Атлетіко не топ-клуб. І його це більш ніж влаштовує

«Атлетіко» їхав на КЧС у якості одного з фаворитів. Не у топ-4 головних, але у топ-6 - точно. Тобто його вихід з групи був не те щоб подією зі 100-відсотковою ймовірністю, але близько до цього. Букмекер навіть на кваліфікацію команди до чвертьфіналу давав коефіцієнт трохи вище двійки - майже 50% шансів. Результат - достроковий виліт на найбільш ранній стадії. Вихід у наступний етап не був навіть близьким, адже в останньому матчі команда забила 1 гол - а треба було щонайменше 3. Мадридці ніби поступилися лише одного разу, але додому їдуть з мінусовою різницею голів та лише одним гарним матчем в активі - проти місцевого «Сіетлу» (3:1). Хвалити команду нема за що. Ну добре, можна за характер: в останньому поєдинку вона справді боролася до кінця, до останніх секунд. Але ми вже більш ніж 10-ліття хвалимо «Атлетіко» за характер, доки він програє та програє. Не набридло? Після фінального свистка матчу, за підсумками якого іспанці залишили турнір, Грізманн, один з лідерів команди, посміхався. Бо його все влаштовує. Всіх все влаштовує.

Цей матеріал - моє обурення щодо небажання «Атлетіко» зростати. Я хочу бачити команду сильною, але у середині клубу цього не бажає, здається, ніхто.

Вона програє топ-матчі

Давайте просто візьмемо останній сезон - той, який називають вельми успішним для команди. Тут «Атлетіко» більшу частину розіграшу був у гонці за титул ЛЛ, вийшов до плей-оф ЛЧ, зіграв у півфіналі кубка Іспанії. Тобто це абсолютно точно не провал. Але виступи у великих поєдинках - вкрай невдалі. Найпростіше: «Атлетіко» виграв тільки 2 матчі у «Барселони» та «Реалу». Ніби непогано. Було б, якби він не провів проти цих команд аж 9 зустрічей. Вже гірше, так? А давайте ще згадаємо, що єдина перемога над каталонцями була не за грою: «Атлетіко» виграв 2:1 за розгромної поразки за xG (0.71 проти 3.37). Просто Облак виконав 6 сейвів, а Левандовський не реалізував момент на 0.6 очікуваного м'яча. А єдиний тріумф проти «Реала» - у день, за підсумками якого команда вилетіла з ЛЧ (1:0, поразка у серії пенальті з тим 11-метровим Альвареса). Тобто обидві - змазані. Не було жодного випадку у сезоні, щоб «Атлетіко» грав краще за «Барсу» або «Реал» - і справді переміг. А на це було 9 спроб. Не вистачило.

Ви скажете, що топ-поєдинки - не тільки проти іспанських грандів. І будете праві. Давайте подивимося на результати в ЛЧ. Відкинемо дуелі зі «Спартою», «Слованом» та «Зальцбургом» (не скажете ж ви, що це топ-команди?) - і виявиться, що «Атлетіко» переміг 4 рази, а програв - 3. Причому серед вдалих матчів є дуель з «ПСЖ» (2:1), де 3 очки були здобуті виключно за рахунок кращої реалізації, а ще - матч з «Лейпцигом» (2:1), який провів, можливо, свій найгірший сезон за ціле десятиліття. Зате є поразки «Ліллю» (1:3) та «Бенфіці» (0:4), обидві - цілком за грою. Погоджуюсь, що матч з «Баєром» (2:1) - крутий. Після нього навіть я повірив, що той старий-добрий «Атлетіко» повернувся… Але більше таких мадридців ми і не побачили. Раз на рік і палка стріляє, так? І фінальний цвях у кришку цієї труни - це ганебна поразка «ПСЖ» на клубному ЧС (0:4). Скільки топ-матчів можна занести команді в актив за сезон? 2-3? А було їх трохи менше пари десятків. Що ж це за топ-клуб, який не грає круто проти найкращих?

Вона зациклена на Сімеоне

Будь-який клуб попрощається зі своїм тренером, якщо відчує, що той не може запропонувати нічого, щоб команда додала. Навіть «Лестер» звільнив Раньєрі на наступний рік після виграшу титулу, бо той не мав ідей, як зробити краще. Чи має ідеї Сімеоне? Так. Чи працюють вони? Ні. Перше чемпіонство з Сімеоне «Атлетіко» виграв у 2014-му році. Тоді колектив грав другим номером та максимально вертикально, робив акцент на оборону - закінчив чемпіонат з різницею голів 77:26. Другий титул - у 2021-му. Плюс-мінус той же плейбук, плюс-мінус така ж різниця голів - 67:25. Так от, минулого сезону «Атлетіко» пропустив у лізі 43, цього мав 38.56 xGA, зате додав в атаці - 68+ забитих 3 сезони поспіль. У трьох попередніх розіграшах без титулу було 55, 51 та 65. Протягом крайнього сезону «Атлетіко» володів м'ячем 52.2% часу у чемпіонаті, рік тому - 50.8%, ще сезоном раніше - 50.4%. Тобто мадридці здають в обороні заради кращою гри на м'ячі та з м'ячем. Вони змінюються. Але це не допомагає.

Зараз чесний план «Атлетіко» на переможний для себе сезон у Ла Лізі виглядав би як «Сімеоне зміниться настільки, що команда заграє у топ-футбол». Віра у тренера - це добре, навіть круто, коли спеціаліст зростає та розвивається разом з колективом. Але якщо ви хочете, щоб ваш топ-наставник робив щось непритаманне йому, то, може, вам потрібен інший топ-наставник? Припустимо, у вас є Анчелотті та ви хочете грати у структурований футбол. Тоді, може, ну його того Анчелотті? Він крутий, але є той же Алонсо, гра команди якого - саме така, яку ви б хотіли бачити у себе. І ви змінюєте Анчелотті на Алонсо. Або у вас є прагматичний Тухель та склад під гру у футбол з домінуванням на полі. Тоді нащо вам Тухель? Можна взяти Компані, який дасть вам саме те, чого ви хочете. «Атлетіко» хоче грати сучасно? Чудово. Тоді потрібен відповідний тренер. Сімеоне прогресує, але повільно. Щоб вигравати, можна взяти когось іншого. Але «Атлетіко» не бере. Бо йому норм чекати, поки Дієго стане кращою версією самого себе.

Вона має однакові результати від сезону до сезону

Ви скажете: «Це ознака стабільності». А я відповім: дійсно було б так, якби в Іспанії була вища конкуренція. Склад «Атлетіко» удвічі дешевший, аніж у «Реала» та «Барселони», але у півтора рази дорожчий, аніж у будь-кого іншого у чемпіонаті. Тобто команда об'єктивно має причини кожного разу фінішувати третьою, бо вона прямо у цій прірві між грандами та всіма іншими. Отже, єдиний спосіб її оцінити - результат на фініші. Наскільки близько до найкращих? Чи більше балів, аніж рік тому? Такого роду питання повинні бути. Так от, розіграш 2023/24 - провальний для «Атлетіко». Там команда відстала навіть від «Жирони» та не вела боротьбу за титул взагалі. В атаці було сумно, тягнув один Грізманн. Розіграш 24/25 - успішний для колективу. Боротьба за титул, легке завоювання третього рядка, розкриття Серлота та Альвареса. Аж тут порівнюємо невдалий та вдалий сезони - і виявляється, що в обох мадридці набрали рівно по 76 очок, забили 70 та 68 голів відповідно.

Розумієте? Вдалий та невдалий сезони за результатами на фініші - тотожні. «Атлетіко» не у прірві - у часовій петлі. Де кожен рік одне й те саме, а ти можеш лише вплинути на деталі. У цей рік виграєш на матч більше - мабуть, хороший. У цей заб'єш на 5 голів менше - мабуть, поганий. Або навпаки. Хто його знає, чесно кажучи. «Атлетіко» має найменшу амплітуду між сезонами, які можна вважати хорошими, та такими, які можна назвати поганими. Бо вони плюс-мінус однакові. Герої фільмів а-ля «День бабака» намагаються вирватися з цієї петлі, бо поза її межами мають своє життя. Та й просто набридає, насправді. Хочеться бачити дні різними, переживати різні події, спілкуватися з різними людьми тощо. Всім персонажам такого роду кіно. Але не «Атлетіко». Йому ніби норм проводити однакові сезони, а наприкінці оцінювати їх по-різному. Якби колектив хотів, щоб було по-іншому, він би діяв. Однак справді великих дій немає. Сімеоне все ще у клубі. Склад оновлюється повільно. За рік знову буде 76 очок.

Вона не має балансу у складі

Найкращі за оцінкою у сезоні ЛЛ - Серлот та Альварес. Вдалі трансфери в лінію атаки. Але непотрібні. У сезон без цієї пари «Атлетіко» забив на 2 голи більше. Я погоджуюся, що мати у клубі «дев'ятку» та гравця рівня Альвареса - привілей, але він не дав команді вирішальної переваги. Через одну просту причину: бо та взагалі не печеться про баланс. Облак чергує середній сезон з поганим, а в обороні грають Ленгле, Аспілікуета, Вітсель - ветерани та «збиті льотчики». У центрі поля все ще нема топа на заміну Коке. Хто взагалі зараз у команді робить різницю? Серлот, Альварес, Грізманн, Льоренте. Та й усе, мабуть. Окрім останнього, всі - футболісти атаки. Та й Льоренте має важливу роль на м'ячі. А оборона? І проблема з цією лінією вже не перший рік. Але всі її ігнорують, бо основна мета - зробити команду сильнішою, а не почати вигравати. Чи робить трансфер Альвареса «Атлетіко» сильнішим? Так. Але задля перемог потрібно було підписати захисника.

Атлетіко - сімейна команда

Всі всіх люблять: тренер - футболістів, футболісти - тренера, ще й хімія між наставником та фанатами очевидна. Це гарно, багато хто про це мріє. Наприклад, «Атлетік» з Більбао. Або «Вільярреал». Чи, наприклад, «Бетіс». Щороку фінішувати у зоні ЛЧ для кожної з цих команд - за щастя, набирати рівно по 76 очок у чемпіонаті - привід для свята, відсутність скандалів усередині - виграш джекпоту. Бо вони - сильні колективи без амбіцій стати найкращими. І так і повинно бути, бо важко мітити на саму вершину, коли не маєш грошей та можливостей цю вершину підкорити. Але ж «Атлетіко» має і гроші, і можливість. «Реал» перебудовується, а «Барселона» не може платити багато за трансфери - це шанс для мадридців. Але вони їм не користуються. Навіть не намагаються. Тому і в топ-матчах «Атлетіко» не виграє. Бо до кожного підходить з бажанням виграти - але без амбіцій стати топ-клубом.

Не може вважатися топ-командою та, чий тренер шукає себе та свій новий стиль. Та, яка не робить трансферів на проблемні позиції. Та, яка проводить 2 однакових за результатами на фініші сезони - і сприймає їх по-різному, рік без прогресу вважає вельми вдалим. «Атлетіко» радий бути там, де він є, і просто намагається не впасти. Він тримає рівень вже багато років поспіль, але через це відмовляється від можливості піти за більшим. «Атлетіко» має сімейну атмосферу, тому тут футболісти гарно проводять час - але втрачають амбіції. Такий собі приємний куточок, клуб за інтересами у Мадриді. Мабуть, така команда повинна бути у футболі, у ЛЧ, навіть у кожному чемпіонаті. Однак прикро бачити, як хтось зливає у трубу свій потенціал. «Атлетіко» може більше. Суперники у чемпіонаті дають шанси ризикувати (в Іспанії нема 4-ї сили), тож мадридці могли б поміняти тренера на більш сучасного. І захисників могли б придбати. І Облака продати. Але це не по-сімейному, а ще - про сміливість.

«Атлетіко» боїться. А якщо ти боїшся, то який з тебе топ-клуб?

Став на перемогу ПСЖ на Клубному чемпіонаті світу з коефіцієнтом 4.00 на Favbet.ua.

Більше текстів автора читайте тут