Вирок: готовий іти на підвищення. Марко Сілва – топ-тренер

Пам'ятаєте, з яким бекграундом свого часу очолив «Ньюкасл» Едді Гау? Нагадаю: він був тренером, який за підсумком останнього на той момент свого матчу вилетів до Чемпіоншипу разом із «Борнмутом» і залишився безробітнім. Так, перспективний і цікавий, але без великих перемог, без досвіду виступів у єврокубках взагалі, без навички знаходити спільну мову з топ-футболістами, бо таких у клубі просто не було. Проте в «Ньюкаслі» в нього повірили, бо робота Гау у «Борнмуті» була виконана справді добре, надто з урахуванням невеликих щодо багатших клубів ліги можливостей «вишень»: розвиток гравців, виграш ЧШ, фініш у ТОП-10 Прем'єр-Ліги, привабливий футбол тощо. Й усі одразу сказали: Гау заслужив.

Так от, у нас є ще один тренер, який також виконує свої обов'язки добре, але досі не мав шансу виявити себе в топ-команді, бо… А чому взагалі? В дальших абзацах обґрунтовано обурююсь ігноруванням Марко Сілви, тренера «Фулгема», босами найкращих клубів Європи.

Що там по результатах?

Якщо коротко - все добре, а якщо більш розгорнуто - то навіть дуже. За трансферною вартістю складу «Фулгем» - 4-та команда ліги… з кінця. Дешевше лише склади новачків ліги - й усі вони вилетять за підсумками сезону. До речі, ці невдахи на трьох мають наразі 49 очок в АПЛ, а «дачники» - 48. Можна порівнювати з командами посильніше, але й тут зіставлення на користь лондонців. Наприклад, склади «Вулвергемптона» та «Евертона» лише трохи дорожче, а «Фулгем» випереджає обох щонайменше на 10 очок. Узагалі, серед сімки найдешевших команд ліги за вартістю футболістів саме банда Сілви - єдина, яка поки що перебуває в ТОП-10 таблиці АПЛ. І це при тому, що лише 3 клуби ліги мають менші за кількістю виконавців склади. Отже, тренер успішно працює без великої кількості опцій.

Один із ключових моментів для оцінки готовності/неготовності тренера очолити сильнішу команду - виступи в матчах проти найсильніших колективів. Цей сезон є третім поспіль повним для спеціаліста в АПЛ, тож можливостей здивувати когось із топів у нього було достатньо. Й Сілва використав свій шанс. У перший же сезон після підвищення «Фулгем» зміг відібрати очки в «Ліверпуля» Клоппа (2:2). Проте на 10-му щаблі фінішував здебільшого через те, що стабільно перемагав опонентів із нижньої половини таблиці. Справжнє шоу стартувало на другий рік: 4 очки в 2-х поєдинках проти срібного «Арсенала» (2:2, 2:1), домашній розгром «Тоттенгема» (3:0), гостьова перемога над «МЮ» (2:1), а ще «чайовими» - півфінал англійського Кубка ліги (там - 1:2 та 1:1 проти «Ліверпуля»). Машина вже завелася на той час, а цього сезону поїхала.

«Фулгем» не поступився в поточному чемпіонаті жодній із команд ТОП-4 АПЛ у домашньому матчі - 3 перемоги та нічия. 0 поразок від «Ліверпуля» (3:2, 2:2). 0 поразок від «Ньюкасла» (3:1, 2:1). 0 поразок від «Ноттінгем Форест» (1:0, 2:1). Бонусом - обіграні «Челсі» (2:1) на виїзді й «Брайтон» (3:1) із «Тоттенгемом» (2:0) удома. Проти команд ТОП-7 таблиці «Фулгем» назбирав сумарно 20 очок за 11 матчів (темп - 1,82 бали за гру). Для порівняння: «Челсі» проти тих самих суперників набрав 8 пунктів за 9 спроб, «Арсенал» - 17 за 10. Замах на «святе»: навіть «Ліверпуль» гірший за абсолютним показником і не набагато кращий за середнім (19 очок у 10-ти матчах, темп набору - 1,9). Коли простіше, «Фулгем», якби не втрачав проти слабших команд через невміння дотиснути опонентів, міг би зараз боротися з «Ліверпулем» за титул. Бо проти лідерів грає краще за будь-якого з конкурентів «червоних».

Слід додати ще й те, що команда дедалі прогресує в результатах. Тренер взяв «дачників» у ЧШ - вивів до АПЛ першого сезону - перемогами над слабкими клубами допоміг зберегти прописку в другий - навчив перемагати топів у третій - зробив із команди вбивцю лідерів і претендента на єврокубки в четвертий. Це не один сильний сезон - це вже низка, й кожен наступний - кращий за попередній. І це - зі слабким складом і без великої кількості трансферів. Створено систему, яка дає результат, і налагодження роботи якої дає змогу домагатися успіхів дедалі частіше. Уявіть, як це могло працювати, коли б клуб мав більше ресурсів. Чи краще так: як це могло працювати, коли б особисто Сілва мав більше ресурсів? Дальший крок - це вже конкуренція за місце в ЛЧ із «Челсі», «Ман Сіті», «Ньюкаслом», «Астон Віллою» тощо. Й поточного складу може не вистачити. Можливо, це вже стеля. А якщо так, тренеру слід іти.

Що там по грі?

Піду з козирів: нещодавно, менше двох тижнів тому, «Фулгем» не просто переміг «Ліверпуль» вдома (3:2), але й переграв його у футбол (1,73 проти 1,41 за xG). І якось ніби нечесно списувати це на те, що майбутній чемпіон був позбавлений мотивації, бо «Ліверпуль» може закінчити чемпіонат лише з 2-ма поразками, одна з яких відбулась тут, у Лондоні. Причому протягом матчу «Фулгем» і поступався, і вів у рахунку - добре почувався в щонайменше двох ігрових сценаріях (рятуватися та утримувати результат - це взагалі про різний футбол). Суто за очікуваними голами столичні на 8-й позиції у лізі з чисто символічним відставанням менш як у пункт від «Астон Вілли», чвертьфіналіста ЛЧ, і «Ньюкасла», який після перемоги на тижні опинився на 3-му щаблі таблиці АПЛ. «Брайтон», який багато хто нахвалює, нижче. Та що там: навіть «Ноттінгем» не настільки гарно грає, як «Фулгем»! За цим показником «дачників» виходить лише хвалити.

Проте можна накидати компліментів і за інше. Ви ж знаєте, що топ-клуби останнім часом узагалі не кличуть до себе тренерів, які толерують футбол на відбій і взагалі не ставлять на володіння. Хочеш працювати в елітному клубі - вчи футболістів грати з м'ячем у ногах. Сілва це робить, тож «Фулгем» із його середнім контролем у 52,4% є 7-м в АПЛ (вище - лише «велика шістка»), без урахування «МЮ» (володіє більше, але б'є та забиває менше, тож це вкрай неефективне володіння) - взагалі 6-й. А ще лондонці в ТОП-6 АПЛ за показником OPPDA (показує, скільки передач робиш ти до спроби повернення м'яча суперником), тож пресинг проти них - відносно неефективний, вони рідше за більшість команд дивізіону втрачають м'яч на своїй половині поля, на етапі білд-апу. Крім того, «Фулгем» має більше голів із гри (36), аніж «Арсенал» і «Челсі» (по 33), проводить менше часу на власній третині поля (29%), аніж «Астон Вілла» (30%). Команда тяжіє до гри першим номером.

Добре, можна навіть трохи відійти від статистики: матчі «Фулгема» просто приємно дивитися. Так, там нема 15-ти варіацій розташування гравців на полі - майже завжди одна й та сама схема зі схожими налаштуваннями. Завжди - підключення крайніх оборонців до атаки. Завжди - чиста «дев'ятка», орієнтир атак, попереду. Завжди - креативний Івобі, в якого розв'язано руки та є дозвіл рухатися ледь не по всьому полю. Я не хочу сказати, що це простий футбол, але це щось геть не гвардіолівське. Якщо обирати, найкраще порівняння - з «Ліверпулем» Слота, де якісний футбол складається з ухвалення здебільшого простих рішень. Тут - те саме. На полі є лад, у кожного гравця є своє завдання, але немає заборони на творчість - це не гравці-функції, це, радше, актори, які відіграють свої ролі за заздалегідь прописаним сценарієм, але з додаванням чогось від себе - якихось дрібних речей, які не вплинуть на сюжет, але зроблять роль оскароносною. І команда не відмовляється від цього навіть у матчах проти топів.

Що там по комплектації складу?

Чесно: це - жах! Коли я грав у FM за команду-новачка, то я, насамперед, шукав собі гравців із цього самого чемпіонату, які більше не потрібні своїм клубам. Коли я ставав дещо сильнішим, уже за рік, то вже купляв футболістів з-за кордону та міг дозволити собі забрати гравця основного складу в прямого конкурента. Так от, «Фулгем» поставив цю ідею - «беремо не потрібних іншим» - на потік. Дуже мало зараз у топ-лігах Європи проєктів, які живуть на «збитих льотчиках», і тих, хто «не виправдав очікувань». Зазвичай, такі клуби просто виживають. Проте не «Фулгем». Лише перед цим сезоном під'їхали Сессеньйон (був настільки не потрібен «шпорам») і Сміт-Роу (не оговтався після травми, тож не знадобився «Арсеналу»). Минулого сезону прибули Кастань, Івобі та Хіменес, які до цього провели поганий рік у складах «Лестера», «Евертона» та «Вулвз» відповідно. Вже зрозуміли логіку?

Ще раніше підписали Траоре (вільний агент), Перейру (лише 9,5 мільйона євро компенсації для «МЮ») та Лено (за кумедні 3,6 мільйона євро з «Арсеналу»). Перед успішним сезоном у ЧШ придбали Харрі Вілсона з «Ліверпуля». І це я називаю вам винятково трансфери з позитивним ефектом на відчутній дистанції. Епізодичних героїв було набагато більше. Наприклад, Діоп і Джеймс. Були й вдалі придбання з-за кордону: Муніз (дешевий ноунейм із Бразилії), Соломон (залишився без футболу посеред сезону через війну в Україні), Вілліан (ветеран, який уже поїхав догравати на батьківщину, але повернувся), Тете (не знадобився навіть кризовому «Ліону») тощо. Мали місце й невдалі придбання, та їх куди менше. І я не знаю, наскільки дотичний до всіх цих підписань Сілва, але навіть якщо зовсім ні, то все одно - герой, бо вписати в гру стільки не потрібних нікому на такому рівні гравців - великий талант. А якщо він ще й сам обирав/допомагав їх обрати для команди…

Лено із Сілвою віддає за сезон більше передач, аніж у будь-який рік з «Арсеналом». Для Івобі цей чемпіонат - вже кращий у житті за кількістю гольових дій. У Сессеньйона - рекордний рік за голами в АПЛ. У Робінсона 10 асистів у лізі - більше, ніж у будь-якого іншого захисника. Бессі та Перейра тут грають у найкращий футбол у кар'єрі. Вілліан, Сміт-Роу та Траоре зчаста починають із лави запасних, але тут є справді потрібними: тренер випускає їх не тому, що більше нема кого, а тому, що ті можуть чимось допомогти команді. Це єдиний клуб першої десятки АПЛ, де є справжня, а не штучна конкуренція між центральними форвардами: Хіменес має більше голів, аніж Муніз (10 проти 8) та, на відміну від нього, може ще й асистувати (3 проти 1-го), але й хвилин відіграв удвічі більше. Тому вони й чергуються (минулий сезон витягнув бразилець: 8 голів у 8-ми матчах, тоді в старті грав лише він). У Сілви ледь не всі - корисні й важливі.

Що там було в Евертоні?

Колись тренер уже діставав шанс у серйознішій команді - в другому клубі Ліверпуля. Тоді було непогано першого сезону (8-ме місце), але не пішло другого: 9 поразок у 15-ти турах, і дострокове звільнення. Того разу тренера покарали за погані стандарти біля своїх воріт: «Евертон» навіть мав цілу серію з матчів, коли пропускав саме в такий спосіб. У перший сезон «іриски» стали найгіршими в АПЛ за пропущеними після штрафних і кутових (16 голів), у другий - майже (15), хоча Сілва пропрацював менше половини турів. Тож слабке місце тренера було відомо всім. І він його позбувся: лише дві команди ліги цього сезону АПЛ пропустили зі стандартів менше за «Фулгем» (6). Чи то Сілва запросив відповідного тренера до штату, чи то сам став після травматичного досвіду більше часу та уваги приділяти компоненту, але прогрес очевидний. А більше очевидних слабких сторін його «Евертон» і не мав.

А от очевидно сильні - так. Наприклад, пресинг. Єдиного повного сезону із Сілвою «іриски» мали 5-й у лізі показник PPDA (кількість передач, які виконує суперник до твоєї спроби перехопити круглого), який вказує на інтенсивність гри без м'яча, найкращий серед команд поза ТОП-5 таблиці АПЛ. Його «Фулгем» за цим аспектом до найкращих не входить, бо склад невідповідний (як ти змусиш Вілліана пресингувати?), а тренер готовий поступитися своїми ігровими принципами заради результату - гарна якість. Це не випадок умовного Постекоглу, який гратиме в одне й те саме без урахування особливостей складу. Ні, Сілва подивиться та вирішить, що є корисним для команди, а що - ні. Він доволі гнучкий. Не такий, який істотно підлаштовуватиметься під кожного нового опонента, але такий, який запропонує футболістам зіграти в тому стилі, який найбільше підходить складу. Дуже вдалий баланс. Такий потрібен на топ-рівні.

Що може бути й що буде?

Сілва ще не працював у команді, яка б могла купляти зірок футболу, тож у мене немає причин запевняти, що за таких умов у нього все вийде. Проте в нього справді може все вийти! Він вміє поставити привабливу гру з м'ячем та ефективну без м'яча. Він знає, як перемагати найкращі команди АПЛ з аж ніяк не найкращим складом. Він може успішно працювати із зовсім різними за футбольними якостями гравцями (що спільного взагалі зараз між Траоре та Вілліаном?). Він здатен розвивати футболістів і відроджувати кар'єри, а не лише використовувати вже готових топів. Він готовий на внутрішні компроміси в питаннях стилю. Він довів, що розвивається як фахівець, перетворившись із «тренера, який вміє лише в пресинг і має найгіршу в країні оборону на стандартах» на «наставника, команда якого може грати по-різному та нечасто пропускає після кутових». Це тягне на ультимативне резюме.

Є купа випадків, коли тренер діставав шанс у топ-команді за куди менші досягнення. Навіть той самий Гау. Авжеж, той працював на одному місці вдвічі довше за Сілву, але ніби й відрізку в 4 роки мало бути достатньо для оцінки вміння тренера трудитися в довгу. Сілва зробив узагалі все, що лише було можливо, щоб піти на підвищення. Краще вже нема куди. Краще - лише приклад торішньої «Жирони» чи цьогорічного «Фореста», але вони мали середні за мірками ліги склади, а «Фулгем» - відчутно слабший. Сілва вже на верхньому щаблі драбини, єдиний шанс опинитися вище - взяти довшу драбину. В цьому плані за нього - контракт: він буде чинним лише до літа 2026-го, тож викупати його навіть зараз має бути не надто дорого (для клубів найбагатшої ліги світу - взагалі дешево). А раптом навіть ніхто не наважиться, вже від січня 2026-го він зможе вести перемовини з іншими командами - тоді вже трохи більш як за рік ми побачимо його в амбітнішому проєкті.

Їхати з Англії після майже 10-ти років роботи в країні - нерозумно. Тому навряд Сілва рушить рятувати рідний «Спортінг» (уже тренував його) або кризовий «Порту». Чекатиме пропозицій від місцевих. І дочекається, бо топам потрібен сильний тренер. «Челсі» може погано закінчити сезон і залишитися без ЛЧ - тоді Мареска ризикує бути звільненим. «МЮ» ставить на Аморіма й дає йому карт-бланш на будь-які результати до літа, але після цього очікуватиме на перемоги: якщо не розриватимуть, знімуть ще до зими. Ще один провальний старт чемпіонату не пробачать навіть Гвардіолі в «Сіті». А якщо раптом Емері чи Гау дістануть пропозиції від ще сильніших клубів після сильного сезону та підуть? А це я ще не згадав про «Тоттенгем», який ніби так, крок уперед, та вже фігурує в новинах-чутках про майбутнє Сілви, але з жахливими умовами праці, як для тренера топ-команди (в інших великих клубах президенти дають тренерам більше). Тож гарні варіанти можуть бути вже влітку, якщо навіть ні - восени-взимку.

І в кожного нужденного в шорт-листі одним із перших кандидатів буде Сілва.