ОНФОРІЙЧУК: «Після Парижа-2024 я сприймаю змагання по-іншому»

17-річна гімнастка Таїсія Онофрійчук, яка стрімко злетіла на топ-рівень світової художньої гімнастики після Олімпіади-2024 у Парижі, стала символом нової хвилі українського спорту. Напередодні чемпіонату Європи головна надія збірної не приховує: її головна мотивація сьогодні - це прапор і гімн.

За три місяці Таїсія виступила на 6 турнірах та була на п'єдесталі 29 разів з 30 можливих. У її доробку цього року - 18 золотих, 7 срібних і 4 бронзові нагороди, що майже вдвічі більше, ніж за весь її дебютний сезон у дорослих. Крім того, у травні Онофрійчук захистила титул чемпіонки України в багатоборстві.

«Це дуже хороший результат, але на ньому не треба зупинятися. Моя ціль - не понижувати планку, вдосконалювати вправи й виступати ще краще. Коли було 7 років, прийшла на художню гімнастику. Я вміла шпагат і колесо. Усі вже на скакалці стрибали, і я плакала дуже, бо не вміла.

У 2020 році стала тренуватися зі збірною України під керівництвом Ірини Дерюгіної. Зранку була на тренуванні зі збірною, а ввечері йшла до свого тренера. Іноді залишалася у Дерюгіної на цілий день, а наприкінці 2021 року почала ходити повноцінно. Це була мрія, звичайно. Я захоплювалася всіма гімнастками збірної. Коли мамі зателефонували й сказали, що мене запрошують, у мене був шок. Навіть трошки страшно було: як мене оцінять, як приймуть. Але все було добре.

На Кубку світу в мене була мета пройти чисто всі види, щоб бути на п'єдесталі. Але я не очікувала на золоту медаль багатоборства. Дуже рада, що змогла підняти наш прапор і заспівати гімн. У нас війна, усім важко, і не хочеться програвати на міжнародній арені, ще й «нейтральним» спортсменкам.

Цей досвід Олімпіади дав більше мотивації. Зараз менше переживань, але проходжу змагання більш відповідально й усвідомлено. Навіть менше треба робити технічно, але й більше чистити програму. Треба бути обачнішою: якщо відволіктися, предмет легко може випасти з рук. Попередній м'яч важчий за настроєм, і було складно з артистизмом. У цю вправу треба душу вкласти, щоб тобі аплодували стоячи».