Стрибнути на 2.11, 2.12 метри. Магучіх докладно розповіла про цілі на сезон

Напередодні старту сезону у китайському Сямині 26 квітня українська зірка стрибків у висоту Ярослава Магучіх розповіла сайту Діамантової ліги про війну, світові рекорди та здобуття Діамантового трофея.

- 26 квітня ви розпочинаєте свій сезон у Diamond League у Сямині. Як проходить підготовка?

- Усе добре! Я добре стрибала ще після чемпіонату світу в приміщенні в Нанкіні. Знаю, що у Сямині буде сильний склад - австралійки, сербки. Атмосфера буде неймовірною, і я хочу показати хороший результат. Дуже чекаю на початок сезону.

- Минулого разу, у 2023-му, ви стрибнули в Сямині 2.02. Які спогади залишилися?

- Це була моя перша поїздка до Китаю, і вона була фантастичною - і за межами стадіону, і під час змагань. Прийшло дуже багато глядачів - стадіон був повний. Коли ми закінчили, багато людей хотіли поговорити або зробити фото. Це було справді весело. Мені здається, що фанати Діамантової ліги в Китаї - одні з найкращих, яких я бачила.

- На чемпіонаті світу в приміщенні в Нанкіні ви здобули бронзу, поступившись Ніколі Оліслагерс і Елеонор Паттерсон, які теж будуть у Сямині. Це шанс для реваншу?

- (сміється) Ні, думаю, цей шанс буде на наступному чемпіонаті світу в приміщенні у 2026! Звичайно, програш у Нанкіні мотивує працювати більше, але в стрибках у висоту завжди чудова атмосфера. Ми як друзі - постійно спілкуємось. Ми весь час змагаємось одна з одною в Діамантовій лізі, тому дуже близькі. Коли хтось стрибає високо або ставить особистий рекорд, інші дуже щасливі за неї.

- Це допомагає - постійно змагатися зі своїми головними суперницями?

- Це робить усе цікавішим. Якщо хтось показує класний стрибок, я відчуваю енергію, що готова боротися й стрибати ще вище. Це дуже круто. Мені подобається така атмосфера: суперниці на доріжці - друзі поза нею.

- Наскільки важливо мати такий рівень конкуренції в Діамантовій лізі перед чемпіонатом світу в Токіо цього року?

- Чемпіонат світу - найважливіше змагання цього сезону. Але для мене Діамантова ліга - це як чемпіонат світу. Ментально - на одному рівні. І це можливість багато стрибати й набрати форму. Чекаю старту сезону і фіналу в Цюриху, він якраз перед чемпіонатом світу, тож буду в хорошій формі.

- Цього року фінал Діамантової ліги відбудеться перед чемпіонатом світу. Це новий виклик?

- Подивимось. У 2019 теж так було - чемпіонат світу в Досі був на початку жовтня. Загалом я люблю завершувати сезон раніше, щоб раніше повертатися додому, але й такий варіант підходить. У 2018-му я стрибнула особистий рекорд і виграла золото на Юнацькій Олімпіаді в Аргентині в жовтні. Тож маю досвід пізніх змагань.

- Цього сезону ви починаєте раніше. Це якось змінює підхід до підготовки?

- Тренування трохи змінились - ми більше працюємо над стабільністю. Після Олімпіади й фіналу Діамантової ліги минулого року я взяла двомісячну паузу - взагалі не стрибала, просто відпочивала й займалась соціальними проєктами в Україні. Коли повернулась у грудні, було дуже важко - я навіть не могла стрибнути 1.85! Це було божевілля. Але так буває. Зараз я просто хочу працювати й досягти кращих результатів, ніж торік.

- Минулого року ви виграли олімпійське золото й встановили світовий рекорд. Чи можливо ще покращити результат?

- Я ще можу покращити розбіг. Раніше я п'ять років стрибала з одним розбігом - усе було чітко. Торік ми перейшли на 11 кроків, і я досі не завжди відчуваю потрібну швидкість. Навіть попри стрибок на 2.10 і олімпійське золото, вважаю, що розбіг ще не ідеальний.

- То, можливо, ми побачимо новий світовий рекорд цього року?

- (сміється) Сподіваюся! Навіть маючи золото і рекорд, я хочу більше - 2.11, 2.12. У мене є ще один великий мотиватор у стрибках з жердиною…

- Мондо Дюплантіс?

- Так, для нього це як: «Світовий рекорд? Ок, погнали!». І я хочу мати те саме відчуття. Це велика мотивація. Пам'ятаю, минулого року ми були на івенті Puma перед Парижем, і я сиділа поруч із Мондо та Карстеном Варгольмом. Їх представили як світових рекордсменів, а мене - як бронзову призерку Олімпіади. Я ніби не вписувалась.

- Але тепер ви - частина клубу світових рекордсменів. Розкажіть про той момент у Парижі, коли ви стрибнули 2.10.

- Перед змаганням було відчуття, що можу зробити щось особливе. Але на доріжці я помилилась на 1.85 і була дуже втомлена. Потім стрибнула 2.07 - особистий рекорд, тренерка була в захваті й хотіла, щоб я зупинилася. Але я відчула щось і сказала: зроблю одну спробу на рекорд. Тільки одну…

- Які відчуття були перед тим стрибком?

- Я подумала: «Я не зможу». Але потім попросила трибуни плескати, і атмосфера була фантастичною. Я думала: якщо стрибну, це буде велике свято в Україні. Було багато поганих новин, і я думала - якщо поб'ю рекорд, впишу ім'я України в історію. Багато хто вважав, що жінки не можуть стрибнути вище 2.09, але тепер ці двері відкриті.

- Попередній рекорд тримався майже 40 років. Ви одразу усвідомили масштаб?

- Ні. Лише в жовтні, коли ми повернулись до України, і мене визнали спортсменкою року, показали відео з рекордом і золотом - отоді зрозуміла, який це був рік.

- Ви вже говорили, що представляти країну дуже важливо. Це вже четвертий рік, коли ви змагаєтесь на фоні війни. Як із цим справляєтесь психологічно?

- Після 2022-го здавалося, що стане легше з досвідом. Але ні - щороку тільки важче. Важче бути за кордоном, коли вдома буваю лише два місяці. Важко залишати Україну, знаючи, що повернуся лише восени. Я справді сподіваюся, що на Олімпіаду 2028 у Лос-Анджелесі я вже зможу тренуватись у Дніпрі. Ця надія дає сили.

- У вас вже три титули Діамантової ліги. Якщо виграєте четвертий - наздоженете Марію Ласіцкене. Що це означатиме для вас?

- Хочу велику стіну для своїх трофеїв! Вони дуже гарні, і стояти на подіумі з чемпіонами інших дисциплін - це неймовірне відчуття. Там уся легкоатлетична родина - найкращі з найкращих. Хочу знову й знову переживати ці моменти.

- Сезон довгий. Ви вже заявлені в Сяминь, Шанхай/Кецяо і Стокгольм. Які у вас ритуали на виїздах?

- Я обожнюю канцтовари - завжди беру з собою ручки, наліпки. Ще щоденник тренувань, у нього пишу й іноді малюю. І завжди беру книжки. Паперові - іноді важко вмістити в багаж. Люблю біографії. Зараз читаю книжку про історію родини Гуччі.

- І наостанок: у вас є улюблений етап Діамантової ліги?

- Складне питання! Звісно, Париж - тепер особливий, бо там я побила рекорд. Ще, мабуть, Брюссель - там я вперше змагалася у фіналі Діамантової ліги. Це був особливий момент.