Дебют Арди Турана у Шахтарі: надто добре для першого разу
Валерій Василенко – про стартовий поєдинок «гірників» у кваліфікації ЛЄ
- 11 липня 2025, 11:28
- |
- 12 липня 2025, 11:52
- 3812
- 21
До нинішнього «Шахтаря», який за мірками минулого сезону практично для всіх нас бачився котом у мішку, складно підібрати відповідні паралелі та епітети. Настільки невмотивованою та розбалансованою була нещодавньої весни команда Марино Пушича, що оцінити її, нехай і під проводом нового тренера, не було жодної можливості.
Для мене особисто нинішній «Шахтар» все ще залишався командою минулого сезону. З тієї простої причини, що Арда Туран банально не мав часу спорудити «Луїса Енріке в атаці і Дієго Сімеоне в обороні». Навіть свій «Еюпспор» зірці турецького футболу було дуже складно збудувати на місці команди Марино Пушича.
І часу він не мав винятково через непомірно ранній старт його нової команди в єврокубках. На все про все - менше місяця, якщо рахувати з літніми канікулами та акліматизацією.
На підготовчих словенських зборах «Шахтар» Арди Турана провів лише два спаринги. Коли таке бувало востаннє?
І в другому контрольному поєдинку - проти чеського «Словацько» - турецький тренер награвав основу на майбутнє протистояння у кваліфікації ЛЄ проти «Ільвеса».
Склад на «Ільвес» вийшов тим самим, який минулого сезону використовував Марино Пушич. Без будь-якого нюансу, без будь-якої ініціативи. Без будь-якої дурниці. Бо не до жиру. Революція - революцією, але результату ніхто не скасовував.
До того ж обіцяна ігрова революція - справа надто тонка і водночас громіздка. Вона, як і все велике, бачиться на відстані. Не можна так просто «впихнути невпихуєме». Якщо вже у Де Дзербі впродовж майже цілого сезону не вийшло з практично необмеженим для наших широт бюджетом, то що тоді говорити про якісь два тижні виснажливої до блювоти підготовки і без найменших, навіть точкових кадрових вкраплень.
Саме цей нюанс - очевидні страждання бронзових призерів минулого сезону УПЛ на словенських зборах - я вважав за аргумент якщо і не на користь «Ільвеса», то, як мінімум, на шкоду «Шахтарю». Ще з часів золотої ери Мірчі Луческу донецькі бразильці дуже прохолодно ставилися до міжсезонної біганини.
Другий неоднозначний нюанс напередодні дебюту Арди Турана на новому місці - який не який, але ігровий тонус «Ільвеса». Чемпіонат Фінляндії зараз у розпалі, чого про наш чемпіонат не скажеш.
До того ж, у нинішньому чемпіонаті Фінляндії, хай і не в найконкурентнішому, нинішній «Ільвес» котирується досить високо. І на момент першої зустрічі з «помаранчево-чорними» саме команда з Тампере була найрезультативнішою у першості.
Реальність виявилася трохи іншою. Або, скоріше, не трохи. «Ільвес» залишив по собі враження чергового спаринг-партнера команди Арди Турана з підготовчих зборів. З тією лише різницею, що якщо у двох попередніх тренувальних іграх «гірники» виступали на тлі серйозного фізичного навантаження, то в цьому спарингу Туран дав у зв'язку з цим слабину. І бразильці, котрі втомилися від непотрібної біганини, станцювали самбу.
А що ж «Ільвес»? Складно сказати, чи слабша ця команда від тих двох, з якими «гірники» мучилися на словенських зборах. Начебто фіни намагалися все робити правильно: і автобус низько припаркували, і в пресинг виходили. Але справа в тому, що вдома, в рідній стихії, вони так не грають. Тому, роблячи автобус, залишали очевидні проломи. Як і при виході в атаку.
Головне спостереження - у побудовах фінського віце-чемпіона не було компактності, тоді як ця компактність була присутня у побудовах бронзового призера чемпіонату України.
«Ільвес» банально не знав, що робити зі своїм опонентом, а от «Шахтар» був чудово обізнаний, як використати слабкі місця свого суперника.
Зізнатися, я не вірив у велику перемогу «Шахтаря» на старті сезону. З огляду на вищевикладені причини. У перемогу - безперечно вірив. У впевнену. Але 6:0 - це занадто.
Занадто добре для першого разу. Настільки добре, що хочеш чи ні, але доведеться констатувати, що Арда Туран на правильному революційному шляху до побудови атаки у стилі нинішнього наставника «ПСЖ».
А ось що там із обороною «Шахтаря», чи дотягує вона хоча б приблизно до найкращих зразків Дієго Сімеоне, побачимо вже у протистоянні із «Бешикташем».