Сенсації? Ніколи не чули. 11 висновків по матчах Ліги конференцій

А у вас також є відчуття, що цю ЛК грають дарма? Ні? А у мене є. Перед стартом турніру трійка фаворитів у порядку від головного виглядала так: «Челсі», «Бетіс», «Фіорентина». Минув майже повний сезон… а трійка та сама. Навіть послідовність не змінилася. Суттєво впав коефіцієнт на англійців, а на іспанців та італійців можна поставити майже з такими ж шансами на перемогу (було 5 та 6 відповідно, стало 5.5 та 7). Тобто всі топи за мірками ЛК дійшли до півфіналів, причому 2 з 3 взагалі не зустріли супротиву на етапі. Якби якась людина впала б у кому напочатку вересня та прокинулася б зараз, то новиною зі списком учасників вирішальних стадій цього турніру можна було б її заспокоювати: «Та нічого ти не пропустив/ла. Ось, дивись, все так, як і повинно було статись!» І вона одразу відчула б себе краще…

У наступних абзацах розкажемо, навіщо все ж було варто дивитися ЛК учора, раз інтриги не підвезли.

Фіорентина - Целє - 2:2

1. Якщо явний фаворит проводить матч на своєму рівні - ти програв. Що б не робив. Ніби більш-менш очевидне правило, проте «Фіорентина» вчора вкотре нагадала про його існування. «Целє» провів сильний поєдинок: ситуативно вмикався у пресинг, розігрував м'яч короткими передачами, не поспішав у роботі з круглим, зустрічав суперників на своїй третині поля вдвох чи навіть втрьох. Словенців навіть покритикувати не виходить: вони провели видатний матч, як для команди не з топ-10 ліг Європи. Але все одно за відчуттями були дуже далекі від дива. «Фіорентина» забила після єдиної суттєвої індивідуальної помилки гравця «Целє» (викинувся уперед та залишив зону за спиною) та внаслідок видатного виконання удару Кіном (з-під суперника та з-під себе - але точно і, що зовсім дивовижно, сильно), уникла привозів. Цього вистачило.

2. Словенія у другому сезоні поспіль дала нам граючу команду, яка здатна нав'язати суттєву конкуренцію більш досвідченим учасникам єврокубків. Того року це була «Олімпія», яка вибила з кваліфікації ЛЧ «Лудогорець» та перемогла у групі ЛК «Слован». А ось тепер отримали «Целє». Взагалі, цікавий момент: місцеві клуби готові навіть пожертвувати локальними успіхами задля того, щоб наробити шуму у Європі. Наприклад, «Олімпія» після чемпіонського сезону завершила наступний третьою, а «Целє», вигравши титул у минулому розіграші, у цьому поки що йде поза топ-3 та вже втратив шанси на золото. Приємно бачити, що клуб розставляє пріоритети саме так. Особливо приємно на фоні деяких учасників більш статусних турнірів, які навіть у раундах навиліт примудряються погратись у ротацію. Респектуємо словенцям та чекаємо див восени від… «Марібора»?

3. Палладіно гарно вміє мотивувати футболістів. Щонайменше на рівні «Фіорентини» - голодної до трофеїв команди. Уявіть: ваш клуб переміг якихось словенців в гостях із рахунком 2:1, причому впевнено за змістом. Ваші дії? Палладіно вирішив не ризикувати - тому в основі вийшли 3 з 4 футболістів, які є найкращими у складі «фіалок» за зіграними хвилинами у Серії А. Але ж ось халепа: треба знайти слова, щоб вмовити лідерів грати у їхній найкращий футбол. І молодий тренер знайшов. «Фіорентина» не виглядала командою, яка вийшла на поле з думкою, що вже перемогла. Вона не наполягала на перемозі в окремо взятій зустрічі, однак навіть встигла повести у рахунку та забила ще один м'яч, коли на табло засвітився рахунок 2:2, просто той відмінили. Фіксуємо: Палладіно після першої зустрічі високо оцінив «Целє» та з повагою й серйозністю поставився до підготовки до матчу-відповіді. Якби зробив по-іншому, «фіалки» б вилетіли. Гарна робота тренера.

4. Кін готовий грати за топ-команду. В першу чергу через те, що корисний не лише як форвард-фінішер. Наразі у футболі все важливішою для великих клубів стає універсальність нападника. Недостатньо вміти забивати - треба створювати моменти для себе, партнерів, допомагати просувати м'яч, вміти закрити пасові лінії та знати, кого й коли треба пресингувати… У цьому матчі Кін: 1) забив важкий з точки зору виконання гол; 2) багато разів спускався до центра поля (а захисники йшли туди з ним) та допомагав розганяти атаки; 3) отримував снаряд по всьому периметру атаки, після чого обігравався з партнером або йшов у дриблінг. Дуже корисний у всіх фазах володіння. Він вже перебив позначку у 20 голів за сезон, не граючи за топ-клуб. Здається, здатен заграти будь-де. Якщо виграє ЛК з «Фіорентиною» та заб'є у фіналі, вже влітку піде на підвищення.

Ягеллонія - Бетіс - 1:1

5. «Бетіс» провів шаблонно неприємний матч: кожним другим рухом гравці показували свою незацікавленість у поєдинку. Це не випадок «Фіорентини», де треба було правильно налаштуватися, щоб не втратити перевагу, бо «Ягеллонія» - команда геть посереднього рівня. Думаю, перед грою у роздягальні Пеллегріні обмежився якимись типовими словами, типу «гарної гри, хлопці!» І ті рушили відбувати номер. «Бетіс» у підсумку отримав своє - пропустив м'яч, за який футболістам буде соромно. Перший оборонець дозволив форварду без боротьби приборкати верховий м'яч, другий вибив його після подачі у центр штрафного, від третього круглий відскочив як від дерева… На таке просто боляче дивитись. Співчуваю кожному вболівальнику обох команд. Важко проявляти симпатію до настільки цинічного колективу. Байдужість нікому не пасує.

6. Захід кар'єри Пеллегріні - такий, про який мріє більшість тренерів. І я аж ніяк не списую спеціаліста. Просто йому вже 71, тож треба називати речі своїми іменами: навряд він ще працюватиме довго, він уже на фінішній прямій тренерської кар'єри. Пам'ятаєте, як завершувався шлях, наприклад, поважного Ходжсона? Постійні нервування щодо можливого вильоту своєї команди, звільнення, повернення, знову купа нервів та остаточний відхід. А що у Пеллегріні? Працює із командою рівня ЛЄ. Регулярно отримує технічних гравців для свого складу. Частіше за все може покластися на виконавців, які зроблять результат, тож стресувати не доведеться. У цьому сезоні взагалі все чудово: є шанс виграти європейський трофей та потрапити до ЛЧ через чемпіонат (5-а строчка дасть таку можливість). Старий заслужив на таке приємне, спокійне та навіть, ризикну сказати, безтурботне завершення. Радий за нього.

Рапід - Юргорден - 1:4 ОТ

7. «Рапід» вкрав можливість порадіти за прохід «Юргордена» до півфіналу. Австрійцям просто настільки не щастило, що першочергова емоція - співчуття до них. По-перше, отримали вилучення у самому дебюті гри. І нехай би ще футболіст намагався травму завдати, так ні - просто виконав вкрай технічно невдалий підкат. По-друге, заробили у свої ворота пенальті. Там гра рукою на куті штрафного - дурний 11-метровий, абсолютно випадковий. Повернулись у гру та відігрались, але… По-третє, пропустили 2-й та 3-й голи після дальніх ударів, причому перший з них - то взагалі шедевр і без шансів для будь-якого кіпера. Цілком можливо, «Рапід» і без усього цього програв би шведам та вилетів би, проте зараз є стійке відчуття, що основна причина невдачі - невезіння. Команда більше боролася з ним, аніж із суперником. І робила це гідно - аж 120 хвилин, не 90. До австрійців питань нема.

8. «Юргорден» у півфіналі тому, що пощастило з сіткою, не через чудову гру. На відміну від того ж «Целє», він навіть не чемпіон своєї країни: у минулому розіграші пропустив уперед себе аж 3 колективи. Проте було б нечесно взагалі не відзначити досягнень команди: вона дісталася півфіналу, хоча починала з 2-го раунду кваліфікації (тобто мала пройти 3-х суперників, щоб навіть просто в основному етапі опинитися). Шведи поставили на потік стрибки вище голови. Вони круті, бо виграли усюди, де були повинні, та вирвали перемоги у дуелях з рівними опонентами. Але їхній найсильніший суперник у сезоні - «Панатінаікос», у плей-оф - саме «Рапід». Тобто не було нікого навіть близько схожого на команду топ-ліги. А далі доведеться грати проти «Челсі», який взагалі найсильніший чемпіонат представляє. Шансів нема, півфінал без інтриги. Але, я впевнений, з наступного сезону тренери команд, які стартують з далекої кваліфікації, будуть використовувати приклад «Юргордена» у своїх мотиваційних промовах перед матчами - хлопці вже в історії.

Челсі - Легія - 1:2

9. Ми повинні критикувати «Челсі» за поразку «Легії». Коли «Барселона» поступилася «Боруссії» (1:3), до неї можна було віднестися з розумінням, бо боротьба за перемогу в трьох турнірах, коротка лава запасних, серія з більш ніж 20-ма матчами без поразок поспіль. А які виправдання у «Челсі»? Команда ледве не кинула грати посеред сезону, тому все розвалилося у чемпіонаті. Кожна перемога - як свято. Отже, зайвої бути не може. А навіть якщо може - тоді б тренер не випускав в основі Палмера, Джексона та Санчо. Якщо усі в стартовому складі, то «Челсі» не збирається віддавати матч. Але виходить і віддає. Не пощастило у реалізації, це правда, але якось недоречно про це казати з огляду на різницю у класі між командами. Тож критикуємо, причому кожного. Корім воротаря Йоргенсена: він і без нашої критики пливе. У півфіналах тренеру варто ставити вже Санчеса, щоб потім не довелося пояснювати данцю, чому його залишили на лаві запасних на вирішальну гру турніру.

10. Сюжетний поворот: «Челсі» є фаворитом турніру, але стабільно погано грає проти топ-суперників у сезоні. Наприклад, проти клубів топ-5 АПЛ у «синіх» тільки 1 перемога з 7 спроб, а поразок аж 4. А поза Лондоном взагалі 5 невдач у 6 матчах проти команд першої половини таблиці. Тобто якщо «Челсі» виходить до фіналу, то майже напевно матиме проблеми у вирішальному поєдинку. І «Бетіс», і «Фіорентина» грають у футбол і високо йдуть у своїх чемпіонатах - це не ЛЄ, тут не планується кризового суперника у фіналі. Буде важко. «Фіорентина», до речі, цього сезону вже перемагала «Інтер», «Аталанту», «Ювентус», «Лаціо» та «Рому», а «Бетіс» відбирав очки у кожного з великої іспанської трійки. Іспанці та італійці проти важких опонентів відчувають себе комфортніше. У «Челсі» все ще значно кращий склад, однак молодий - можна і під вагою високих очікувань скрутитись. В нас вже багато років не було настільки очевидного фаворита у боротьбі за європейський трофей - саме тому вкрай цікаво поспостерігати, як впорається з цим тиском «Челсі».

11. Wildcard до ЛЄ для хоча б якоїсь однієї очевидно занадто сильної для ЛК команди міг би бути гарним рішенням. Склад «Челсі» явно потужніший за будь-який інший у цій першості, без урахування «Бетіса» та «Фіорентини» - із шаленим запасом. Це не гарантує англійцям титул, але ж ви бачите: вони вже майже в фіналі, а на своєму шляху до нього мали просто 0 конкуренції. Тож яку цінність представляє «Челсі» для ЛК, якщо дивитися з боку глядача? Ніяку. Ба більше: участь команди у турнірі робить розіграш набагато більш передбачуваним, аніж він міг бути, а це вже шкода. Авжеж, завдяки «Челсі» трохи більше людей дізнаються про існування ЛК, але через нього вони ж не увімкнуть півфінал між італійцями та іспанцями, бо не повірять, що фаворит віддасть своє у фіналі. Було б значно цікавіше побачити цю команду у ЛЄ. Там вона б конкурувала, а не просто штампувала перемоги. Натомість грає у ЛК ніби у якості покарання за невдалий попередній сезон.

Ліга конференцій - це турнір невдах топ-ліг, протягом якого вони вимушені зіграти щонайменше 12 матчів (2 у кваліфаї + 6 у групі + 4 у плей-оф, якщо припустити, що у півфіналі тобі випаде хтось сильніший за «Юргорден») позбавлених сенсу. Страждають клуби. Страждають футболісти та тренери. Страждають глядачі. Я не знаю, для чого це придумали, але припускаю, що за 2-3 сезони УЄФА докумекає не давати путівок до ЛК для команд з топ-4 чи топ-5 чемпіонатів. А поки будемо спостерігати за перебігом подій у найбільш передбачуваному турнірі планети.