Чи справедливо забрали перемогу у Піастрі, та як андердог виборов подіум

Гран-прі Великої Британії вийшов насиченим: боротьба, аварії, зміна погоди й безліч драматичних подій. Як не дивно, саме такі гонки, де подій вистачає на кілька сценаріїв, найменше піддаються спокійному аналізу. Адже краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати. Та навіть попри це залишається чимало ключових моментів, які суттєво вплинули на підсумковий результат - і кожен із них міг змінити фінальні результати, та навіть переможця. У цьому матеріалі буде детально розглянуто ці епізоди та головні події Гран-прі Великої Британії.

Старт та альтернативна стартегія

На момент старту дощу ще не було, однак траса залишалася вологою. Після кола прогріву кілька пілотів, зокрема з лідируючої групи - такі як Шарль Леклер (Феррарі) та Джордж Расселл (Мерседес) - вирішили одразу перевзутися у сліки. У теорії це мало дати перевагу вже за кілька кіл, коли траса почне підсихати. Минулого року така тактика спрацювала в Сільверстоуні, коли пілоти на перших ознаках покращення умов ринули в бокси - але тоді і температура була вищою, і рівень вологості значно нижчим.

Цього разу ризик не виправдав себе. Виліт Габріеля Бортолето, який також вирішив перейти на сліки ще до старту, став красномовним попередженням: покриття залишалося занадто вологим. А поява віртуального автомобіля безпеки лише уповільнила процес висихання - боліди на низькій швидкості й без активного навантаження не могли швидко підсушити траєкторію.

Перевага сліків почала проявлятися ближче до завершення режиму віртуальної машини безпеки, але на той момент пілоти, які ризикнули занадто рано, вже втратили занадто багато часу - і фактично позбавили себе шансів поборотися за високі позиції. Натомість вдалим таймінгом скористався Ленс Стролл. Стартувавши 17-м, він відіграв кілька позицій завдяки хорошому старту та сходам суперників, а на шостому колі, за мить до поновлення гонки, перейшов на м'який комплект сліків. У той момент його суперники ще залишалися на зношеній і вже охололій проміжній гумі, яка особливо втрачала ефективність після кількох обережних кіл у режимі VSC. Як наслідок, свіжий і попередньо прогрітий у боксах софт дозволив канадцю відіграти понад 20 секунд та прорватися у лідируючу групу.

Зрозуміло, що перевага м'якої гуми не могла тривати довго, особливо після чергової зміни погоди. Дощ, що посилився, змусив усіх повертатися на проміжні шини. Показовим є порівняння з тими, хто також зробив ставку на ранній слік. Ті ж Расселл і Леклер, які мали стартувати в топ-групі, але одразу перейшли на гуму для сухої траси, також зупинилися разом із канадцем на 11-му колі.

Результати після зупинок:

• Стролл - 4 місце

• Расселл - 9

• Леклер - 14

Усі троє обрали альтернативну тактику, але саме момент переходу став вирішальним. Поки одні поспішили й втратили темп на ще сирій трасі, інший вичекав правильний момент - і його результат говорить сам за себе. Далі гонка продовжилась і всі з перелічених пілотів помилялись як тактично, так і на трасі, але за перший відрізок різниця в тактиці та її результат більш ніж показова.

Штраф Піастрі: забрали перемогу чи заслужене покарання?

Австралієць проводив майже ідеальну гонку в першій половині дистанції. Проте вирішальним - і водночас найбільш суперечливим - моментом не лише для самого Оскара Піастрі, а й для всієї гонки став епізод після другої фази машини безпеки. Саме тоді пілот Макларена різко загальмував, змусивши Макса Ферстаппена ухилятися від зіткнення. За це Піастрі отримав 10-секундний штраф, який фактично позбавив його шансів на перемогу.

На перший погляд, ситуація викликає багато запитань, особливо на тлі схожого інциденту місяцем раніше в Канаді, коли Джордж Расселл зробив щось подібне щодо Ферстаппена, але залишився без покарання.

Піастрі знизив швидкість із 218 до 52 км/год (різниця - 166 км/год) із зусиллям гальмування 60 psi на відрізку близько 140 метрів. Це відбулося посеред прямої, в умовах обмеженої видимості, та ще й після режиму машини безпеки - тобто саме в момент, коли пілоти готуються до рестарту.

Для порівняння, у Канаді Расселл відгальмувався з меншою різницею швидкості - приблизно на 60 км/год - на сухій трасі та з гальмівним зусиллям близько 30 psi. І що важливо - він зробив це ще під машиною безпеки.

Згідно зі спортивним регламентом, гонщик не має права здійснювати небезпечне гальмування чи маневри після того, як згасли вогні машини безпеки, адже це може поставити під загрозу інших учасників гонки. Піастрі ж очевидно порушив це правило - і фактично зіпсував гонку сам собі. Так, 10 секунд можуть здаватися жорстким покаранням, але з огляду на умови - воно цілком обґрунтоване.

Австралієць, який мав усі шанси поборотися за перемогу та був головним претендентом після того, як створив гігантський відрив від переслідувачів, поки Норріс і Ферстаппен боролися між собою, цього разу може звинувачувати лише себе.

Відео інциденту:

Продовжуючи тему пілотів Макларена, варто відзначити Ландо Норріса, який здобув першу домашню перемогу в кар'єрі та вперше виграв дві гонки поспіль у сезоні. Цього разу він отримав шанс, яким скористався на всі 100%.

У першій половині гонки Норріс помітно поступався в темпі своєму напарнику, навіть тоді, коли Піастрі паралельно вів боротьбу з Ферстаппеном. Проте після рестарту, коли Ландо опинився безпосередньо позаду Оскара, обидва їхали в майже однаковому темпі - з невеликою, але стабільною перевагою вже на користь британця. Після переходу на сліки ситуація повторилася: Норріс був трохи швидшим і діяв виваженіше.

Цього разу в нього не було очевидної переваги в темпі чи ідеальної позиції на трасі, але він зробив усе правильно. Складається враження, що після Канади пілоти ніби помінялися ролями.

Геніальний подіум Халка

Ніко Хюлькенберг - головний герой Гран-прі Великої Британії. Пілот Заубера, який цього сезону вже звик дивувати проривами з кінця пелотону, цього разу перевершив самого себе - і зробив це у, без перебільшення, історичному стилі. Після 238 стартів з моменту дебюту - саме в Сільверстоуні Ніко нарешті фінішував у топ-3. У віці 37 років, перейшовши до команди-аутсайдера, він став 218-м пілотом в історії Формули-1, який піднімався на подіум.

І що найбільш вражаюче - він стартував фактично останнім.

Хюлькенберг не вдавався до жодних альтернативних стратегій на старті. Ключовим став момент його першого піт-стопу. На 10-му колі, за мить до того, як розпочався інтенсивний дощ, він заїхав у бокси - чи не єдиний серед усіх пілотів.

Команда Заубер провела найточніший прогноз і виконала піт-стоп ідеально - саме це й стало фундаментом успіху. Завдяки ранній заміні гуми Хюлькенберг зміг:

• уникнути втрат часу на зношеній проміжній гумі,

• проїхати вирішальні кола в дощ куди швидше,

• зберегти стабільний темп без помилок.

У підсумку саме точний таймінг піт-стопу став ключовим для Хюлькенберга - він прорвався на п'яту позицію перед рестартом, опинившись одразу за Ленсом Строллом. А вже після поновлення гонки виліт Ферстаппена дозволив Ніко піднятися на четверте місце й реально включитися в боротьбу за подіум.

Цікаво, що ключові рішення в першій половині гонки Ніко Хюлькенберг ухвалював самостійно - всупереч стратегії командного містка.

Коли команда запропонувала заїхати в бокси для переходу на сліки вже на другому колі, німець проігнорував цей заклик. На наступному колі Заубер знову намагався покликати його, але повідомлення надійшло запізно.

Зрештою, залишившись на стартовому комплекті, Хюлькенберг самостійно вирішив заїхати по нову порцію проміжної гуми на дев'ятому колі. І цього разу теж наперекір команді, яка наполягала залишатися на трасі. Пілот повідомив, що його шини надто зношені, і вкотре скасував запропоновану стратегію.

Фінальну крапку в боротьбі за подіум Хюлькенберг поставив на 34-му колі, щойно було дозволено використовувати DRS - без зайвих затримок він випередив Ленса Стролла на Астон Мартін і вийшов на третє місце, яке успішно зберіг до кінця.

Драма Ред Булл

Під час кваліфікації Макс Ферстаппен майже сенсаційно здобув поул, обравши менш аеродинамічну конфігурацію боліда порівняно з напарником. Однак у гонці ця стратегія обернулась проти нього: на мокрій та слизькій трасі нестача притискної сили стала вирішальним недоліком і фактично коштувала йому подіуму. Ставка Ред Булл на суху погоду, яка здавалася логічною за прогнозами, зрештою не виправдала себе. Водночас цікаво, що в сухих умовах саме Ферстаппен виглядав одним із найшвидших. Під час п'ятничних і суботніх тренувань Red Bull демонстрував впевнений темп на довгих серіях. За сухої траси болід мав би достатній рівень зчеплення та прижиму для ефективного виходу з поворотів, а серйозна перевага в швидкості на прямих зробила б обгони майже неможливими навіть для Макларена - особливо з урахуванням того, що болід із Вокінга гірше за інших переносить їзду в брудному повітрі.

Таким чином, попри прихований потенціал, який проявився ближче до фінішу, Ферстаппен на більшій частині дистанції виглядав вразливо. На початку гонки, поки він залишався серед лідерів, ще вдавалося певний час утримувати за спиною Піастрі чи Норріса. Проте після розвороту на рестарті ситуація кардинально змінилася: опинившись у щільному трафіку, нідерландець повністю втратив швидкість у брудному повітрі. Його болід, із недостатнім рівнем притискної сили, буквально ковзав трасою, поки покриття не почало підсихати. Тоді звісно вдалось відігратись частково, але ставка на низький рівень притискної сили виявилась провальною.

Феррарі

Скудерія провела одну з найкращих кваліфікацій у сезоні, хоча потенціал, безумовно, був іще вищим - про що вже йшлося у нашому огляді після суботи.

Шарль Леклер, як згадувалося вище, став одним із тих, хто ризикнув перевзутись у сліки ще до старту - це рішення фактично знищило його гонку. Шанс поборотися за очки все ще залишався: у певний момент він претендував на 7-ме місце, однак невеликий контакт із колишнім напарником Карлосом Сайнсом (який нині виступає за Вільямс) на фінальних колах змусив обох виїхати за межі траси. У підсумку жоден із них не потрапив у залікову зону.

Льюїс Хемілтон, на відміну від Леклера, залишився на трасі з проміжним комплектом разом із пілотами Макларен і Ред Булл. До переходу на фінальний, сухий комплект шин він дотримувався стандартної тактики, яка на той момент виглядала найоптимальнішою серед лідерів. Це дозволило йому залишатися на стабільних позиціях - щоправда, з одним винятком: завдяки ідеально вчасному піт-стопу вперед встиг вийти Ніко Хюлькенберг.

Британець намагався наздогнати пілота Заубера й продовжити свою 11-річну серію подіумів на Сільверстоуні, але темп Хюлькенберга був як мінімум не гірший, а подекуди й кращий. У Феррарі вирішили діяти агресивно: покликали Льюїса в бокси на сліки за коло до очікуваної хвилі піт-стопів. У цьому була логіка - за умови, що пілот зможе проїхати коло виїзду швидко й без помилок.

Та на нестабільному боліді Феррарі зробити це було непросто. І Хемілтон не впорався: майже одразу після виїзду він вилетів за межі траси й наїхав на калюжу, через що шини стали слизькими й втратили температуру. Згодом він, звісно, почав скорочувати відставання - саме так Феррарі і мала би діяти проти Заубера. Але та втрата часу після зупинки перекреслила всі шанси. До того моменту ситуація ще виглядала як мінімум 50/50.