Екс-гравець збірної: «Тренерська поразка? Як завжди. Ніхто не думав»

Колишній півзахисник національної збірної України Олег Шелаєв поділився емоціями після другого матчу України проти Бельгії в плей-оф Ліги націй.

- На цей поєдинок була ідея - утримати свої ворота в недоторканості, і під це, відповідно вибрана схема. Але в такому випадку потрібно розуміти - витримаємо, чи ні - це лише питання часу. Ще до перерви бельгійці мали реальні гольові моменти, і добре, що вони не забивали. Однак, коли у ворота Луніна влетів перший м'яч, збірна Бельгії отримала потрібний імпульс - додалась енергія, кураж, і це все тоді, коли наша оборона навпаки почала поступово втрачати сили.

- Стартовий склад «синьо-жовтих» був промовистий - всі в автобус!

- Так, вийшли грати в п'ять захисників, і сподівались пропустити якомога менше, а попереду спробувати спіймати бельгійців в контратаці. Враховуючи, що в центрі вийшли такі футболісти, як Калюжний і Ярмолюк, розраховувати на швидкісні прориви було важко, адже для того, щоб розігнати як треба атаку, необхідно було б пробігти щодуху 50-60 метрів… Важливим, навіть критично важливим, було питання фізичної готовності збірної України до повторного поєдинку, бо якщо швидко наступає втома, втрачається концентрація, важко тоді втриматись від грубих помилок.

- Що скажете про голи у ворота збірної України?

- Коли в твій будиночок цілеспрямовано б'ють кувалдою, і ти думаєш, що якось вдасться витримати, то такого не буває, бо тріщина обов'язково з'явиться. З лівого флангу оборону нашої команди методично проламував Доку, і на 70-й хвилині таки проламав. Все логічно. Плюс, цього разу тренер збірної Бельгії зробив дуже вдалі й вчасні заміни. Після цього ми стали ходи по тонкій грані…

- Це тренерська поразка?

- Як завжди - у таких поразках звинувачують в першу чергу тренера. Але, не треба забувати, що тренерські ідеї на полі втілюють футболісти. Іноді саме гравці витягують не дуже вдалі поєдинки, рятують результат. Уявімо, що цей матч закінчився з рахунком 0:1. Думаю, що в такому б випадку більшість говорило би, мовляв, так було дуже важко, захищались героїчно, але ж відстояли-таки потрібне...

Найгірше з того, що я побачив, - збірна України не змогла перебудуватися за рахунку 0:2. І навіть не заміни були головним, а саме здатність змінити гру - відсунути її від своїх воріт, взяти м'яч під свій контроль, хоча на якийсь відсоток більше. Ніхто не думав, що ми ще й третій гол пропустимо в основний час. Не виключаю, що план був такий: дотерпіти до екстра-таймів, зробити заміни (той же вихід Ярмоленка, Довбика і Яремчука, найпевніше, планувався на додатковий час), і відсунути суперника від воріт Луніна. Але не так сталося…