Він грав за Пенафієл. Що відомо про брата Діогу Жоти, який загинув у ДТП

3 липня 2025 року футбольна Португалія та вся Європа отримали трагічну новину. У дорожньо-транспортній пригоді в Іспанії загинув 28-річний форвард «Ліверпуля» Діогу Жота.

Разом із ним в автокатастрофі загинув і його молодший брат - Андре Філіпе Тейшейра да Сілва, 25-річний футболіст клубу «Пенафіел», який виступає в другому дивізіоні Португалії.

Багато хто спершу сплутав його з відомим нападником збірної Португалії та «РБ Лейпциг» Андре Сілвою, однак мова йде про іншу людину. Андре да Сілва - це рідний брат Діогу Жоти, півзахисник, який більшу частину кар'єри провів у менш помітних клубах, але заробив повагу своїм характером, працьовитістю та відданістю справі.

Андре Сілва народився 28 квітня 2000 року в місті Гондомар. Свою футбольну освіту розпочав у місцевому клубі Гондомар, а згодом потрапив у академії Порту, Пасуш де Феррейра, Фамалікану та Боавішти. На дорослому рівні виступав за Гондомар (37 матчів, 9 голів) і Пенафіел (59 матчів, 6 голів).

Його амплуа - атакувальний півзахисник або лівий вінгер. На відміну від свого брата-форварда, Андре більше працював на створення моментів, а не на їх завершення. Попри скромні масштаби кар'єри, він був важливим гравцем для свого клубу.

Братів об'єднували не лише гени, а й футбол. Андре та Діогу були дуже близькими. Разом проводили відпустки, тренувались, підтримували один одного впродовж кар'єри. Вони виросли у футбольній родині й обидва починали шлях у рідному Гондомарі. Лише за 10 днів до трагедії брати разом відсвяткували весілля Діогу неподалік місця, де сталася аварія.

У ніч на 3 липня Lamborghini Urus, у якому перебували брати, їхав трасою A-52 поблизу муніципалітету Сернаділья (провінція Самора). За попередніми даними, в автомобіля лопнуло колесо під час обгону, після чого авто злетіло з дороги й загорілося. Обидва брати загинули миттєво. Рятувальники підтвердили смерть на місці події.

Смерть Андре стала болючим ударом для його родини та для клубу «Пенафіел», одноклубників і всієї португальської футбольної спільноти. Хоча він не був зіркою світового рівня, ті, хто знав його особисто, згадують його як скромного, працелюбного і щирого хлопця, відданого футболу та родині.

Два брати, дві долі, одна трагедія. Ранок 3 липня назавжди закарбується у пам'яті футбольного світу як день невиправної втрати.