Чемпіонат Мексики з футболу багатий і конкурентний. То чому ж це погано?

Про мексиканський футбол у Європі в цілому говорять не так багато та часто, як він на те, ймовірно, заслуговує. Тамтешня ліга дала нам не лише фіналіста Міжконтинентального кубку-2024 Пачуку, але може похвалитися й тим, що є єдиним реальним конкурентом у частині світу, яку загалом прийнято називати Америкою, для бразильської Серії А.

Бразильський клубний футбол дуже виділяється у Америці на тлі решти національних ліг тим, що в ньому обертається досить пристойний обсяг грошової маси, яка розподіляється між клубами, а ті, у свою чергу, частково інвестують отриманий прибуток у нових футболістів, тренерів, розвиток академій. Гроші - великий магніт у сучасному футболі, і саме тому клуби з Бразилії у останніх шести розіграшах Кубку Лібертадорес не дають жодних шансів на успіх аргентинським, хоча поки що саме представник цієї країни (Індепендьєнте з Авальянеди) продовжує утримувати рекорд за кількістю перемог у цьому турнірі - сім.

Але гроші є не лише у бразильців. З ними все гаразд і у Лізі МХ - елітарному дивізіоні чемпіонату Мексики з футболу. Невипадково туди останніми роками активно перебираються не тільки представники інших національностей із країн Південної та Північної Америки, а й безпосередньо самі бразильці, причому як гравці, так і тренери.

У Мексиці клуби є приватними і це дозволяє їм без жодних проблем та ускладнень інвестувати мільйони у ідеї, кадри та інфраструктуру. Наприклад, фіналіст клубного чемпіонату світу 2020 року, УАНЛ Тігрес належить одній з найбільших у світі цементних компаній (зі штаб-квартирою у передмісті Монтеррея), а також третьому за кількістю студентів, що там навчаються, університету Мексики. Це дозволяє «тиграм» ефективно й у потрібний момент використовувати наявні в них кошти, а за необхідності - отримувати фінансову підтримку від власників (переважно, що природно, саме від цементного гіганта). Фактично у Лізі МХ є лише один клуб - УНАМ Пумас, - який повністю залежить від державних коштів.

Завдяки системі приватних інвесторів, які активно вливають гроші у свої клуби, у Лізі МХ на даний момент зареєстровано понад 200 іноземних футболістів. Це більш ніж удвічі перевищує аналогічний показник, який є у бразильській Серії А. Звичайно, більшість із них, як вже зазначалося вище, - це південноамериканці, але є також і досить відомі, навіть у Європі, представники інших країн: насамперед, це француз Андре-П'єр Жиньяк (з 2015 року грає за УАНЛ Тігрес), марокканець Уссама Ідріссі (Пачука) та грек Гіоргос Гіакумакіс (Крус Асуль).

Працюють у Лізі МХ й авторитетні іноземні тренери. До прикладу, 45-річний бразилець Андре Жардін, під керівництвом котрого бразильська збірна стала чемпіоном на Олімпійських іграх-2020. Ще у 2022 році він перебрався до Мексики, де рік відпрацював із Атлетіко Сан-Луїс, а потім прийняв запрошення від більш заможної Америки з Мехіко, яку вже встиг зробити чемпіоном Апертури у 2023 та 2024 роках, а також найкращою командою Клаусури у 2024-му.

Загалом сценарій, за яким вважає за краще розвиватися нинішня Ліга МХ, досить простий і зрозумілий: це турнір із солідною економічною базою, що дозволяє запрошувати багатьох іноземних футболістів, і завдяки цьому створювати високий рівень конкуренції у боротьбі за найвищі місця в елітарному дивізіоні. Практично ідеальна концепція, якби не одне «але»... І саме воно є величезною проблемою та болем для усього мексиканського футболу.

Справа в тому, що через велику кількість легіонерів у командах Ліги МХ національна збірна Мексики наразі вкрай небагата на футболістів серйозного рівня. Іноземці в певний відрізок часу просто закрили дорогу для талановитих місцевих вихованців, котрі не можуть у потрібний момент розвитку опинитися в першій команді та отримати належний рівень ігрової практики, а з нею - й горезвісний поштовх для подальшого прогресу та розвитку…

А тим щасливчикам серед мексиканців, яким все ж таки вдалося пробитися до складу команд Ліги МХ керівники клубів банально не дають можливості у відповідний момент переїхати до кращих ліг Європи, де вони могли б розширювати горизонти і виходити на новий рівень. Не дивно, що екс-тренер збірної Мексики Херардо Мартіно (був на посаді з 2019 по 2022 роки, а в цьому році працював із Інтер Маямі в MLS, де тренував Ліонеля Мессі та компанію) свого часу заявляв наступне: «Мексиканські клуби блокують розвиток кар'єр доморослих футболістів: вони просто не відпускають найкращих гравців до Європи, просять за них дуже великі гроші».

Буквально нещодавно, сподіваючись дати нові імпульси системі, що перебуває у фазі застою, президент Федерації футболу Мексики Хуан Карлос Родрігес запустив новий масштабний проект оновлення футболу в країні. Однак ключова проблема полягає в тому, що національна Федерація не має безпосереднього впливу на процеси, що відбуваються у Лізі МХ, й не може встановлювати для неї правила, в тому числі і щодо штучного обмеження кількості гравців-легіонерів.

Враховуючи той факт, що фінальна частина чемпіонату світу з футболу 2026 року пройде на полях США, Мексики та Канади, і «триколірні» точно візьмуть у ньому участь, як одна з країн-господарок, для босів мексиканського футболу наразі вкрай гостро стоїть питання якісного розвитку саме національної збірної, а не Ліги МХ, де приватні інвестори вирішують свої власні інтереси, часто ґрунтуючись виключно на тенденціях бізнесу. А ось справи у збірної Мексики йдуть так собі… Головний тренер «триколірних» Хав'єр Агірре, котрий попрацював у Європі з Осасуною, Атлетіко, Еспаньолом, Сарагосою та Мальоркою, має у своєму розпорядженні лишень трьох футболістів із чемпіонатів європейської топ-5. Це Рауль Хіменес із Фулхема, Хоан Васкес із Дженоа та Едсон Альварес із Вест Хема. Решта футболістів, здебільшого «варяться у власному соку» Ліги МХ, або виступають у європейських лігах, які не котируються так високо - чемпіонатах Греції, Данії…

Та й у свіжому рейтингу ФІФА збірна Мексики відкотилася аж на три позиції у порівнянні із попереднім місяцем, й зараз посідає 19-те місце. Номінально це теж непогана і досить висока позиція, але навряд чи це є великою втіхою для Агірре та босів Федерації футболу Мексики, перед якими майже напевно на ЧС-2026 будуть поставлені амбітні завдання, вирішувати які аж ніяк не вдасться за допомогою численних легіонерів з Ліги МХ - досить багатої та конкурентної, але все ж таки не позбавленої системних проблем…

Текст: meta.ua