Італійські клуби пробивають дно дурними рішеннями щодо тренерів

В Італії футбольні боси люблять вирішити всі ключові питання вже у червні, а далі робити вже виключно косметичні покращення. Це літо не є виключенням: більшість клубів верхньої половини таблиці Серії А вже змінили тренерів. Я мовчав, коли сумнівним було перше призначення. Мовчав після другого та третього. Але більше не можу, бо це вже геть неадекватно: боси команд ухвалюють або суперечливі, або відверто погані рішення. Провали неминучі. Хтось «вгадає», але великий відсоток колективів - ні. Бо на папері поганих рішень чимало. За чемпіонат Італії страшно. Можливо, це вплив «Наполі», «Ювентуса» та «Роми», які з хаотичним підходом досягли успіхів: перший виграв титул без топ-складу, другий вийшов до ЛЧ, третя врятувала сезон декількома змінами тренера у пошуку найкращого. Боси інших команд подивилися - і вирішили піти тим же шляхом.

У цьому тексті коментую всі тренерські рішення клубів Серії А та пояснюю, чому ледь не кожне з них - відверто погане. Якщо вам буде здаватися у якийсь момент, що я ховаю італійський футбол, то… ну, вам не здаватиметься. Я дійсно ховаю.

Фіорентина втрачає тренера вже вдруге

Рік тому «фіалки» не втримали Італьяно. Вінченцо вирішив, що ризикнути всім та рушити до Болоньї (на той момент пішов Мотта та планувався розпродаж футболістів) є більш перспективним рішенням, аніж залишатися у Флоренції, яка стабільно фінішувала на той момент у районі зони єврокубків. Цього року, у перший же сезон у новому клубі, спеціаліст виграв Кубок Італії - отже, справді крутий та не помилився. Але «Фіорентина» знайшла нового топ-наставника - Палладіно з «Монци». Минулого сезону з ним новачок Серії А набрав 45 очок у чемпіонаті, цього без нього - тільки 18. Уявіть вплив спеціаліста. Так от, і у «Фіорентині» він не провалився: вивів колектив до ЛК, у цьому ж турнірі дійшов аж до півфіналу. Плюс, розкрив форварда Кіна та допоміг відродити кар'єру воротарю Де Геа. Непогано, чи не так? Втім, «фіалкам» виявилось мало. Тому Палладіно більше не тренер «Фіорентини». ЗМІ кажуть, що тренер сам вирішив піти. Знову треба шукати нового…

Клуб не втримав другого топ-тренера за рік. Хто тепер зі справді сильних спеціалістів погодиться очолити команду? «Фіалки» закопують себе.

Мілан обирає варіант без ризику, але ризикує

Футбол Аллегрі - ефективний. Несимпатичний, неприємний, нецікавий - але ефективний. Щонайменше на рівні Серії А. Тому його призначення - непогане рішення, якщо ігнорувати контекст. Але контекст є: рік тому команда прибрала Піолі. Яким був внесок цього тренера? Він гарантував рівень. 4 повних сезони на чолі «Мілану» - 4 фініши у топ-4 таблиці чемпіонату. Але лише 1 титул. Тому керівництво і відмовилося від Стефано, бо ніби з ним неможливий подальший розвиток проекту. І от перший сезон без нього - і фініш аж поза зоною єврокубків. Бо Піолі вмів витиснути максимум зі складу, але цього було недостатньо для босів, вони хотіли ще більших успіхів - і відмовилися від гаранта виступів на високому рівні. А тепер призначають тренера, який неодноразово у своїх коментарях зазначав, що все залежить від гравців. Аллегрі - спеціаліст, з яким ти будеш вигравати кожен матч, якщо твій склад - найкращий. У «Мілана» він точно не найкращий у Серії А. Тому і вигравати він буде не завжди.

Чи може Аллегрі затягнути команду назад до топ-4? Цілком. Однак цього точно вистачить босам? Якщо Піолі «без ігрового стилю» фінішував у 4-ці та був викинутий, то чому аналогічний перформанс Аллегрі буде оцінений по-іншому? Керівництво «Мілана» навряд дасть тренеру щось тут побудувати: розірве контракт раніше.

Лаціо від добра добра шукає

А так не можна. Перед стартом сезону команда призначила тренером Бароні - спеціаліста, якому вже за 60, а він тренував здебільшого у лігах нижчих, аніж Серія Б. У Серії А кожен його колектив - аутсайдер, причому не завжди успішний. Так було, але «Лаціо» не побоявся - і дав шанс тренеру. Нагадаю, «орли» за ціною складу поза топ-6 чемпіонату, а за середнім цінником на футболіста - навіть не у топ-8. Тобто фініш десь у зоні єврокубків уже був би успіхом. Результат - 7-а позиція та втрата путівки до ЛК лише в останньому турі. Ба більше: якби не сенсаційна перемога «Болоньї» у Кубку Італії, «Лаціо» все ж кваліфікувався б до європейських змагань. Просто не пощастило. До того ж, у тій же ЛЄ колектив дістався до чвертьфіналу, де поступився лише по пенальті. Приємний бонус - перемога над «Наполі» у національному кубку (3:1). Так от, хіба все перераховане не є маркером того, що сезон - щонайменше непоганий? «Лаціо» не повинен вигравати завжди хоча б тому, що його найкращий бомбардир - 37-річний Педро.

Але боси звільнили Бароні, щоб повернути Саррі. Чи сильніший Саррі як тренер? Авжеж. І фінішувала команда з ним вище у повні сезони - двічі у топ-5. Але під час останнього його звільнили - коли було 9-е місце за 10 турів до кінця. Тобто він також не буде вигравати завжди з командою. Та ніхто не буде. Боси «Лаціо» хочуть змагатися з найкращими клубами країни на рівних без складу. Це так не працює. Бароні не заслужив на звільнення.

Рома як завжди

Питаю в усіх, хто підтримував команду у гонці за ЛЧ протягом сезону: як вам тепер? Керівництво ухвалювало дурні рішення упродовж усього минулого чемпіонату, тож наївно було очікувати, що тепер буде якось по-іншому. Ще одне таке ж дурне. Що було раніше? «Рома», коли обирала тренерів, не враховувала контекст, особливо ключовий - те, яких футболістів має у складі. Де Россі приходив грати у футбол із домінуванням після Моурінью, який грав у протилежний. Юрич змінював Де Россі з головною цінністю у вигляді пресингу, а це гра без м'яча - попередник акцентував увагу на фазах володіння. Раньєрі - взагалі панічний варіант призначення когось досвідченого, щоб стабілізувати ситуацію. Останнє спрацювало, але «Рома» все ж втратила цілий рік. І знову стала на ті ж граблі через призначення Гасперіні. Останній - крутий тренер, але ставить на пресинг та інтенсивність. А від кого ви чекаєте на такий футбол? Довбик, Дібала, Ель-Шараві та більшість виконавців складу так грати не зможуть.

Складу не підходить тренер, а тренеру - склад. Треба формувати новий, а це питання не одного та навіть не двох трансферних вікон. Це проект на роки, а не на тут і зараз. «Рома» починає з нуля. І робить це з тренером, який усю кар'єру в «Аталанті» сварився із головними зірками: Гомесом, Малиновським, Лукманом. Може, його характер просто не підходить для роботи з найкращими. Це великий ризик. Ризик, який не дасть результат у перші роки.

Аталанта ігнорує особисті якості

Юрич - це як Гасперіні, але, мабуть, з навіть більшою ставкою на гру без м'яча. У цьому сенсі призначення спеціаліста - логічне. Добре, Юрич вміє тренувати. А ще? Є підозри, що він не вміє ухвалювати правильні рішення. Минулого сезону пішов тренувати спочатку «Рому», а потім - «Саутгемптон», хоча знав, що очолювати кожен з колективів посеред сезону з його-то стилем футболу - погане рішення, ще й склади були геть непідходящі. Прийшов - і провалився усюди. 16 поразок у 22-х матчах. Цифри жахливі, але я не буду сумніватися у таланті спеціаліста - тільки у його здатності ухвалювати рішення. Припустимо, у роздягальні конфлікт. Він точно зможе ефективно його вирішити? Припустимо, упродовж гри його провокує тренер команди-суперника. А от він точно не відповість та не заробить червону картку? Припустимо, спортивний директор пропонує йому 2 варіанти нападника. А він точно зможе обрати того, хто допоможе команді?

Тренер - це не тільки тактик. Це і педагог, і керівник, і оратор. Тренер повинен виконувати свою роботу добре не тільки під час футбольних матчів та на тренуваннях. Є питання до здатності Юрича ухвалювати рішення. Якщо йому як слід не допоможуть у клубі, він може провалитися. Були більш безпечні варіанти, але «Аталанта» навіщось ризикує.

Інтер не хоче бути великою командою

Коли «Інтер» призначав Індзагі, були питання, адже команда-претендент на титул ставить на спеціаліста, який до цього претендував максимум на місце у топ-4 із «Лаціо». Чи буде він вигравати? Спрацювало. Ба більше: з Індзагі команда виросла з одного з претендентів на титул у головного фаворита на його виграш, у найкращій колектив Італії за результатами на міжнародній арені та за якістю футболу. Але ж тепер рішення виглядає геть ризикованим - запросити на роль головного у такій команді наставника, який до цього лише за виживання боровся. Це навіть не випадок «Баварії» та Компані, адже останній вже мав найкращий склад у Чемпіоншипі - плюс-мінус розумів, як грати з позиції сили. А от Ківу - геть інший випадок. Він працював у структурі «Інтера», але єдиний його досвід як головного на високому рівні - це «Парма». Поразок майже нема, однак і з перемогами зовсім погано - лише 3 у 13-и матчах. А от точно спеціаліст, який не вміє перемагати, потягне найкращий клуб Італії?

Я довіряю керівництву «Інтера». Ймовірно, вони орієнтуються не лише не результати Ківу, але і на його філософію гри, на його особисті якості. Може, він справді здивує. Але який це сигнал для футболістів? Топ-тренер пішов, а новий - це, за словами самого ж Маротти, «показник мужності» клубу. Сміливо? Так. Але кому з топ-гравців потрібен клуб, який настільки ризикує? Оптимальний варіант для Мартінеса, Тюрама, Бастоні та Барелли зараз - піти. Призначення Ківу - цілком собі причина ухвалити саме таке рішення.

Ліга нездатних мислити стратегічно

Всі описані у цій статті рішення - суперечливі або погані. Комусь пощастить, однак буде пара-трійка гучних провалів - це точно. Бо всі хочуть результат тут і зараз і не готові чекати та/або навіть не намагаються уявити, якими будуть наслідки їхніх дій. Можливо, це повернення старої моди. Раніше часті зміни тренерів у Серії А були нормою. Останніми роками стало по-іншому - і ось вам «Інтер» двічі у фіналі ЛЧ за 3 роки, «Фіорентина» - двічі поспіль у фіналі ЛК, «Рома» у двох європейських фіналах поспіль тощо. Бо частіше перемагає той, хто має довгостроковий проект та йде на ризик тільки якщо має план Б або якогось роду страховку. Але зараз таких клубів в Італії майже нема. Стає усе менше. Тренерів вже змінила більшість команд топ-10 Серії А, а ще до кінця літа до них можуть приєднатися «Наполі» та «Ювентус». Тоді констатуємо зміни у всіх клубах топ-8 таблиці. Це прикольно та цікаво, але може призвести до плачевних наслідків. У нас вже мало команд у Серії А, які грають у гарний футбол та можуть конкурувати з найкращими у Європі. Буде ще менше.

Мабуть, італійському футболу або кожному великому клубу цієї країни окремо необхідно пережити негативний досвід, щоб усвідомити, що вигравати не докладаючи величезних зусиль неможливо. Потрібні круті гравці. Потрібна синергія тренера та спортивного директора. Потрібна віра у проект. Потрібен час. Клуби Серії А поки що цього не усвідомили. Що ж, будемо чекати - і не будемо дивуватися їхнім провалам упродовж наступного сезону.