Схилимо голови. Фанат Таврії, який боронив Київ, загинув на Запоріжжі

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує Олександра Клепікова, кримського патріота України, фаната «Таврії», представника колективів «Tavrida Boys» (Сімферополь) та «Бузький Ґард» (Миколаїв), який боровся за український Крим до його анексії, звільняв Маріуполь і та інші населенні пункти Донеччини після 2014-го, а під час повномасштабної війни боронив Миколаїв і Київ, а поліг, намагаючись дістатися на геллікоптері в оточений Маріуполь в небі над Запоріжжям рівно три роки тому, 5 квітня 2022-го. Цей хлопець прекрасно грав у реґбі, але війна спортивних планів реалізувати не дала.

Життєвий шлях

Олександр Клепіков народився 10 травня 1993-го в Сімферополі. Після закінчення школи продовжив навчання у технікумі інформаційних технологій. З дитинства Сашко любив подорожувати по рідному краю, вивчаючи історію. Збори, походи, поїздки - так можна охарактеризувати дитинство і юність. Олександр любив тварин, постійно допомагав безхатнім кішкам і собакам.

У 2021-му Клепіков закінчив Чорноморський національний університет імені Петра Могили за спеціальністю «Історія та археологія», захистив кваліфікаційну роботу магістра на тему «Дипломатична діяльність Гетьманату Павла Скоропадського». Крім того, Сашко був суддею міжнародної асоціації стрільби з пістолета і часто судив змагання силових структур.

Слід у спорті

Крім подорожей, з дитинства хлопця захоплював спорт, особливо футбол. Під час гри Клепіков і отримав свій майбутній воєнний позивний «Борян». Так хлопця називали на честь його улюбленого футболіста - легендарного французького голкіпера Фаб'єна Бартеза.

На фанатський сектор «Таврії» Олександр вперше прийшов у 2007 році. Тоді ж поїхав на свій перший виїзд, яких надалі було понад 60. Активна підтримка команди за будь-яких умов та участь у житті навколофутбольного руху зробили Клепікова відомим серед фанатського загалу далеко за межами рідного міста.

Впродовж життя в Криму Олександр був активним учасником проукраїнських рухів і різноманітних акцій, спрямованих на боротьбу проти «русского блоку» та інших проросійських організацій півострова. В 2013-му, коли розпочалася Революція Гідності, Клепіков вже був одним з лідерів фанатського руху «Таврії» і активно просував ідею підписання всеукраїнського фанатського перемир'я. Крім того, Олександр був основним генератором виховання молодого складу, який після окупації півострова в більшості переїхав на материкову Україну. Сам Клепіков перебрався до Миколаєва.

Вже будучи військовослужбовцем і учасником бойових дій, «Борян» не забував про свої спортивні та навколофутбольні захоплення, був учасником всіх гучних міжнародних перемог «Бузького Ґарду», завдяки чому колектив став широко відомим на континенті. Будучи гравцем та великим шанувальником реґбі, разом з фанатами Миколаєва виступав за місцевий реґбійний клуб «Корабел».

Бойовий досвід

Олександр Клепіков був активним учасником кримського супротиву 2013-2014 років, а також революційних подій на Майдані, на початку анексії Кримського півострова брав участь в акціях перед військовою частиною в Сімферополі та Севастополі. В ті дні сімферопольські фанати та патріотично налаштовані місцеві мешканці намагалися протистояти поглинанню Криму ворогом. Але в проукраїнського підпілля не було жодних шансів і родина Клепікових змушена була виїхати на материкову Україну.

Того ж 2014-го Олександр долучився до першого складу тоді ще батальйону «Азов», разом з яким брав участь в операціях зі звільнення Маріуполя в червня 2014-го, першої і другої операції в Широкиному, звільнення населених пунктів Мар'їнка та Новий Світ на Донеччині.

За повідомленням порталу «Трибуна героїв», у 2014-2018 роках Олександр був військовослужбовцем 1-го окремого Феодосійського батальйону морської піхоти, учасником всіх навчань і заходів Воєнно-морських сил України, заступником командира розвід взводу. Після участі в боях на сході України Клепіков став сержантом Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Олександр був майстром-парашутистом, здійснив понад 80 стрибків з різними парашутними системами.

Розуміючи невідворотність великої війни, на початку 2022-го «Борян» займався разом з друзями-побратимами питанням оборони Миколаєва. Коли ж повномасштабне вторгнення почалося - захищав місто, організовував роботу інженерних споруд, разом з підрозділами територіальної оборони брав участь у боях та диверсійних діях в області.

В березні Олександр прибув до Києва, аби обороняти столицю, де брав участь в засадних і диверсійних діях в тилу ворога.

Боєць 10-го загону ГУР МО Клепіков брав участь у виконанні завдань з евакуації поранених з оточеної «Азовсталі». 5 квітня 2022 року о 05:20 борт ПШС МІ8 з чотирма офіцерами Головного управління розвідки на борту вилетів на пошук і допомогу підбитому перед цим геллікоптеру. На підльоті до місця був також підбитий в правий бік. Олександр Клепіков загинув між селами Межирич та Новоселівка Пологівського району Запорізької області.

Вшанування

27 липня 2023-го у Михайлівському Золотоверхому соборі столиці відбулася церемонія прощання з Олександром Клепіковим. Того ж дня воїна поховали на Лісовому цвинтарі Києва.

Ще за життя, в 2015-му «Борян» отримав Почесний знак «Захисник Маріуполя», пізніше - Відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції». Посмертно Олександра нагородили Почесною відзнакою Миколаївської міської ради «За оборону Миколаєва» та Орденом «За мужність» III ступеня.

26 липня 2024 року вулицю Логовенка в Миколаєві перейменовано на вулицю Олександра Клепікова. В лютому 2025-го на Дарницькому мості у Києві з'явилося пам'ятне графіті, присвячене Олександрові та іншому загиблому на війні фанатові «Таврії» Святославу Алексапольському, уродженцям Сімферополя, які боронили столицю.