ОЛІЙНИКОВА: «Коли бачу, що вмирають росіяни, мене це заряджає»

24-річна українська тенісистка Олександра Олійникова (WTA 202) розповіла про свою волонтерську діяльність, службу батька і «мотивацію»:

- У фіналі одного з італійських турнірів ви зустрічалися з росіянкою Макаровою. У іграх проти безпрапорних ви відчуваєте додатковий тиск або мотивацію?

- Моя теорія, що росіянки мене бояться. Знаю, що майже у кожної української гравчині був скандал, пов'язаний з ними. При мені таке траплялося, але на мою адресу - ні. У росіянок дуже дивна реакція на мене: я ловлю на собі їх косі погляди, але підійти і щось сказати мені вони не наважуються. Тому моя теорія, що безпрапорні мене бояться. Тому що я зла бандерівка і «снідаю перед матчами російськими немовлятами» (сміється).

А ось що стосується тиску, то у мене дуже глибоке переконання, що росіяни не мають права змагатися взагалі. Вони підтримують війну. Ця моя опонентка у фіналі турніру в Італії - я точно знаю, що вона підтримує війну, лайкає пропагандистські публікації. Коли я починаю про це думати, то починаю ставитися до матчу так, ніби його не повинно бути. Я налаштувалася так, що росіяни - не суб'єкти. Стосовно них не потрібно нічого доводити. Краще спілкуватися з іноземцями і пояснювати, що не так з усією цією ситуацією, що росіянам дозволили виступати. У чому взагалі проблема.

Росіяни кажуть: «Ми нічого не можемо зробити». Ось вони для мене і не суб'єкти! Вони об'єкти. Люди чисто на біологічному рівні. Я так налаштовуюся, мені так краще. Тоді можу показувати свій хороший теніс.

- Перейдемо до волонтерської діяльності. Ви активно збираєте гроші на дрони завдяки _drones4ua.org. Коли почали цим займатися? Яким бригадам допомагаєте?

- Ми співпрацюємо безпосередньо з проектом ReDrone, фінансуючи закупівлю та переобладнання. Почали співпрацю з ReDrone, оскільки іменний концепт, крім інтересу для вболівальників, дає абсолютну транспарентність (прозорість). Дуже часто дрони від нашої співпраці отримує бригада «Шершні Довбуша», але не тільки вони.

Спочатку ми перераховували гроші до Фонду Сергія Стерненка. Наш фонд був у багатьох аспектах інформаційним. Тоді була історія збору грошей через церемонію.

Зараз концепція така. Є кілька дівчат з туру: я, Христина Возняк, Ліза Труш - вболівальники можуть перейти за посиланням і підтримати тенісистку. Потім прилітає куплений за ці гроші іменний дрон від того гравця, якого підтримав вболівальник, і вбиває окупанта. Або знищує техніку. Всі задоволені! Коли я бачу, що вмирають росіяни, мене це неймовірно заряджає! До речі, у фіналі я теж ходила і думала, що мені потрібно зібратися, тому що коли перемагаєш, люди дуже активно донатять! Це win-win ситуація, скажімо так!

- Росіянки скаржилися організаторам на те, що у вас на майці зображено посилання на благодійний фонд. Як вдалося вийти з цієї ситуації?

- Зараз у мене на одязі посилання не на фонд, а на мою сторінку в Instagram (вони співзвучні drones4ua.org) через цензуру. Але раніше не було ніяких проблем. Я навіть виступала з цим написом на центральному корті турніру WTA в Чилі. Претензії почалися чомусь саме після матчу з росіянкою. Там було багато і безпрапорних, і перефарбованих росіян - людей 10. А я одна. Ось вони приходять до супервайзера і висловлюють якусь претензію.

Було дуже смішно, коли організатори намагалися придумати, чому мені не можна грати з цим написом. Спочатку кажуть: «Політика». Я відповідаю: «Ну яка політика? Я ні за лівих, ні за правих не агітую!». Потім кажуть: «Це military». А я пояснюю: «На цій сторінці йде перенаправлення на дрони. А дрони ви можете замовити в інтернеті. Як те, що ви можете замовити на китайському сайті, може бути military? Я ж не збираю на ракети». Тоді вони вчепилися: «А, так ви на щось збираєте? Благодійність теж рекламувати не можна». Тоді я: «Зачекайте-зачекайте, я особисто нічого не збираю, у мене інформативний проект». Спочатку він дійсно був більше інформативним. Словом, це була дуже складна і неприємна розмова.

Тому зараз у мене на футболці логотип моєї сторінки в Instagram. А те, що вона називається drones4ua.org, то це просто збіг. Хочу, щоб на мене більше людей підписалися. Може, я хочу стати інфлюенсером.

- Ваш батько захищає Україну в лавах ЗСУ. Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, ваша родина вже давно жила в Хорватії. Але ваш батько вирішив повернутися з-за кордону і піти на фронт. Наскільки важко вам було прийняти таке його рішення?

- Тато досить довго думав про це. Напевно, для мене це було найважче випробування в житті. Оскільки мій тато - це настільки чудовий і люблячий батько, настільки велика підтримка і в житті, і на корті. Мій тато вів абсолютно всі мої справи. І навіть зараз бере на себе більшу частину менеджерської роботи. Але я розумію, що не могла утримувати людину від того, щоб вона пішла робити чесну справу, щоб захищати свою державу, щоб обороняти для мене країну, в яку я мрію повернутися. Тому що я своє майбутнє хочу пов'язати тільки з Україною!

Я боялася, що без тата не впораюся в тенісному плані. Тому що я не можу описати словами його підтримку. Для мене він дійсно найкращий батько в світі! Не можу уявити кращого! Але десь мене це навіть мотивувало! Тому зараз, коли виходжу на корт, усвідомлюю, що граю не тільки за свою країну, за свій прапор, але і за тата! Для мене він справжній герой. На мою думку, всі українські добровольці - герої!

- Історія, чому ваша сім'я була змушена виїхати з України. Кажуть, проблеми почалися, коли на фірмі вашого батька надрукували футболки «Дякуємо жителям Донбасу за президента...». Це було за часів Януковича.

- Тато надрукував ці футболки, це деяким людям не сподобалося. Я була маленька, але багато чого запам'ятала. Татові розгромили офіс, винесли різне обладнання. Була загроза, що батька просто можуть посадити до в'язниці. І ми виїхали через утиски тодішнього режиму.