Двалішвілі побив О’Меллі. Мераб нарешті став чемпіоном

У ніч на 15 вересня в Лас-Вегасі, на арені «Сфера» відбувся поєдинок за титул UFC між тепер вже ексчемпіоном 29-річним американцем Шоном О'Меллі (18-2) та 33-річним претендентом із Грузії Мерабом Двалішвілі (18-4). Бій, який виправдав очікування та приніс історичний титул для Грузії. Це друге чемпіонство в UFC для країни.

Двалішвілі і О'Меллі мали показати хороший бій. І обидва не розчарували

Перед поєдинком Шон О'Меллі традиційно багато говорив. Це нормально для нього - обіцянки нокаутів сипляться від Шона регулярно. Причому, не тільки в ММА. Він обіцяв нокаутувати Раяна Гарсію за правилами боксу та казав, що готовий зустрітись із Джервонтою Девісом - теж у боксі, звичайно.

За словами Шона, він не розглядав Мераба, як серйозного опонента. Занадто маленький, занадто короткорукий та низький. О'Меллі обіцяв нокаутувати його швидко та ефектно.

Чи вірив у це американець? Малоймовірно, що так. Річ у тім, що американець - не дурень. Нехай він і виглядає цікаво та нестандартно, але добре розуміє, з ким зустрічається.

Мераб Двалішвілі підійшов до цього поєдинку на довгій серії у десять перемог поспіль. В останніх трьох боях він побив чемпіонів - Жозе Альдо, Петра Яна та Генрі Сехудо. А ще був переможений Марлон Мораес.

Звичайно, О'Меллі розумів, що це не просто везіння. Мераб заслужив своє місце і кожен бій виграв по факту. Жодних запитань по перемозі над Сехудо чи тим самим Яном, з яким у Шона виникли певні проблеми, і до перемоги над яким все ж є питання та сумніви.

Проте О'Меллі - теж вже не хлопець, якого просто просуває UFC, бо він яскравий та має аудиторію. Шон і заслужено завоював пояс, і заслужено його захистив. Перше сталося у поєдинку проти друга Двалішвілі Алджамейна Стерлінга. Там був епічний нокаут.

Захист стався у такому ж принциповому протистоянні. Суперником став Марлон Вера - донедавна автор єдиної поразки О'Меллі у змішаних єдиноборствах. Його Шон також розбив без питань.

Але Мераб - не ці двоє. Двалішвілі більш рухливий, ніж Стерлінг. І точно краще бореться за Веру. Як мінімум, має більше витривалості та сил, щоб бороти, бороти і бороти суперників, поки ті не перестануть дихати. Саме це і сталося з О'Меллі.

Шон непогано стартував. Тримав дистанцію, розбивав суперника довгими руками та ногами. Разом з цим був дуже обережним. О'Меллі взагалі не комбінував удари, не намагався ризикувати. Видно, план був у тому, щоб ловити суперника на помилках і десь похитнути. А там вже і добити. Також, працювати по тулубу, щоб збити дихання грузину, який має скажену витривалість.

Проте найкраще себе у цьому чемпіон показав у третьому раунді. Все через те, що фінал першого раунду фактично був програний через боротьбу. А другий взагалі чисто відданий - Мераб взявся боротись, а Шон не зміг із цим нічого зробити.

У боротьбі Мераба немає нічого скажено технічного. Тут суто фізична сила, хороші, але не космічні, навички та нескінченна витривалість. Готовність проводити тейкдауни стільки разів, скільки буде потрібно, щоб досягти результату.

Саме цим Двалішвілі займався весь третій раунд. О'Меллі бив його з дистанції, а Мераб намагався зачепити ногу. І жодного разу нормально це не зробив. Шон провів чудовий раунд, але це було остаточним фіналом.

Річ у тім, що, якби американець так діяв одразу, результат міг би скластись по-іншому. Наприклад, влучав би так само, але краще блокував би проходи. Або був би готовий рухатись активніше на ногах, щоб не давати супернику зближуватись. Але Шон не міг.

О'Меллі запряг свої атаки вже аж у третьому раунді, коли сили покидали його. Фінальний сплеск енергії та активності. Після цього Мераб, зловивши обличчям багато ударів, перейшов в остаточний режим боротьби, а Шон не знайшов, чим йому відповісти. Удари назустріч не працювали, боротись проти грузина він не міг.

Звичайно, в стійці О'Меллі був небезпечний навіть тоді, коли поєдинок вже закінчувався. Саме тоді Шон зарядив опоненту в тулуб, а Мераб явно відчув той удар. Але це один з небагатьох епізодів на фоні скаженої активності вже нового чемпіона.

Через сім років після дебюту Мераб Двалішвілі все ж став чемпіоном UFC. Причому у поєдинку проти вкрай небезпечного суперника, який став четвертим побитим чемпіоном поспіль у його рекорді. Прекрасна історія для всієї Грузії.

Що тепер?

Навряд О'Меллі зараз захоче реванш. Для другого поєдинку треба підтягувати одразу декілька елементів. По-перше - розібратись із захистом від проходів. По-друге - з боротьбою. Американець не є поганим грепплером, але тут навичок та сил не вистачило - Шон ледь дихав перед п'ятим раундом.

З іншого боку, претендентом на пояс є Умар Нурмагомедов, а грузинський чемпіон не хоче битися з росіянином. Це питання буде складно вирішити, враховуючи прізвище претендента та любов Дейни Вайта до російських бійців.

Разом з цим, Вайт точно розуміє, що це не буде найбільш яскравим шоу. Двоє борців, схожі за стилем, тягатимуть один одного кліткою всі п'ять раундів. Хто захоче купити на це квитки?

Тому, можливо, бос UFC пошукає більш цікаві варіанти для нового чемпіона. Все ж, у найлегшій вазі їх більш ніж достатньо.