Будь реалістом, вимагай неможливого

Я свідомо промовчав після першої спроби динамівців у нинішній єврокампанії. На мій суб'єктивний погляд, гру «біло-синіх» проти «Партизана» можна без сумнівів і вагань одразу винести за дужки. Тому що віце-чемпіон Сербії виявився банально неготовим до протистояння з віце-чемпіоном України.

І справа там була не стільки в настрої та мотивації нашої команди (хоча за це обов'язково треба віддати їй належне), скільки в безладності й відвертій слабкості опонентів.

Тож «партизан» переїхали на одній лівій, й кожен отримав своє. Проте здобути справжню інформацію про нинішній рівень команди Олександра Шовковського за першим раундом (для нас першим) кваліфікації Ліги чемпіонів не вдалося. А ось «Глазго Рейнджерс» - це зовсім інше кіно. І на підставі цього кіна вже можна робити висновки.

Цього разу «Динамо» випав рівновеликий колектив. І за історичною складовою, і за нинішніми реаліями. Більше того, з погляду фінансової складової, «джерс» навіть дадуть фору киянам. Крім цього, шотландці мали початкову перевагу у вигляді поєдинку-відповіді на своїй арені, де їхні буйні і шалені фани дуже часто роблять різницю.

Одним словом, суперник у нашої команди на шляху до плей-оф ЛЧ був дуже серйозним. І якщо бути до кінця відвертим, то особисто я не дуже й вірив, що динамівці пройдуть шотландський бар'єр.

Однак насправді виявилося, що і функціональна готовність «Рейнджерс» явно залишала бажати кращого. Так, шотландську команду в цьому зв'язку не годиться порівнювати з тим же «Партизаном», але якщо, знову ж таки, говорити об'єктивно, то підопічні Клемана зараз теж тією чи іншою мірою перебувають у розібраному вигляді.

І ось цей нюанс - розібраність, неповна готовність опонента, відсутність цілісності у його грі - один із головних аргументів на користь «Динамо». Тому що ми можемо скільки завгодно говорити про силу динамівського центру поля, однак водночас ми повинні говорити і про явні проблеми в динамівському захисті. Як і про те, що за цілком пристойної фізичної готовності на даному етапі команди Шовковського поки що не вистачає на всі дев'яносто з «хвостиком» хвилин гри.

Власне, всі ці припущення проявилися, зіграли у першому поєдинку суперників. «Динамо» було кращим, «Динамо» заслужило, навіть награло на перемогу, але фактично єдина помарка на останніх секундах зустрічі позбавила команду заслуженої вікторії.

Після матчу у Любліні відчуття було не із приємних. Щось подібне до того, якби тебе обікрали на вокзалі перед самою посадкою у вагон. У той же час особисто у мене не вистачило б ні аргументів, ні зловтіхи, щоб кинути хоча б маленький камінчик у динамівський город. Тому що в цьому випадку вони зробили практично все, що могли. Що вміли зараз.

***

З іншого боку, після виїзного поєдинку проти «рейнджерів» мені складно підібрати потрібні слова, щоб висловити своє захоплення динамівською грою. Тому що цього замилування і нема. Так, обов'язково потрібно віддати належне нашій команді за перемогу, за вихід до вирішального раунду змагань, за набір очок у свою й загальну скарбничку, за іспит, який за фактом вже склав динамівський тренер та його підопічні, але ось інших позитивних моментів я, вибачте, не знаходжу.

На мій погляд, головним чинником, який визначив динамівську перемогу, стало вилучення у лавах господарів. Більше того, вилучення за фактом є дискусійним. Не будь червоної Жефте, дуже сумнівно, що гра завершилася б так, як вона завершилася.

Тобто, з певною часткою розуміння того, що я можу виявитися, як мінімум, у меншості, я все ж таки наважусь озвучити, що «Динамо» в Глазго пощастило. Пощастило із вилученням суперника, пощастило розіграти зайвого. З урахуванням більш-менш видимої ігрової рівності двох команд, факт чисельної переваги відіграє серйозну роль.

А ось далі обов'язково треба говорити і про те, що ігрову більшість ще потрібно втілити у забиті м'ячі. І ось тут і далася взнаки глибина складу динамівської середньої лінії. Шовковський чудово посилив гру замінами. Відмінно зреагував на події після вилучення Жефте, тому що спочатку, лише отримавши чисельну перевагу, динамівці якось знітилися, стали грати менш дисципліновано і злагоджено, ніж до того.

Загалом, «Динамо» вдалося з честю вийти зі сприятливої ​​ситуації. Не без частки везіння. Але і з усвідомленням того, що трапилося, з умінням вичавлювати з мінімуму максимум.

А ще можу відзначити і те, що в порівнянні з першою грою, у другій додав динамівський захист. Особливо це стосується дій центрбеків. Обох.

Тобто, резюмуючи, слід зазначити, що і футболісти, і тренерський штаб «Динамо» дуже якісно й дуже оперативно зреагували на вилучення у складі суперника. До цього команда терпіла, подекуди граючи, подекуди мучившись. Якщо когось і можна виокремити на цьому відрізку шляху, то хіба що Кабаєва.

А ось далі зіграли так, як і має грати класна команда. А в тому, що нинішнє «Динамо» - команда класна, сумнівів у мене нема.

Інша річ, що нинішнього потенціалу, нинішньої глибини складу цієї класної команди об'єктивно може не вистачити для того, щоби пройти «Зальцбург». Тому що австрійський завсідник єврокубків - все ж таки вищий за рівнем за нинішній «Рейнджерс» (не кажучи вже про «Партизан»). Отже, і трохи вищий за рівень нинішнього «Динамо».

Але ж апетит приходить під час їжі. Якщо головний іспит вже складено, і вже є гарантований квиток у купе, то чому б не замахнутися на квиток до СВ?