Таня БОЙЧУК: «Виступ за збірну України – новий челендж для мене»

Українська футболістка Таня Бойчук перед матчем против команди Польщі розповіла про виступи за збірну та клуб Монреаль Роузес:

«Чому залишила стрибки у воду? Коли мені було 18 років, треба було вибирати. Я дуже любила бути в команді, а стрибки - то тільки ти. І я обрала футбол. [Зараз не стрибаю], бо за контрактом не можна. Це небезпечно. Якби сталася травма чи ще щось, це було б недобре для футболу.

Я дуже щаслива, що можу грати тут, у Канаді. Моя родина останніх сім років тільки по телевізору могла дивитися, як я граю. А тепер 40 людей - рідних і друзів - приїхали на мій матч і тримали українські прапори.

У Монреалі все дуже професійно зробили. Це й тренерський штаб, і найкращі можливості, які я мала. Рада, що повернулася, бо тут я дуже зросла у футболі. І це також добра нагода, щоб діти бачили, що можна це робити тут, у Канаді. Я важко працюю та, думаю, подаю приклад. Хочу бути хорошою рольовою моделлю.

Дуже добра змагальність тут. Шість команд - це небагато, але всі хороші. Не можна на одну гру приїхати побачити, що станеться. У кожному матчі обидві команди можуть виграти.

Ззапрошення до збірної України? Уже кілька років я з татом про це думала й спілкувалася. Я мала дуже добрий досвід з Канадою й хотіла грати за цю збірну. Але коли почалася повномасштабна війна, заговорила з татом про те, як він багато робить для громади. А я нічого не роблю! Це мій спосіб

Рідні мені з усім допомагали. І це не тільки родина в Канаді, але й в Україні. Мої кузини, тітка, вуйко - всі в Коломиї. Чи була я в Україні? Багато разів. Коли була мала, кожні два роки їхали з родиною побачити кузенів і всіх рідних. До Коломиї, Києва, Львова, Чернівців - усюди. Через повномасштабну війну вже давно не бачили родину в Україні, і це трошки важко.

Канадці розуміють контекст російсько-української війни. Але тепер вони не викладають новини про це, як раніше. Ще питають, чи війна триває, чи скінчилася. Кажу, що триває, пару днів тому знову бомби скидали. Думаю, гра за збірну буде хорошим майданчиком, щоб показати людям, що війна триває, що Росія ще нападає, і треба, щоб це все зупинилося.

грала в Канаді, Америці, Швеції, Ісландії. Кожен раз - то інший стиль. Тому я можу багато різних стилів опанувати. Завжди стежу за грою української збірної та часто переписуюсь з подругою Ніколь Козловою, аби запитати, як там усе проходить.

Я в передчутті. Це новий челендж для мене, я такого ще не робила. Це піде на користь мені, родині та моєму клубу - Монреаль Роузес. Я це не тільки для себе роблю, а й для українців у Канаді та українців усюди. Це для всіх».