Від таланту до досвіду. Олександру Заварову виповнилося 64 роки

26 квітня свій день народження святкує колишній радянський та український футболіст і тренер Олександр Заваров - один з найкращих плеймейкерів 80-х років.

Олександр є вихованцем ворошиловградської (луганської) дитячо-юнацької школи олімпійського резерву «Зоря». З ранніх років відрізнявся нестандартним мисленням на полі.

27 квітня 1979 року Заваров дебютував за «Зорю» у вищій лізі проти «Динамо» Тбілісі. У першому ж сезоні 18-річний Олександр забив 7 голів. Протягом двох наступних років «служив» у ростовському «СКА», з яким здобув Кубок СРСР 1981 року.

У 1982 році Заваров повернувся до кризової «Зорі», за яку провів 30 матчів у сезоні та відзначився 10 забитими м'ячами.

Наступний рік відіграв значущу роль у кар'єрі атакувального хавбека: Олександр став гравцем найсильнішого клубу України на той час - київського «Динамо», де одразу закріпився в основному складі та став одним з ключових виконавців.

У 1986 році «Динамо» зосередило основні сили на боротьбі в Кубку володарів кубків, а вже 2 травня український клуб разом з Заваровим обіграв у фіналі мадридське «Атлетіко» (3:0) та підняв над головою бажаний трофей.

Гол Заварова у ворота «Атлетіко»

Наступною зупинкою в кар'єрі Олександра став італійський «Ювентус», куди він перейшов у 1988 році як один з кандидатів на заміну Мішеля Платіні, який на той момент завершив кар'єру. Дебютний поєдинок за команду з Турина українець провів 14 вересня 1988 році. У перший період в Італії він не зміг зрівнятися за результативністю з легендарним французьким плеймейкером, через що фанати та керівництво клубу залишилися не задоволеними новачком.

Разом з «Старою сеньйорою» Заваров у 1990 році виграв Кубок УЄФА, перемігши у фіналі «Фіорентину». З приходом нового тренера Джузеппе Манфреді український півзахисник остаточно втратив місце у стартовому складі та чітко усвідомив, що не входить до планів італійського наставника.

За порадою Мішеля Платіні, Олександр Заваров підписав контракт з французьким «Нансі», який став останньою зупинкою українця в його професійній кар'єрі гравця. За п'ять сезонів у Франції українець став основним гравцем та прикладом для молодих гравців, а згодом перейшов до напівлюбительського «Сен-Дізьє», де українець перебував на посаді тренера-гравця.

Заваров у складі збірної СРСР зіграв 41 поєдинок, забив 6 м'ячів та віддав таку ж кількість результативних передач.

На клубному рівні Заваров провів 501 матч, відзначився 112 голами, віддав 42 асисти та здобув 10 трофеїв:

• Кубок СРСР (3): 1981, 1985, 1987
• Чемпіонат СРСР (2): 1985, 1986
• Суперкубок СРСР (2): 1986, 1987
• Кубок володарів кубків: 1986
• Кубок УЄФА: 1990
• Кубок Італії: 1990

Свою тренерську кар'єру розпочав у Франції, але першим професійним клубом українця на цій посаді став швейцарський «Віль». Наступними клубами в ролі тренера для Олександра стали казахстанський «Женіс», харківський «Металліст», фк «москва» та київський «Арсенал».

З 2010 по 2016 роки працював у збірній України на різних посадах. У період з 2018 по 2023 роки був скаутом у київському «Динамо». За свою тренерську діяльність здобув один трофей - Кубок Швейцарії 2004 року.