Олександр ХИЖНЯК: «Мріяв про те, що після Парижа з’явиться золота медаль»

На кортах «Ролан Гаррос» все ж пролунав гімн на честь українця. Саме на них відбувався олімпійський фінал з боксу за участю Олександра Хижняка і Нурбека Оралбая з Казахстану.

Золото Хижняк мав усі шанси виграти ще в Токіо, проте тоді сутичка, в якій він упевнено перемагав, завершилася болючою поразкою.

У Парижі готуватися до фіналу Олександр вирішив у тиші. Він намагався не читати повідомлення й новини, проте не проігнорував медіа й після першого бою підійшов до них, попросивши про розуміння й пообіцявши, що після фіналу дасть інтерв'ю і відповість на всі питання.

Але тиша не була повною. На шляху до фіналу всі коментарі давав тренер збірної Дмитро Сосновський, тож журналісти мали чудову можливість писати аналітичні матеріали ледь не після кожної сутички, чим, до речі, скористався дехто з іноземних колег.

7 серпня, стоячи на найвищій сходинці п'єдесталу, Олександр Хижняк випромінював щастя.

«У той момент, коли грав гімн, мене пробрало через кожну клітинку організму. Я згадував увесь шлях, який ми пройшли, все своє життя, ситуацію у нас в країні, підготовку до цих змагань, - говорить Олександр Хижняк журналістам після церемонії нагородження. - Стримати сльози було важко. Адже після Олімпійських ігор у Токіо всі думки були саме про цю медаль. Пам'ятаю, певно, кожен день упродовж цих років. Було багато випробувань, але вони даються нам не просто так і ми змогли їх подолати.

Пишаюсь тим, що мав можливість представляти свою країну. Вдячний Україні й українцям за підтримку. Дуже щасливий і дякую Господу Богу за цю перемогу та всім нашим військовим, які захищають мир та спокій на нашій рідній землі».

Для Олександра Хижняка кожен бій - це окрема історія, не схожа на жодну іншу. Разом з батьком вони переглядають і аналізують поєдинки. І хоч збоку може здатися, що кожен з них дається однаково, за словами боксера, це зовсім не так:

«Кожен поєдинок - це завжди особлива історія в моєму житті, не схожа одна на одну. Здавалося б, я виходжу й притримуюся однієї тактики, але для мене все відбувається і відчувається по-іншому, по-новому.

Готуючись до змагань, ми постійно розглядаємо й відпрацьовуємо різні сценарії поєдинку. У фіналі відчував те, що поєдинок був дуже рівний. Якщо після Токіо багато експертів сказали, що я б міг погуляти й походити в останньому раунді, адже перемога була майже в кишені, то тут все склалося по-іншому. Я лише в ньому відчув, що дійсно переміг і що саме мені мають віддати перевагу.

Натомість півфінальний поєдинок з дворазовим олімпійським чемпіоном був іншим. Це дуже розумний і чутливий спортсмен. Я відчував це, навіть боксуючи з ним. І то був теж дуже цінний досвід. Відчував, що перемагаю, але рахунок у перших двох раундах говорив про те, що поєдинок рівний. Я намагався не зупинятися й працювати до останньої секунди. Й слава Богу, що нам вдалося виграти».

Суперник по півфіналу, кубинець Арлен Лопес Кардона, хоч і залишився цього разу без золота, проте все ж повернеться зі своїх третіх Олімпійських ігор з нагородою.

«У Токіо Олександр був срібним призером, зараз він олімпійський чемпіон. Це дуже хороший боксер. Півфінал був цікавим і глядачам, і суддям. Це був справжній спектакль на ринзі. І бажаю лиш найкращого Олександрові в його подальшій кар'єрі», - говорить Арлен Лопес Кардона про Олександра Хижняка і їхній півфінальний бій.

В ході підготовки до Парижа-2024 Олександр Хижняк травмувався. Ушкодження було дуже серйозне, й лікарі навіть не могли дати гарантій того, що він встигне відновитися до Олімпійських ігор, адже часу залишалося не так багато. Та Олександрові все ж вдалося подолати й ці випробування та здійснити свою мрію:

«У мене вдома є місце, де висять і стоять усі мої нагороди. Серед них і олімпійське срібло. Ми весь цей час мріяли про те, що після Парижа там з'явиться золота медаль і буде трішечки прикривати те срібло Токіо, адже осад лишився. Та з іншого боку, це був дуже цінний досвід і важливий урок».

Як складеться кар'єра Олександра Хижняка далі, він поки не загадує.

«Я дійсно жив лише цією медаллю, - зізнається спортсмен. - Це було ціллю мого життя. Певно, ще з дитинства, коли почав займатися боксом, ми з батьком мріяли про те, що зможу здобути золото на чемпіонаті України, а згодом і олімпійське для всієї країни.

Коли мене перед Олімпійськими іграми в Парижі запитували про цілі далі, професіонали чи любителі, я відповідав, що живу лише цими Іграми й поки не розглядаю для себе нічого після них. Зараз я приїду додому, побуду зі своєю родиною, і лиш потім подумаю, як планувати своє життя на наступні роки і яким буде мій шлях».