Олександр РОМАНЧУК: «Університатя ставить перед собою максимальні цілі»

Український захисник Олександр Романчук розповів про свій трансфер з Кривбаса у клуб Університатя Крайова з Румунії:

- Як давно з'явився варіант з Університатя? Приблизно за два-три тижні до мого приїзду сюди. Агент зателефонував і повідомив, що є зацікавленість від клубу. Я сказав: добре, давай розглядати, слухати, що вони пропонують. І, чесно кажучи, цей варіант мені одразу сподобався. Я розумів, що це може бути хороший крок для мене. Почав аналізувати чемпіонат, команду, умови - зважував усі за і проти. Але остаточне рішення тоді ще не приймав - очікував, можливо, з'являться інші варіанти. Але все ж я тут - і не шкодую.

До цього не дуже стежив за чемпіонатом Румунії, але загалом знав про Університатю. Пам'ятав, що українські клуби грали з ними в єврокубках. Також звертав увагу на Румунію, коли тут грав Коноплянка - дивився та розумів, що за чемпіонат, які команди в топі.

Які завдання стоять перед клубом? Це амбітна команда, яка ставить перед собою тільки максимальні цілі. Від самого початку нашого спілкування з клубом йшлося лише про перемоги та боротьбу за перші місця. Тобто мова лише про найвищі завдання в чемпіонаті. Перш за все, я б виділив гравців збірної Румунії. Наприклад, нашого капітана Нікушора Банку, а також Владіміра Скречу, який грає на позиції опорного півзахисника. До речі, вони протистояли збірній України в матчі на Євро-2024.

Як пройшло перше знайомство з тренером Мірелом Редой? Ми вперше поспілкувались по відеозв'язку, коли йшли перемовини і я ще був у Кривбасі. Були на зв'язку тренер і спортивний директор. Вони дуже тепло мене прийняли, мені сподобалось, як вони говорили. Тренер сказав, що бачить мене в команді, зробив кілька компліментів. Поговорили про тактику, про цілі, про те, що від мене будуть вимагати. Загалом ми швидко знайшли спільну мову, і після тієї розмови я вже знав, що мене там чекають. Залишалося, щоб клуби домовились.

Матч єврокубків проти Зорі? Так, згадували. Розповідали, що грали проти Зорі в Польщі. Перша гра була дуже важка - програли 0:1, і казали, що могло бути й 0:5, настільки Зоря їх переграла. Але вдома Крайова виграла 3:0 і вже не залишила шансів. Говорили, що Зоря була сильною командою, грати проти неї було непросто. Загалом в них позитивне враження про український футбол. Чи правда, що до клубу можуть приєднатися й інші українські легіонери - Ісенко, Луньов або Вантух? Цього я не знаю. Я не компетентний у таких питаннях. Краще звертатися до керівництва клубу чи спортивного директора.

Яка особиста мотивація в новому клубі? Розвиватись, рости, перемагати, ставати сильнішим як футболіст і як професіонал. Хочу набратись досвіду в іншій країні, в європейському чемпіонаті. Це можливість зіграти в єврокубках, тому мотивація максимальна. Очікував, що Румунія і Угорщина - схожі країни, але після приїзду зрозумів, що тут зовсім інший менталітет. Люди набагато тепліші, відкритіші, привітні. Угорці були трохи стриманішими. Тут же з першого дня відчувається інший настрій - і в команді, і в повсякденному житті. Уже був у банку, лікарні - скрізь дуже приємні люди. Коли чують, що я з України - питають про війну, співчувають, засуджують росію, путіна. Це приємно і дуже важливо.

В єврокубках перший суперник - боснійський Сараєво? Я вважаю, що є всі шанси. Сараєво - сильна команда у своїй країні, але наше завдання - вийти до групового етапу. Тож неважливо, хто суперник - ми будемо грати на перемогу. Головне наразі - пройти до групового етапу. А далі - перемагати в кожному матчі. Це клуб, де програш не сприймається. Усі - і тренер, і керівництво - заряджені на перемоги. Їх енергія, настрій, те, як вони це подають - все це надихає. Відчуваєш, що треба викладатися на максимум.

Де буду жити у Крайові? Тут є хороша база, де можна жити, але незабаром приїде дружина, тому зніму квартиру, і житимемо сім'єю там. Відзначу, що інфраструктура на дуже хорошому рівні. Є сучасна тренувальна база з кількома якісними полями, все необхідне для відновлення: медичне обладнання, сауна, джакузі, басейни - холодний і гарячий, тренажерний зал. Все компактно, зручно і комфортно.

Як попрощався із Кривбасом? Це було на зборах. Була така досить чутлива розмова. Я зібрав всіх на вечері, встав і сказав, що хочу поділитися кількома словами. Сказав те, що було, напевно, в серці. Цей рік був дуже важливим у моєму житті. Ми багато пройшли разом. Навіть жартували, що це був рік за три - бо стільки всього сталося: і єврокубки, і чемпіонат, і зміни в команді. Було багато різних моментів - і сумних, і веселих. Ми дійсно стали одним колективом, дуже згуртувалися. Звісно, було сумно прощатися. Тим більше, що це був вже переломний момент: багато футболістів з того складу пішли, залишилось лише кілька. Прийшли новачки, новий тренерський штаб. Тож я просто попрощався, подякував і побажав хлопцям успіху.