Від Амарілду до Аліссона: символічна збірна бразильців Роми

21 квітня виповнюється 70 років легендарному бразильському півзахиснику Тонінью Серезу. Математично головним європейським клубом для нього була «Сампдорія», в складі якої він став чемпіоном Італії, і за яку відіграв приблизно півтори сотні матчів. Однак мені, хай як це парадоксально (адже в 1980-ті Серію А по нашому телебаченню не транслювали, це вже в епоху всемережжя можна задовольнити смак футбольного гурмана, долучившись до вишуканості тогочасся), він запам'ятався більше у футболці «Роми», своїми голами у фіналах, допомігши «вовкам» відсвяткувати здобуття Кубка Італії. Спостерігаючи за грою нинішньої «Роми» (зрозуміло, що команда з Вічного міста зараз перебуває у фокусі уваги українських любителів футболу через Артема Довбика), ловлю себе на думці, що дарма вони нехтують послугами чарівників м'яча (бразильський паспорт, та й то разом з італійським має хіба що третій воротар). Саме бразильці привносили свого часу родзинки-цікавинки в гру «романісті». Й ювілей одного з них - чим не привід згадати й інших? Всього їх було в «Ромі», до речі, близько півсотні.

Воротар: Аліссон Беккер (народився в 1992 р.)

Може, нині й здається, що Аліссон і «Ліверпуль» - то неподільні поняття, але ж ліверпудліанцем бразильський голкіпер німецького походження став після київського фіналу Ліги чемпіонів й невдалої гри у воротах мерсисайдців Лориса Каріуса. Більш як 72 млн євро сплатив «Ліверпуль» «Ромі» за Аліссона! Й саме в півфінальному протистоянні «Ліверпуль» - «Рома» в Лізі чемпіонів-2017/18, попри його високу результативність (загальний рахунок двох матчів - 7:6 на користь команди Юргена Клоппа), Аліссон привернув увагу менеджменту ліверпудліанців. Ну, й того сезону саме Аліссона - ще воротаря «Роми» - було визнано найкращим голкіпером Ліги чемпіонів.

Захисники: Додо (народився в 1992 р.), Алдаїр (народився в 1965 р.), Рожер Ібаньєс (народився в 1998 р.), Кафу (народився в 1970 р.)

Ліворуч у захисті розташую шульгу Додо. Для нього «Рома» свого часу стала першим європейським клубом у кар'єрі. Він запам'ятався мало притаманною, коли чесно, бразильським оборонцям ігровою дисципліною, адже зосереджувався переважно на захисних обов'язках, був доволі чіпким у відборі. Певно, час, проведений у «Ромі», можна назвати найкращим для його кар'єри, адже саме тоді він стрімко зростав у ціні, й звернув на себе увагу «Інтера». Втім, повністю розкрити свій талант за межами Риму він так і не зміг, хоча опісля захищав кольори кількох поважних клубів як на Апеннінах, так і на батьківщині.

Алдаїр відслужив «Ромі» достоту вірою та правдою чимало років. Певно, матчем-бенефісом для нього стала гра проти «Галатасарая» в розіграші Кубка УЄФА в сезоні-1992/93. Тоді бразильський оборонець відзначився дублем у воротах стамбульського клубу: спершу з гострого кута практично з лінії воротарського майданчика потужно й влучно пробив, не залишивши шансів Хайреттіну Демірбашу, а вже в компенсований до 2-го тайму час невідпорно вдарив здалеку.

Рожер Ібаньєс ще зовсім нещодавно цементував центр оборони «Роми», зокрема в сезон тріумфу «романісті» в Лізі конференцій три роки тому. Пройшов із командою весь звитяжний шлях. Й відзначився голом у ворота модного нині норвезького клубу «Буде-Глімт» на 84-й хвилині домашнього матчу групового етапу. Назагал «романісті» й «Глімт» того сезону зіграли між собою 4 матчі впродовж розіграшу Ліги конференцій (прикметно, що в найпершій грі норвежці виграли з рахунком 6:1 у майбутнього переможця турніру). Рожер у високому стрибку головою влучно пробив по воротах, і м'яч ледь-ледь, та перетнув лінію воріт. Водночас підкреслю, що саме в тій грі Ібаньєс діяв на позиції лівого оборонця. Додам, що проти нашої «Зорі» Ібаньєс грав праворуч у захисті в тій Лізі конференцій, а всі інші матчі відіграв на позиції центрдефа. Зокрема й у вкрай важливій півфінальній грі-відповіді проти «Лестера», й у фіналі проти «Феєнорда». В цих двох матчах в суперників так і не вийшло подолати захист «джалло-россі».

Годі й казати, Кафу - унікальний гравець. 2-разовий чемпіон світу, єдиний учасник трьох поспіль фіналів мундіалів. За «Рому» зіграв більш як дві сотні матчів. Найкращою, певно, була виїзна гра чемпіонату Італії проти «Фіорентини» в сезоні-1999/00, коли бразилець відзначився двома голами, хоча бомбардирство до його відмітних рис ніколи не належало. Його ігрові чесноти інші: гра у відборі, чудове бачення поля, ювелірний довгий пас. Тоді у Флоренції Кафу (грав на позиції правого півзахисника) двома шаленими ударами звіддалеки фактично приніс перемогу своїй команді. Та от після 24 лютого 2022 р. легендарний капітан чемпіонської Бразилії відвідав болота й роздав там силу-силенну компліментів терористичній державі та її громадянам, чим заплямував свою біографію.

Альтернатив в центрі захисту може бути чимало: Жуан, Жуан Жезус, Леандру Кастан, Антоніу Карлос Загу. Здавна казали, що, мовляв, оборона - не найкраща бразильська ланка. А коли йдеться про Італію, то де-де, а там у змозі виплекати вправних власних майстрів руйнування атак суперників. Та, бачите, як: історично в складі «Роми» аж ніяк не останню захисну скрипку відігравали саме земляки Пеле.

Півзахисники: Тонінью Серезу (народився в 1955 р.), Сісінью (народився в 1980 р.), Емерсон (народився в 1976 р.), Жуліу Баптіста (народився в 1981 р.), Фалькау (народився в 1953 р.)

Нинішній ювіляр - із тієї легендарної збірної Бразилії 1982 р., яку багато хто вважає найсильнішою Бразилією з тих, що не вигравали чемпіонат світу. Як на мене, твердження суперечливе, адже гравці тоді в розпорядженні Теле Сантани справді були чудові. Та от грали вони не у футбол, а в м'яч, насолоджучись процесом, водночас не даючи результату. А Енцо Беарзот і Паоло Россі тоді нагадали чарівникам м'яча, що у футболі виграє той, хто більше забиває, а не той, хто естетику ставить вище за результат. Хай там як, а Тонінью Серезу був одним із помітних гравців тієї сантанівської команди (хоча суворий вусань і припустився в грі проти італійців результативної помилки, яку Россі не пробачив). Й, до речі, саме матч Італія - Бразилія на мундіалі-82 послугував чудовою рекламою для бразильців.

На них звернула увагу Серія А - найбагатша на той час ліга футбольного світу. Тонінью Серезу опинився в «Ромі», адаптуватися в якій йому дуже допоміг співвітчизник і товариш по сантанівській збірній-1982 Фалькау. Тонінью Серезу відзначився голом вишуканої краси у фіналі Коппа Італія 1984 р. проти «Верони» (перша гра на виїзді): чудовий удар здалеку! Він поставив переможну крапку в грі-відповіді фіналу Кубка Італії проти «Сампдорії» в 1986 р.: відгукнувся на подачу з правого флангу Стефано Імпалломені (на кар'єрі цього талановитого півзахисника трохи згодом фактично поставив хрест Алессандро Костакурта, зламавши хлопцю одразу й велико-, й малогомілкову кістки в жорсткому зіткненні) й головою спрямував м'яч у ворота «доріані». Відтак Тонінью Серезу цілком можна вважати гравцем, який зробив визначальний внесок у здобуття римлянами двох трофеїв у половині 1980-х.

Сісінью - на допомогу Кафу на правий фланг. Варто було, звісно, ще добряче поламати голову над тим, кого з них поставити в півзахист, а кого - в захист. Зрештою, вирішив розташувати Сісінью вище. Невисокий (171 см) прудконогий уродженець Прадополіса впродовж своєї ігрової кар'єри чимало попілігримствував по різних країнах. У складі «Роми» став володарем Кубка Італії, а також запам'ятався голами у ворота «Фіорентини» вдома (краще за всіх зорієнтувався в штрафному майданчику гостей) та у виїзному матчі проти «Сампдорії» (поставив гольову крапку в швидкій контратаці, відіграв той матч на позиції правого півзахисника) у сезоні-2007/08.

Опорник з опорників Емерсон пограв за чимало знаних європейських клубів у провідних лігах континенту. Втім, саме в «Ромі» він мені запам'ятався найбільше. Відзначу його роль в чемпіонстві римлян у сезоні-2000/01. Упродовж того сезону Емерсон тривалий час лікувався від важкої травми - розриву хрестоподібної зв'язки. Та щойно він залікував її, одразу став до гольової справи, попри більше тяжіння до захисної роботи. В двох виїзних матчах проти «Болоньї» та «Віченци» Емерсон забивав важливі голи (невідпорним ударом правою зі штрафного майданчика й лівою повз захисників у штовханині біля воріт), а перемоги над тими суперниками, зрештою, істотно підвищили шанси «романісті» на скудето. Їх вони, в підсумку, й не згаяли.

А ось Жуліу Баптіста був більше орієнтований на атаку з наголосом на лівий фланг. 185-сантиметровий кремез давав величезний обсяг роботи на полі й незрідка голами завершував атакувальні зусилля команди. Його найкращий сезон у «Ромі» - 2008/09, а улюблений опонент - «Сампдорія», у воротах якої він за два матчі серії А відзначився того сезону чотири рази. Вдома «романісті» обіграли «доріані» з рахунком 2:0, на виїзді було зафіксовано нічию 2:2.

І Фалькау був важливою складовою збірної Бразилії під орудою Теле Сантани, й він сповна відчув гіркоту поразки від італійців у 1982-му. Та була й особливість: в мундіалі-82 Фалькау брав участь уже як гравець «Роми». В сезоні-1981/82 він виявив особливе ставлення до «Кальярі», забивши 4 голи в ворота «ізолані» за 2 матчі Серії А. В чемпіонстві-1982/83 Фалькау, або 8-й цар Риму (прізвисько якнайкрасномовніше, чи не так?) відіграв дуже важливу роль. Зокрема він відкрив рахунок у матчі-скудето (таким він виявився, щоправда, згодом, коли «Юве» було зараховано поразку в матчі проти «Інтера» за фанатський безлад) проти «Авелліно» запаморочливим ударом зі штрафного в дев'ятку. 50-тисячна авдиторія на «Олімпіко ді Рома» (нині - «Стадіо Олімпіко») просто шаленіла, попри рясний дощолий (рятівного козирка над трибунами тоді ще не було). До речі, й до «Авелліно», будучи чинним гравцем, Фалькау ставився по-особливому, адже в сезоні-1983/84 відзначився дублем у воротах біло-зелених «вовків»: спершу - головою з близької відстані, а надалі - потужним ударом здалеку.

Нападник: Амарілду (народився в 1939 р.)

Звісно, можна згадати з нападників «Роми» й Мансіні, й Родрігу Таддеї, однак вони, зрештою, отримали італійські паспорти, відтак і назвати їх суто бразильцями було б не зовсім слушно. А от славнозвісний чемпіон світу-1962 Амарілду був 100%-вим бразильцем. Ель Гарото мав визначний талант і складний характер. За «Рому» грав на початку 1970-х, перейшовши з «Фіорентини» (грав, до слова, за «фіалок» у Києві проти «Динамо» в 1969-му). На зорі римського етапу своєї кар'єри відзначився двома голами у ворота «Віченци»: з пенальті й головою з лінії воротарського майданчика. Й наступного сезону Амарілду розписався у воротах «б'янко-россі»: чудовий дальній удар лівою ногою.

***

Жодна з країн - постачальниць легіонерів до «Роми» - не мала такого численного представництва в літопису «вовків», як Бразилія. Чи не варто римлянам знов звернутися по допомогу до батьківщини «пентакампеонів»? «Не вистачає Довбику бразильського плеймейкера», - таку думку почув від свого товариша - нашого співвітчизника, який захворів «Ромою» від часів її скудето на межі ХХ й ХХІ сторіч. Погоджуєтесь?

Олексій РИЖКОВ