Невеша - завелика експресивність. У порівнянні з Вітіньєю чи Дембеле він узагалі скажений.

Збирався також писати про незрілість - але після оголошення рішення судді португалець одразу побіг за найближчу лінію поля. Не сперечався. Не показував, який незадоволений. Не прощався з глядачами оплесками. Швидко втік, щоб не красти у команди час на порятунок. За 0:3 на останніх хвилинах гри. Цього разу це не допомогло та не могло допомогти, але наступного разу така поведінка будь-якого футболіста «ПСЖ» дасть команді потрібний час - і вона зможе врятувати поєдинок. Це дуже зріло - і дуже контрастує з дурним рішенням смикнути суперника за волосся. Невеш ухвалив найгірше рішення, усвідомив це і після цього ухвалив найкраще з можливих. Справа у тому, що він виросте - і більше не отримає червону картку за таку дурість. Але якщо він настільки професійно поводиться після помилок вже зараз, то майже непевне збереже цю якість. Не найкращий його матч, неприпустима дія щодо Кукурельї - але фантастична реакція. Це майбутня суперзірка.

11. Через шоу організаторів перерва затягнулася - і це повинно було піти на користь «ПСЖ». Бо французи, по-перше, відстають, тож їм більше часу на зміни - краще, та, по-друге, мають більшу кількість ігрових інструментів, тож довша за стандартну перерва - шанс для тренера зрозуміло пояснити, на яку систему команді варто перейти. Вважаю це нечесним щодо «Челсі», бо через сумнівну організацію фіналу колективи опинилися у дещо нерівних позиціях у роздягальнях. Якщо б «сині» мали перевагу не 3:0, а, наприклад, 1:0 та пропустили б одразу після перебудови «ПСЖ» після перерви, частково винними у цьому були б й організатори. Бо є правила футболу, де антракт - 15-хвилинний. Якщо б перерву скоротили до 5-10 хвилин, усі б казали, що «вони допомагають англійцям». А так допомогли «ПСЖ». Хоч окремий фестиваль влаштовуйте у перерві - але вкладайтеся у відведений час. Бо головні зірки вечора - футболісти, а не співаки та співачки.

12. «ПСЖ» не вистачило емоцій. Зрозуміло, що стартовий план з невизначеною манерою гри - погано, якісно підготований суперник - жахливо. Але вирок - саме відсутність емоцій. Не те щоб «ПСЖ» не хотів виграти. Хотів. Але команда провела важкий сезон, де у плей-оф ЛЧ тільки з «Брестом» грала взагалі без конкуренції. Уже на КЧС відіграла з «Атлетіко», «Баварією» та «Реалом». «Челсі» не мав таких суперників у боротьбі навиліт, коли нерви на межі. Було відчуття, що «ПСЖ» залишив усі свої емоції на попередніх стадіях. Ви ж бачили, наскільки байдуже реагували футболісти, коли команда пропускала? І це не списати на незацікавленість у КЧС, бо раніше ці ж футболісти активно святкували голи у ворота «Баварії» та «Реала».

Ми часто говоримо про те, що 70+ матчів за сезон - забагато для футболістів з фізичної точки зору. Але не кажемо про те, що це забагато і з психологічної. Ти вигораєш. Завдання тренера досить часто - видати вогняну промову у роздягальні перед грою. Але він не може робити це щотижня. Він зробив це перед півфіналами та фіналом ЛЧ. Перед грою з «Реалом» та перед поєдинком проти «Баварії». Однак людська психіка така, що ти не можеш сприймати взагалі всі матчі як найважливіші у сезоні. Десь ти повинен виходити на поле з розумінням, що тут у випадку поразки ти не втратиш усе. А «ПСЖ» уже декілька місяців поспіль таких поєдинків майже не має. Кожен раз - найважливіший/історичний/головний у сезоні. Це втомлює. А потім тренер не знаходить слів, щоб запевнити виконавців, що ось це все були неважливі матчі - а важливий насправді ось цей. Багато хто скаже, що «ПСЖ» не зміг налаштуватися. Я ж вважаю, що не знайшов емоцій. Це дещо різне.

13. «ПСЖ» гарно зреагував після перерви. Якась незріла команда розкрила б гру в обидва боки - пропустила б 4-й та остаточно попрощалася б з мрією про перемогу. Натомість французи прибрали до ніг м'яч (66% володіння та 93% точності пасів у стартові 19 хвилин) та почали завдавати удари (4:0 на відрізку). Якби Дембеле забив, команда б повернулася у гру. «ПСЖ» не був близьким до порятунку - але це геть не випадок «Реала», який у півфіналі після 0:3 до перерви нічого не запропонував у фінальні 45 хвилин. Париж запропонував - просто «Челсі» вистояв.

14. Не розумію, як хтось каже, що КЧС - турнір, на який всім байдуже. Після перерви хвилин за перші 15 «ПСЖ» зіграв разів 5-6 прямо на межі фолу, коли «Челсі» вже всім складом зупинявся, бо бачив порушення - але рефері давав грати. Парижани не знайшли емоцій на перший тайм - але відшукали їх на другий. Мабуть, 0:3 було для них образливо. Коли команда демонструє ТАКУ реакцію на невдачу після перерви, відмовляти їй у бажанні неможливо. «ПСЖ» хотів виграти турнір. «Челсі», до речі, також: я не так часто бачу, як тренер не може стримати емоцій та розпливається у посмішці, борючись з нею, ще до фінального свистка, а тут Мареска робив саме це. Він був щасливий перемогти у фіналі КЧС і особливо - «ПСЖ». Кажуть, ФІФА платить тренерам та футболістам так багато, що вони можуть говорити про турнір тільки добре. За цю емоцію Маресці також заплатили? Якщо так, то мова про декілька десятків мільйонів, бо кращої реклами КЧС бути не могло.

15. Дуже велике значення мали індивідуальні перформанси. Санчес здійснив декілька топ-сейвів й ускладнив процес розставання з ним. Густо «з'їв» Хвічу та остаточно затвердив думку, що справа у захисті повинен грати саме він. Нету довів, що Хакімі не такий вже й страшний, якщо команда має готового пахати без м'яча та персонально з Ашрафом вінгера. А, ще Бералдо програв декілька важливих єдиноборств - і дав зрозуміти, що Пачо - все ж інший рівень. «ПСЖ» потрібен позаду монстр дуелей. Тому перехід Забарного - дещо сумнівний для Іллі. Він гірше в аспекті за Пачо, а Маркіньйос завершувати кар'єру поки що не збирається. Якщо якось сумувати абзац, то десь так: матч чітко підсвітив незамінних в одній команді та дещо слабших за інших у другій. Є відчуття, що поєдинок матиме суттєвий вплив на дії клубів на трансферному ринку влітку.

16. Саме цей рахунок може дати командам найбільше. «Челсі» відчує впевненість у своїх силах та зрозуміє, що він може бути топ-клубом - якщо не на дистанції, то в окремо взятих поєдинках з елітними опонентами точно. «ПСЖ» усвідомить, що ще має чималий простір для зросту. До фіналу здавалося, що команда може ігнорувати літнє ТВ - а тепер думка про 2-3 прицільних трансфери здається цілком собі обґрунтованою. Якби «ПСЖ» переміг або «Челсі» вистраждав би якусь мінімальну перемогу 1:0 не за грою, колективи не стали б кращими - а тепер можуть. Фінал КЧС натякнув та нагадав обом, що розвиток можливий.

17. «ПСЖ» провів нормальний матч, а «Челсі» - ідеальний. Ніби французька команда програла 0:3, але це не відчувається розгромом. Без спроби Ділепа англійці мали шансів менш ніж на одиницю xG. Тобто найкраще в їхній атаці - реалізація, причому персонально Палмера. Це не провал оборони «ПСЖ». Та й в атаці хіба провал? Команда робила те, що і зазвичай, створила декілька непоганих моментів - але не забила через сейви воротаря. Парижани мали небагато шансів, але не через технічні помилки під час роботи з м'ячем - через план суперника. Після 0:3 могли повернутися у гру, вийшли на другий тайм з вірою у порятунок та зробили матч важким для «Челсі». За цифрами це перемога «синіх», але не розгромна. Отже, «ПСЖ» провів непоганий поєдинок. Але все ж 0:3, бо «Челсі» був набагато кращим - і видав свій найкращий перформанс за декілька років. Вийшло все в обороні, багато чого в атаці. На фоні безумовно майстерного «ПСЖ» команда виглядала кращою та відрізками навіть цікавішою. І жодного разу не «вимкнулася», не було проміжку часу, коли «Челсі» втратив би контроль над грою.

«ПСЖ» не заслужив на компліменти, але і на суттєву критику - також. А от цей «Челсі» заслужив на визнання. 17-матчева серія Палмера без голів у попередньому сезоні дещо насторожує, тож давайте скажу несміливо: якщо «Челсі» знайде топ-бомбардира до кінця осені та придбає сильного воротаря влітку (Санчес учора - топ, але на дистанції - ні), зможе поборотися навіть за титул АПЛ. Мені було сумно у травні, коли до ЛЧ замість «Астон Вілли», яка вразила проти «ПСЖ», вийшов сирий «Челсі». Більше ні. Бо «Челсі» проти «ПСЖ» вразив ще більше.