Гра в наперстки Маріно Пушича

Нинішній розіграш Ліги чемпіонів українські вболівальники навряд чи згадуватимуть за десять, двадцять чи тридцять років. Швидше за все, цей сезон вітчизняні фанати взагалі волітимуть забути, як страшний сон, бо вкрай мало чого позитивного відбувається у найпрестижнішому клубному турнірі континенту із чемпіоном України «Шахтарем».

У шостому турі загального етапу Ліги чемпіонів-2024/25 «гірники» зіграли з «Баварією» у Гельзенкірхені та поступилися супернику із рахунком 1:5. Погром «гірників» від німецького гранду деякі вболівальники передчували ще задовго до самого поєдинку, але явні ознаки того, що він більш ніж реальний увечері в вівторок проявилися ще за годину перед стартовим свистком - тоді, коли стали відомі склади команд.

Маріно Пушич, м'яко кажучи, здивував. Причому у цій Лізі чемпіонів, давайте говорити відверто, вже вкотре. На «Баварію» 53-річний боснієць вирішив із перших хвилин кинути в бій 23-річного тунісця Алаа Грама, котрий лишень в цьому сезоні взагалі дебютував у єврокубках і, по суті, є глибоким резервістом «Шахтаря», а в центральну вісь одночасно поставив трикутник, що складається із Марлона Гомеса, Георгія Судакова та Артема Бондаренка.

При цьому, ліворуч в обороні замість вилученого у попередньому матчі Педро Енріке грав Микола Матвієнко, а Грам склав пару центральних захисників із Валерієм Бондарем, хоча ніколи раніше подібна зв'язка у офіційних матчах за «Шахтар» до гри із «Баварією» ще не виходила.

Абсолютно незрозуміла, на межі фанатичної, віра у можливості Алаа Грама, мабуть, є вже якимось «пунктиком» у голові Маріно Пушича. Спершу боснієць шокував вболівальників тим, що виставив тунісця у другому турі загального етапу Ліги чемпіонів на «Аталанту», коли Грам несподівано з'явився у стартовому складі на абсолютно незвичній для нього позиції правого фулбека, провалив перший тайм і був замінений у перерві. Після цього Алаа лишень двічі виходив на поле за «Шахтар» у поєдинках УПЛ - проти «Оболоні» та «Чорноморця», - провівши загалом 101 хвилину, причому до виходу на поле проти «Баварії» африканець востаннє з'являвся в офіційному матчі за «помаранчево-чорних» місяць тому - аж на початку листопада!

І ось у ситуації, коли на лівий фланг оборони прогнозувався Іраклі Азаров, здатний за позицією замінити дискваліфікованого Педро Енріке, Пушич йде на якісь незрозумілі експерименти зі зміщенням Матвієнка ліворуч і з Грамом у центрі оборони. Очевидно, нещодавні наші припущення про те, що якщо боснієць залишиться на тренерському містку «гірників», то грузинського фулбека треба терміново продавати, аби той не просів у ціні, виявилися більш ніж прозорливими…

Центральна вісь «Шахтаря» також ще до стартового свистка викликала не просто запитання, а серйозні побоювання. Марлон Гомес - це не футболіст, котрий здатний ефективно відпрацьовувати на оборону. Бразилець може видати тонку передачу, розігнати атаку, десь навіть спробувати притримати м'яч, але абсолютно точно не готовий вбивати себе заради руйнівної роботи. Враховуючи той факт, що для Судакова та Бондаренка гра на оборону також не є сильною стороною, Пушич із самого початку йшов на неймовірний ризик, і знову, як і проти «Аталанти», визнав хибність своїх тактичних задумів одразу після перерви, коли змінив Марлона, котрий, по суті, привіз другий гол у ворота своєї команди, на Криськіва.

Що ще вкрай здивувало, це маніакальне прагнення гравців «Шахтаря» виходити з оборони в атаку через короткі перепасовки у центральній зоні. Очевидно, це було явне тактичне завдання від штабу Пушича, інакше складно пояснити те, навіщо голкіпер «гірників» Дмитро Різник із вражаючою впертістю продовжував розігрувати м'яч від воріт через ближнього, хоча у кожному другому чи третьому випадку відбувалася миттєва втрата, і небезпечний момент для «Баварії». Власне, другий гол мюнхенців - це саме наслідок подібних авантюрних дій «Шахтаря», який не бажав виносити м'яч на фланги і намагатися чіплятися за нього там.

Але щонайменше двох дивних кадрових рішень у стартовому складі Маріно Пушичу, вочевидь, здалося замало. Одразу після перерви боснієць замість Данила Сікана, котрий агресивно накричав на Різника після другого пропущеного м'яча, випустив на поле Лассіну Траоре. Африканець, який вже давно розгубив свою колишню рухливість і нині навіть у матчах УПЛ виглядає відверто важким та нездатним для організації швидких атакувальних дій, остаточно вбив усю надію «Шахтаря» на те, щоб хоча б спробувати зачепитися за нічию.

Де-факто десь у середині другого тайму «Шахтар» виглядав, як команда, яка грає у меншості. Періодично випадали то Траоре, то Бондаренко, в якого якщо гра вже не пішла від самого її початку, то ймовірність осяяння стає такою ж мінімальною, як виграш джек-поту в лотереї.

На 70-й хвилині «Баварія» закрила гру. Алаа Грам безрозсудно пішов на суперника у своєму штрафному майданчику й зачепив його вже після того, як той завдав удару, який не ніс жодної небезпеки володінням Різника. Пенальті чітко реалізував Олісе, після чого питань про переможця у цій дуелі вже не виникало, навіть якщо хтось і продовжував сподіватися на диво. Та й взагалі, дивлячись на автора фолу, що призвів до цього 11-метрового, виникало чітке розуміння - це був черговий «знак згори» для Маріно Пушича, який боснієць не факт, що знову зрозуміє та сприйме правильно…

Залишок поєдинку перетворився на порожню формальність. Потрібно було просто зрозуміти, на якій кількості забитих м'ячів зупиниться «Баварія». Вирішили, що достатньо п'яти. Причому останній, автором якого став той самий Олісе, став форменим приниженням усього «Шахтаря». 22-річний француз попередньо обіграв п'ятьох (!) суперників, потім посадив на «п'яту точку» Різника, й лише після цього спокійно закотив м'яч у сітку воріт донеччан…

І це при тому, що в цієї «Баварії» є слабкі сторони, які можна було намагатися реалізовувати. Це довів, як мінімум, перший м'яч «Шахтаря», коли Кевін скористався високим розташуванням оборони мюнхенців і в швидкій контратаці вивів «гірників» уперед. Але для того, аби використати слабкі сторони такого гранду, як «Баварія», нинішньому «Шахтарю» треба було зіграти на 110%, а то й на 150% своїх можливостей. Чи можна було на це розраховувати із футболістами, які і в УПЛ не завжди з'являються в старті - питання риторичне, і відповідь на нього, мабуть, знає виключно Маріно Пушич…

Простіше кажучи, Маріно Пушич у черговий раз в цій Лізі чемпіонів не продемонстрував головного - того, заради чого його й запрошували у «Шахтар». Боснієць не зумів здивувати суперника тактично, натомість спробував це зробити кадрово, випускаючи на полі відвертих резервістів (про «колосальну» ігрову практику у поточному сезоні Грама ми вже сказали, та й у Марлона в активі лишень 6 виходів у старті навіть в рамках УПЛ, не кажучи вже про ЛЧ). Подібні маневри з боку Пушича виглядали, скоріше, як бажання обіграти суперника у наперстки - якимись химерними обманними маневрами, але в дурнях вийшло залишити тільки самих себе. Як то кажуть в подібних випадках, факір був п'яний і фокус не вдався…

Найгірше за усе - розуміння того, що загалом Маріно Пушич справляє враження тренера, котрий не дуже то й любить вдаватися до ротації. Боснієць навіть у чемпіонаті не так часто тасує склад, через що Мар'ян Швед, наприклад, й досі в УПЛ-2024/25 не провів жодного поєдинку у стартовому складі, а Єгор Назарина, котрий має непоганий досвід виступів у першій команді за часів керування нею Ігорем Йовічевічем, й зовсім провів у цьому сезоні лишень 27 хвилин…

А якщо так, то навіщо Пушич саме на «Баварію» затіяв ці незрозумілі кадрові ротації? Хотів заплутати суперника? Не вийшло. Виглядало, швидше, як спроба суїциду. Або як бажання довести до того, щоб нерви у президента клубу Ріната Ахметова не витримали, і Пушич якомога скоріше був звільнений із виплатою усієї належної йому в таких випадках компенсації за дострокове розірвання контракту... Зрештою, не забуватимемо нещодавні дивні натяки Маріно у спілкуванні з іноземними журналістами, які багатьма буквально були сприйняті, як бажання боснійця знайти можливість якось поїхати з України.

І кажучи відверто, нинішня поразка від «Баварії» (1:5) не виглядала якось більш гідною, аніж фіаско команди Ігора Йовічевіча в 1/8 фіналу Ліги Європи проти «Феєнорда» (1:7), після якого, за чутками, Ахметов і ухвалив принципове рішення про необхідність пошуку заміни для хорвата. Так, за рахунком програли не так крупно, та й роттердамці - це не мюнхенці з точки зору статусу і усього такого, але ж під Йовічевіча і не купували бразильців вартістю у 12 мільйонів євро, котрим би не завадило вже починати відпрацьовувати інвестиції саме у матчах Ліги чемпіонів…

І під кінець неможливо обійти увагою ще один епізод: спілкування між Маріно Пушичем та його мюнхенським візаві Венсаном Компані після фінального свистка. Переможений боснієць, практично не замовкаючи, кілька хвилин не відпускав від себе молодого бельгійця, котрий, як відчувалося, і радий був би обійтися в цій ситуації лише традиційним рукостисканням, а потім - піти у власних справах. Але Пушичу треба було виговоритись. І виглядало це так, ніби боснієць шукав виправдання цьому фіаско - мовляв, це не через мене, а причини полягають зовсім в іншому… Компані, звичайно, все уважно вислухав (або принаймні ввічливо вдав, що вислухав), а потім все ж таки пішов вітати своїх підопічних. Цього вечора він чітко розумів, як і чого хоче досягти, і жодні «ігри в наперстки» з боку тренера суперників йому не могли перешкодити взяти свої три очки.

А Пушичу тепер знову доведеться шукати виправдання. І, мабуть, він спробує пояснити клубному керівництву, що гра «Шахтаря» не була такою вже непоказною, наведе приклад декількох напівмоментів наприкінці першого та початку другого таймів, але головне тут - це рахунок на табло. А ще: кількість очок у турнірній таблиці. А там після фіаско від «Баварії» у «гірників» нічого ані на грам (нехай вже прощає Алаа за цей каламбур) не побільшало…