Роман ВАНТУХ: «Проблема Зорі – нестабільність»

Оборонець луганської «Зорі» Роман Вантух - один із тих, чия кар'єра є прикладом наполегливості, послідовності та справжньої любові до футболу. Він щодня долав десятки кілометрів, щоб тренуватись.

У щирій розмові з Sport.ua він розповів про своє дитинство, футбольний шлях, атмосферу в команді, життя поза полем і мрії на майбутнє.

Коріння. Дитинство та родина

- Романе, розкажіть про ваше дитинство у Львові. Як ви прийшли до футболу?
- Різні джерела вказують саме Львів моїм місцем народження, але це не так. Народився і виріс у селі Новосілки-Гостинні. Там закінчував школу. І п'ять разів на тиждень добирався до Львова на тренування, а ввечері повертався додому - у сумі це 100 км. У футбол мене привели батьки у віці 10 років, у дитячу школу м. Самбір, але надовго я там не затримався - практично зразу отримав запрошення від ФК «Львів». До закінчення школи грав саме там. Були дуже гарні часи.

- Чи підтримувала ваша сім'я ваше рішення стати професійним футболістом?
- Вони і були ініціаторами цього. Напевно, побачили мої вподобання і наполягли, щоб я спробував більш серйозно цим займатись.

- Як підтримуєте зв'язок з родиною? Чи часто приїжджаєте до рідного міста?
- Кожного дня спілкуємось по телефону, а коли випадає нагода, я обов'язково їду додому. На жаль, не так часто такі нагоди трапляються.

Перші кроки в професії

- Як ви потрапили до академії київського «Динамо»? Які спогади залишилися про цей період?
- Закінчував школу, і на той момент в нашій академії не було дорослої команди і нам пропонували різні варіанти. Коли почув, що є можливість поїхати в «Динамо», не сумнівався ні на секунду. Це був мій улюблений клуб.

- Хто з тренерів найбільше вплинув на ваше становлення як гравця?
- У кожному періоді були тренери, які допомогли мені перейти на новий рівень. Кожен вніс свій вклад у мій розвиток: спочатку це був Галушка Петро Петрович - саме в нього був перший крок. Далі - дуже великий період у ФК «Львів». Це був Колобич Олег Васильович, саме він створив дуже гарну команду, яка при своїх скромних можливостях досягла гарних результатів і виховала багато гравців, які доросли до рівня УПЛ.
У «Динамо» - це був Мороз Юрій Леонтійович, якому я можу завдячувати, що потрапив у «Динамо» і зміг розвиватись до переходу в дорослу команду.
А на дорослому рівні першим тренером був Шевчук В'ячеслав Анатолійович - саме він довірив мені місце в «Олімпіку», який на той час боровся за збереження прописки. Тому дякую йому за цей сміливий крок - завдання тоді ми виконали.

- Які аспекти тренувального процесу вважаєте найважливішими для досягнення високих результатів?
- Найважливіше для досягнення результату - це самовіддача.

Шлях крізь клуби

- Ви виступали в оренді за кілька клубів, зокрема «Олімпік», «Олександрію», «Чорноморець» та «Дніпро-1». Як ці переходи вплинули на ваш розвиток?
- У кожному клубі були різні задачі: десь боровся за збереження, десь - за місце в єврокубках. Тому це точно позитивний досвід. Сильно шкода, що не зміг зіграти за «Дніпро-1», який тоді боровся за призові місця. Там була гарна команда, але через початок повномасштабної війни ми не дограли чемпіонат.

- У 2022 році ви підписали повноцінний контракт із «Зорею» до 2026 року. Що спонукало вас зробити цей крок?
- «Зоря» - це великий клуб в українському футболі, тому було приємно, що цей клуб був зацікавлений у моїх послугах. Велику роль на той час зіграв головний тренер Патрік Ван Леувен - я хотів попрацювати з іноземним тренером. Він тоді створив дуже і дуже потужну команду.

Сьогодення Зорі

- Романе, як би ви описали атмосферу в команді на цьому етапі сезону? Раніше ви зазначали, що зараз у «Зорі» формується дійсно хороший колектив. Як вважаєте, що стало ключовим чинником для цього - робота нового тренерського штабу, зміни в роздягальні, чи просто час, який команда провела разом?
- Зараз команда будується! Звідси і випливає наш нестабільний результат. Багато молодих хлопців, які отримують свій шанс і роблять перші кроки. Не так багато досвідчених футболістів. З таких виділю хіба Будківського. У нас гарна атмосфера всередині колективу, яка дає надію, що від матчу до матчу ми будемо прогресувати як команда і зможемо покращити наші результати.

- Враховуючи поточне становище «Зорі» в чемпіонаті, хотілося б обговорити наступне: як ви оцінюєте поточну форму команди та її шанси покращити позицію в турнірній таблиці до завершення сезону?
- Як я вже відзначив - наша гра нестабільна. Це і є нашою проблемою. Ми намагаємось вдосконалюватись і прагнемо піднятись у турнірній таблиці.

- Які особисті цілі ви ставите перед собою на решту сезону, щоб допомогти «Зорі» піднятися в турнірній таблиці?
- Ціль - перемагати з командою. Тоді я щасливий, і всі щасливі.

Команда зсередини

- Ви більше лідер чи командний гравець? Як це проявляється на полі?
- Я командний гравець і стараюсь виконувати настанови тренера. У нас достатньо індивідуально сильних гравців, які можуть брати на себе гру. У нашому молодому колективі я один із найстарших гравців, тому інколи отримую капітанську пов'язку. Але лідером у нас є Філ Будківський - у нього великий досвід.

- Хто з партнерів по команді найбільше вас смішить?
- Ден Антюх. У цього хлопця рот не закривається (сміється).

- А хто найбільший трудоголік у «Зорі»?
- Мацапура Дмитро. Іноді зранку прокидаюсь, а він уже з тренування повертається. Потім - з командою, а потім ще скидає фото, як люди біля тренажерного залу погано паркують машини, що йому місця не залишилось.

Людина за межами поля

- Чим ви захоплюєтеся поза футболом? Які у вас хобі?
- З хлопцями, якщо графік дозволяє - граємо в паддл теніс. Це дуже цікаво.

- Як ви проводите вільний час з родиною та друзями?
- Наречена живе у Львові, тому вільний час намагаюсь приділити їй, спілкуємось по телефону. Коли разом - любимо відкривати для себе нові місця, гуляти.

Плани та амбіції

- Чи розглядаєте ви можливість спробувати себе в іноземному чемпіонаті?
- Якби була така пропозиція, я б її обов'язково розглянув.

- Які ваші амбіції та мрії у футбольній кар'єрі?
- Минулого року ми виступали в єврокубках - це дуже крутий досвід. Хочеться знову туди потрапити і спробувати свої сили на цьому рівні.

Після фінального свистка

- Як ви бачите своє життя після завершення спортивної кар'єри? Які є інтереси або плани на майбутнє?
- Після завершення кар'єри хочеться мати власний будинок десь у Львові. Щоб збиратись там з родиною чи друзями і гарно проводити час! На сьогоднішній день не бачу себе тренером, можливо, це буде якийсь невеликий бізнес. В принципі, я можу все робити - можливо, ще знайдеться професія, в якій би я себе спробував.

Поради молоді

- Які б ви дали поради юним футболістам, які мріють про професійну кар'єру, і що побажали б тим, хто тільки починає свій шлях у футболі?
- Насамперед, це наполегливі тренування та постійне самовдосконалення. Важливо не лише тренуватися, але й навчатися, розвиватися в усіх аспектах. І, звісно, не забувати про відновлення - хороший сон має велике значення. Також хочу побажати, щоб у молодих футболістів було якомога менше травм, адже багато моїх знайомих не змогли досягти успіху через них. Тому бажаю, щоб травми обходили їх стороною.

- Які якості, на вашу думку, є ключовими для досягнення успіху в спорті?
- Дисципліна.

Футбол для Романа - це не лише спорт, а й стиль життя, в якому кожен день приносить нові виклики та можливості для розвитку. І хоча майбутнє після завершення кар'єри поки ще не визначене, одне зрозуміло точно: він завжди залишатиметься відданим своїй родині, своїй команді і, безумовно, футболу.

Успіхів Роману в досягненні нових вершин і перемог, а також у подальшому розвитку як професіонала й особистості.

Софія МАЛЄЦЬКА, для Sport.ua