ЦИЦИПАС: «Два роки я відчував сильний стрес, на корті це був вже не я»

Грецький тенісист Стефанос Циципас вступає в новий етап своєї кар'єри під керівництвом Горана Іванішевича. У 26 років грек, здавалося, втратив колишній блиск, але хорватський наставник сподівається різко зупинити цей спад. На Вімблдоні 2025 Стефанос розповів про нові стосунки з тренером.

Циципас - про критику батька та роль Іванішевича

«Я чітко розумів, що на цьому етапі мені потрібен тренер, який сам грав на найвищому рівні й знає, що відбувається в мене в голові. Мені здавалося, що після стількох років без зовнішнього погляду в команді буде складно розпочати з ним роботу, але ми одразу домовилися бути максимально чесними один з одним. Я повністю відкритий до критики, якою б жорсткою вона не була. Хочу чути всю правду - для мене важливо досліджувати власну гру.

Горан ніколи не бреше. Із першого дня він говорив усе, як є, нічого не прикрашав. Мені не потрібна людина, яка буде мені догоджати або плутати - навпаки, мені потрібна проста й зрозуміла інформація, без дратівливих перевантажень. Він не мій батько.

Ми з Гораном хочемо досягти багато чого. Я знаю, що не ідеальний, але він допомагає зрозуміти, чому раніше нічого не працювало, і що можна змінити. Мені варто було запросити його три-чотири роки тому. Відчуваю, що даремно витратив час, дотримуючись одних і тих самих методів, не розвивався. Але плоди нашої роботи скоро стануть помітними. Ми не ставимо конкретних цілей, але я відчуваю повагу й підтримку - бачу це в його очах і чую в його словах».

Про стреси й тривожність

«Останні два роки я відчував сильний стрес, на корті це був вже не я. Лише нещодавно почав усвідомлювати, наскільки складно мені було психологічно. Зараз намагаюся краще з цим справлятися, зосередитися на собі й не відволікатися. Ми з Гораном багато працюємо над відновленням самооцінки, над тим, як повернутися до своїх ігрових схем і додати тактичного різноманіття.

Життя тенісиста - це постійний хаос, нескінченні перельоти по всьому світу. Через кілька років такого життя вигораєш - це нормально. Мені здається, я був одним із найбільш завантажених гравців останніх трьох-чотирьох років. Потрібно знаходити баланс - неможливо мати все й одразу.

Я не був у гармонії з собою - постійно за чимось гнався, а коли все закінчується, виникає відчуття, ніби й не варто було. Бути оточеним людьми, які вимагають занадто багато, і нести за них відповідальність - усе це створює внутрішню напругу, яка накопичується щотижня. Мені допомагає спортивний психолог - я вже давно з ним спілкуюся, намагаюся знайти рішення й очистити розум через глибокі розмови. Він дає мені інструменти, щоб ставати кращим».