Перший німець українського футболу: геній, котрий помер у 36 через горілку

Його називали німецьким Полом Гаскойном. Він пив та гуляв із Маріо Баслером та Марком Шварцером. Він мав надзвичайний потенціал та всі шанси увійти в історію німецького футболу в статусі одного з найкращих атакувальних гравців усіх часів. Все це - про Андреаса Зассена, котрий до певної міри став знаковою фігурою і для українського футболу, оскільки виявився першим німецьким легіонером у наших краях після відновлення незалежності.

У наш час Зассену було б вже 56 і хто знає, де б він працював і чим би займався, якби не алкоголь. Через пристрасть до спиртного колишній хавбек «Гамбурга», «Дніпра» та низки інших команд помер ще у 36 років - у жовтні 2004-го…

І сьогодні ми пропонуємо згадати складну історію життя та кар'єри Андреаса Зассена.

***

Андреас Зассен народився 14 січня 1968 року в Ессені. Займатися футболом хавбек починав у команді «Шварц-Вайс» з його рідного міста, яка також відома тим, що виховала для німецького футболу таких визначних гравців як Олівер Бірхофф та Єнс Леманн. Там же, у «Шварц-Вайсі», Зассен заявив про себе на футбольному полі й наприкінці 80-х років минулого століття атакувального хавбека, котрий виступав у третьому дивізіоні німецького футболу, помітили скаути «Юрдінгена» - команди, що на той момент грала у Першій Бундеслізі.

Трансфер Зассена зі «Шварц-Вайса» у «Юрдінген» відбувся в 1990 році, причому за нього новому клубу хавбека довелося заплатити кілька десятків тисяч марок, а із самим виконавцем був підписаний лише напівпрофесійний контракт. Цей перехід вже тоді сприймався вельми неоднозначно, адже з одного боку Зассена називали одним з найталановитіших гравців німецького футболу тих років, а з іншого... Ще до того моменту, як «Юрдінген» почав серйозно контактувати зі «Шварц-Вайсом» щодо переходу Андреаса, футболіст, який ледь-ледь встиг відсвяткувати 20-річчя, потрапив у серйозний скандал. Молодого хавбека спіймали п'яним за кермом, коли той повертався із вечірки разом з Маріо Баслером - тим самим автором вирішального голу «Баварії» у мюнхенському півфіналі матчу у відповідь Ліги чемпіонів-1998/99 проти «Динамо» (1:0), який залишив киян без шансів зіграти у фіналі проти «Манчестер Юнайтед».

Тоді рівень алкоголю в організмі Зассена склав 1,9 проміле, через що футболіста позбавили прав, і сам він згодом заявляв, що тоді ж прийняв рішення ніколи більше не повертатися за кермо - мовляв, нехай автомобілем керують інші, а я насолоджуватимусь життям на максимум, без обмежень та у всіх його проявах.

П'яна витівка Зассена все ж таки не завадила трансферу в «Юрдінген», де незабаром молодий хавбек заслужив на довіру у головного тренера команди Фрідхельма Функеля та навіть зіграв 15 матчів у Бундеслізі-1990/91. Щоправда, гольовими діями Зассен не відзначився, та й сам «Юрдінген» виглядав вкрай невиразно, фінішувавши на 17-му, передостанньому, місці та вилетівши до Другої Бундесліги.

У другому дивізіоні талант Зассена швидко розкрився: хавбек зіграв 31 поєдинок, забив 7 м'ячів та допоміг «Юрдінгену» миттєво повернутися до елітарної Бундесліги. А там… Там знову не обійшлося без «пригод». 2 жовтня 1992 року Андреас відзначився двома м'ячами в домашньому поєдинку проти леверкузенського «Баєра», на що гості відповіли лишень влучним ударом Ульфа Кірстена - 2:1. Ця перемога принесла Зассену серйозну популярність серед уболівальників «Юрдінгена», які щиро полюбили свого талановитого хавбека, а також підвищила впізнаваність футболіста серед фанатів решти команд, оскільки про нього на весь голос заговорили центральні спортивні видання Німеччини.

На жаль, зі зростанням спортивних успіхів зростала й недисциплінованість Зассена, що виявлялася у його поведінці поза полем. Хавбек регулярно доставляв проблеми тренерському штабу та засмучував Фрідхельма Функеля, котрий намагався максимально згладжувати кути і не застосовувати до порушника надто серйозних санкцій. Наставник «Юрдінгега» багато разів розмовляв із Зассеном, намагався донести до нього те, що гарну кар'єру неможливо буде зробити при розгульній поведінці поза зеленим газоном, але усі ці зусилля, на жаль, пройшли марно.

На початку 1993 року Зассена знову впіймали на пияцтві. Цього разу, щоправда, за кермом автомобіля опинився не він (Андреас був пасажиром), а його партнер по команді російський центральний захисник Сергій Горлукович, проте ситуацію погіршило те, що напередодні Андреас пропустив командне тренування, повідомивши клубних медиків про те, що він погано почувається і що буде краще, якщо він залишиться удома. Перевірка показала, що Зассен у своїй оселі навіть не ночував, а тому чергова п'яна витівка, коли соратником хавбека виступив Горлукович, завершилася для обох дискваліфікаціями. Функель, як і раніше, хотів згладити ситуацію, але в цьому випадку він вже не міг ні на що вплинути - Зассен був засланий у резерв й до кінця сезону-1992/93 на полі за першу команду «Юрдінгена» більше так і не з'явився.

А влітку 1993-го у кар'єрі Зассена знову відбулися зміни. Підписати його вирішив «Гамбург», якому трансфер опального хавбека обійшовся у трохи менше як 1 мільйон марок. Причому «чорно-біло-синім», незважаючи на те, що Андреас вже тоді мав репутацію алкоголіка в німецькому футболі, довелося витримати пристойну конкуренцію з боку ще кількох клубів, перш ніж здійснити трансфер Зассена все ж таки вдалося.

Спочатку справи у Андреаса в новій команді йшли добре, але в жовтні 1993-го «Гамбург» вперше пошкодував, що все ж довірився хавбеку. Спокуси Репербану виявилися для Зассена занадто значними, аби його і без того аж ніяк не сталевий характер усе це витримав, як личить професіоналу. Після чергової гулянки (цього разу з іншим хавбеком «Гамбурга» Харальдом Шперлем) Зассен упіймав таксі, а сівши в нього, наказав турецькому водієві буквально наступне: «Їдь швидше, Алі!» Після того, як таксист відмовився виконувати замовлення, усвідомивши, що має справу із п'яними «у мотлох» людьми, Зассен не знайшов нічого кращого, окрім як ударити турка кулаком в обличчя. Згодом ця витівка обійшлася хавбеку тим, що проти нього порушили кримінальну справу, і добре, що, зрештою, все обійшлося для опального хавбека лише штрафом, нехай і дуже суттєвим на той час - 12,5 тисяч марок.

Але в «Гамбурзі» Зассена пробачили досить швидко та навіть дали можливість грати далі, проте хавбек перестав демонструвати результативний та якісний футбол, провівши за команду загалом 44 матчі (2 голи та 5 асистів). Вже у листопаді 1994 року «чорно-біло-сині» скористалися можливістю позбутися Андреаса, продавши того за 700 тисяч марок у дрезденське «Динамо». Але в новій для себе команді Зассен зіграв тільки 6 поєдинків, не відзначившись ані голами, ані асистами. Вже за два тижні після трансферу в «Динамо» Дрезден хавбека знову спіймали п'яним, коли він загуляв разом із резервним воротарем команди Марком Шварцером (цікаво, що згодом австралійцю вдалося вибудувати вельми успішну кар'єру: він зіграв 109 матчів за національну збірну, а також 514 поєдинків в англійській Прем'єр-лізі, в основному за «Мідлсбро» та «Фулхем», але також був на контракті у «Челсі» та «Лестері», причому з останнім у сезоні-2015/16 став чемпіоном Англії, й одразу після цього завершив активні виступи). Умовляння на Зассена знову не подіяли, і коли він без поважної причини пропустив командне тренування, його просто виставили за двері, розірвавши контракт.

Зассен виявився абсолютно нікому непотрібним у рідній Німеччині. Хавбек, якого на зорі його кар'єри називали ледве не генієм та майбутнім героєм тамтешнього футболу, перетворився на банального алкоголіка, котрий не міг стримати свого потягу до спиртного, й щоразу повертався до випивки, хоча багато друзів та знайомих всіляко намагалися відірвати його від згубної звички.

У 1995 році Зассен в статусі вільного агента перебрався до чемпіонату України, ставши першим німецьким легіонером вітчизняного футболу після того, як країна відновила незалежність у 1991-му. За чутками, хавбеку було виплачено кілька десятків тисяч доларів «підйомних», проте проявити себе в українській першості Андреас так і не зумів. У «Дніпро» його закликав співвітчизник Бернд Штанге, котрий саме працював із командою в 1995-1996 роках. Але за «дніпрян» Зассен зіграв тільки 12 матчів, так і не відзначившись результативними діями. В Україні хавбек не припиняв вживати алкоголь, відвідувати всілякі розважальні заклади та іншим чином виправдовувати своє прізвисько, яке він отримав ще у Німеччині - «Енді-Горілка».

В певний момент у Зассена зіпсувалися стосунки із тренерським штабом «Дніпра», він остаточно занепав духом та попросився на батьківщину. У Німеччині не знайшлося нікого, окрім скромного «Ваттеншайда 09», хто б побажав ризикнути знову почати співпрацювати із хавбеком, який має відверто погану репутацію. У вересні 1995-го Андреас повернувся до німецького футболу, де у першій половині сезону-1995/96 зіграв 10 поєдинків у Другій Бундеслізі та забив 1 м'яч, а потім… Знову взявся за старе.

Коли «Ваттеншайд 09» вирушив на зимові збори до Португалії, Зассен на кілька днів зник із тренувального табору команди та перестав виходити на зв'язок не лише із клубом, а й з дружиною, яка народила за кілька тижнів до цього їхнього первістка. Виявилося, що хавбек знову перебрав із алкоголем на одній з вечірок, де познайомився із жінкою-барменом з Нідерландів, й ті кілька днів, на які він «випав із життя», футболіст банально розважався з новою подругою, не думаючи про наслідки.

А наслідки виявилися тяжкими. Дружина Зассена подала на розлучення, а керівництво «Ваттеншайда 09» негайно розірвало контракт із хавбеком, чим, по суті, поставило масну крапку у його професійній кар'єрі. В 28 років Андреас виявився остаточно нікому непотрібним і був змушений повісити бутси на цвях. Усе зароблене під час гри у футбол він прогулював з неймовірною швидкістю, а тому «на вулиці» Зассен опинився, по суті, ні з чим.

«Я все пропив та програв», - зізнавався згодом Зассен.

В 1997 році у німецькій пресі про нього згадали знову. Але цього разу не в аспекті футболу, а в чергове через його витівки. Перебуваючи напідпитку, Зассен увірвався до одного з пабів Ессена, де почав погрожувати господарці закладу газовим пістолетом. Втихомирити екс-футболіста вдалося тільки екіпажу поліції, який прибув на місце події…

Опинившись без футболу, Зассен був змушений піти працювати помічником садівника у муніципальних парках Ессена. У футбол він продовжував грати лишень на аматорському рівні, а от із алкоголем так і не попрощався. В жовтні 2004 року його тіло в несвідомому стані виявив син співмешканки Зассена. Екс-футболіста екстрено помістили до клініки, де діагностували інсульт, проте 17 жовтня Андреас помер. Йому було усього 36 років…

З того часу про Зассена в Німеччині майже не згадують. Лише у травні 2016 року в популярному таблоїді Bild з'явилася новина про те, що у Андреаса фактично не залишилося навіть могили. Журналісти повідомляли, що на цвинтарі Ессен-Зюд на полі 20 на могилі під номером 454 росте тільки бур'ян. За могилою екс-футболіста довгі роки ніхто не доглядав, адже він зрадив дружину, а інших близьких родичів, вочевидь, у Андреаса не знайшлося. Ще 5 листопада 2008 року недоглянута могила була вирівняна із землею та згодом на її місці виник пустир. Однак, за німецькими законами, в таких випадках діє 20-річний період спокою, протягом якого жодна нова могила на цьому місці не може бути створена. І цей термін спливає якраз у наші дні, в жовтні 2024-го…