Іван НАДЄЇН: «Полісся робить все в 10 разів більше, ніж Верес»

Президент футбольного клубу «Верес» Іван Надєїн розповів про дружбу з Геннадієм Буткевичем, розвиток «Полісся» та що подарував житомирському клубі на 65-річчя.

- Ви один із близьких друзів Геннадія Владиславовича, а як тут, коли між вами футбольні поєдинки, як от тоді у цей момент дружба відбувається?

- Ну, ви знаєте, що футбол - це не тільки 90 хвилин, це все, що до футболу, і після футболу. Тому, безперечно, 90 хвилин від першої до 90 хвилини, ми всі вболіваємо кожен за свою команду. Але потім ми думаємо, щоб футбол став ринком, щоб футбол більше розвивався. Тому, у нас, у всіх, у президентів, одні цілі. Чим буде більш розвинутіший і потужніший український футбол, всі ми виграємо. Тому я думаю, що весь цей період, поки немає гри, ми будемо максимально робити, що кожен розвивав свою команду і в цілому український футбол.

- А ви обговорюєте, власне, поєдинки, коли ви між собою граєте, а потім якось обговорюєте, можливо, там якісь суперечки бувають?

- Ні, ви знаєте, все більш-менш коректно. Як правило, можемо обговорити, інші матчі третіх сторін, називаємо це так. Я стараюсь бути на всіх домашніх матчах, іноді на виїзних. Ну, так і Геннадій Владиславович, він переважно відвідує домашні, але в Рівне приїжджав на товариську гру. Сподіваюсь, на Кубок, весною, приїде, тому будуть цікаві ігри.

- Чи питаєте, бувало, там поради, один в одного, було таке?

- Ну, звичайно, кожен президент - це той досвід унікальний, який є у нього. Це безперечно самодостатні люди, які знають, як зробити, кожен знає свою лінію і десь отримати пораду, це навіть корисно. Десь поспілкуватися, обмінятися думками, бо іноді думка зі сторони, вона все одно дуже важлива. Коли ти всередині, в рамках своєї команди, своїх спортивних директорів, тренерів спілкуєшся, іноді дуже важлива почути думку зі сторони. І от, я думаю, такі спілкування вони в тому числі десь можуть дати свіжий подих, свіжу якусь ідею. Це обмін досвідом, а в обміні досвіду виграє дві сторони. І той, хто отримує досвід, і навіть той, хто дає досвід, бо насправді це також комунікація. Тому в спілкуванні, в комунікації виграють дві сторони, які спілкуються між собою. Тому, я думаю, гірше не спілкуватись, ніж спілкуватись.

- Коли ви дивитесь на розвиток проєкту «Полісся», що б от найперше собі хотіли, можливо, щось берете, знаєте так, на олівець?

- Ну, знаєте, як «Полісся» робить все в 10 разів більше ніж це робить «Верес». Ми також рухаємося, теж потихеньку будуємось. Ми будуємо команду, будуємо інфраструктуру, кожен період ми щось робимо. «Полісся» може зробити 10 кроків більше, і ми безперечно цьому раді, що в Житомирі, який ще там декілька років тому на футбольній мапі був ледь представлений. Сьогодні це одна з яскравих точок в українському футболі. І не тільки Житомир є ще інші міста, але насправді те, що зробив Геннадій Владиславович в Житомирі за цей період, це дуже потужно. Це амбіційно, це потужно і швидко. Насправді до нього, і після нього, Житомир - інший взагалі в футбольному розумінні. Раніше приїжджаєш в Житомир, не завжди розумів, що там є футбольна команда. Насправді колись так було і з Рівним. Тому сьогодні Житомир і Рівне є на мапі футбольної України.

- Причому і Житомир, і Рівне Зграї, так?

- Ну, бо вовки - це «Полісся», регіон один, символ один. У нас ще це «Верес» від назви, квітки, польової. Тому «Полісся» також пов'язано з географією. Тому, в принципі, я думаю, що дуже багато схожого. Це дійсно таке поліське дербі, вовче дербі, волинське, можна сказати, навіть дербі, Велика Волинь. Тому ментально мовою це дуже схожі регіони, між собою комунікують, спілкуються. Ну, так вийшло, що я не з Рівного, і Геннадій Владиславович не з Житомира. Я з Києва, він з Дніпра, тому так от склалась доля, так склалась історія, тому теж багато-багато схожого.

- І наостанок, що ви хотіли б побажати в 65 років вашому дружньому клубу?

- Ну, розвитку, успіхів, перемог, тільки не над «Вересом». А так, успіхів, перемог, дійсно стати чемпіонами. Хто перший стане чемпіоном, Рівне чи Житомир? От давайте, за це й повболіваємо.

- Зробимо ставки, можливо?

- Ну, ставки не будемо робити, бо нам не можна. Ми ж зі спорту, нам ставки не можна робити.

- Ми на словах.

- Тому давайте, хто перший стане чемпіоном - Рівне або Житомир?

- Що подарували?

- Подарували картину, де намальовані два вовки. Один на фоні Житомирського стадіону, другий на фоні стадіону «Авангард» в Рівному, з вкрапленням бурштину, зроблений штучним інтелектом. Ну, така експозиція, до 65-річчя, «Полісся» від ФК «Верес».

- Супер, дякую, вам.