З чистого листа, або Чому Довбик перейшов в Рому

Почну, мабуть, із найголовнішого. Артем Довбик міг залишитися в «Жироні» тільки в крайньому випадку. Це в тому, якби він з молодих нігтів шалено і фанатично топив саме за цей каталонський колектив, і жодні інші варіанти включно з мадридами та барселонами його апріорі не цікавили б.

І якби сама «Жирона» настільки потужно у всіх сенсах почувалася, щоб утримати у своїх лавах одного з найкращих своїх гравців. Не знаю, на жаль, чи на щастя, але не спрацювала жодна з цих вищезгаданих обов'язкових умов. Довбик не вважає «Жирону» останнім і єдиним притулком у своїй кар'єрі, «Жирона» не вважає, що потрібно будь-що утримувати футболіста, якого можна і, що ще важливіше, потрібно продати. Продати саме зараз. Поки на нього ще є попит.

А попит на найкращого бомбардира Примери минулого сезону таки є. Навіть попри те, що Євро-2024 у складі збірної України Артем провалив. Втім, як і вся збірна України. Однак цей факт якось пройшов повз потенційних «покупців». Їм запам'яталося якраз не останнє. А передостаннє.

Все це я до того, що саме зараз, тобто в літнє міжсезоння-2024, ідеальний момент для Артема Довбика, щоб поміняти свою клубну прописку.

Не треба навіть ризикувати, щоб припустити, що у разі, якби українець вирішив залишитися у складі «червоно-білих», він би, напевно, вже так не виблискував. Не виблискувала б загалом і його команда, яка втратила у сріблі, якій тепер доведеться воювати на два фронти. Тому йти треба було. Йти, з одного боку, майже на піку. І йти ще й тому, що до цього відходу футболіста так чи інакше підштовхував клуб. Бо клуб теж хотів на цьому піку зрубати якнайбільше бабла.

У підсумку всі задоволені. І футболіст, який перейшов у хороший клуб, і вже колишній клуб цього футболіста. Артем дякує «Жироні» за наданий і використаний шанс, «Жирона» дякує Артему за вагомий внесок у минулий сезон. Із цієї дзвіниці все красиво, все закономірно, все логічно. Все гранично вчасно.

І все правильно.

***

Але якщо ми виходимо за межі цієї вузької правильності, то далі починаються питання. Причому питання складні. І не обов'язково риторичні.

Запитання ці на поверхні. Але не поставити їх я не можу. Тому що мучуся неясними сумнівами. Ось наприклад. Якщо інтерес мадридського «Атлетіко» справді був, а він, цей інтерес, напевно, був, адже про нього досить тривалий час інформували і серйозні іспанські видання, і не менш серйозні тамтешні інсайдери, то чому Артем не зробив вибір на користь «матрацників»?

Адже там серйозніший проект буде, ніж у Римі, там і мова вже звична, і чемпіонат, і тренер досвідчений. Якщо справа тільки в тому, що Сімеоне не обіцяв Артему місце у стартовому складі, то це цілком нормально. За всієї поваги до нашого співвітчизника, але Сімеоне не обіцяв місця у складі своєї команди навіть Мораті, новоспеченому чемпіону Європи та капітану «Червоної фурії».

В «Атлетіко» гарантовано місце в основі лише Грізманну. А ще одну позицію в атаці закривав і Мората, і Корреа, і Депай, і навіть Льоренте. Це абсолютне право головного тренера «матрацників» вважати саме так, а не інакше. Власне, він уже протягом десятиліть дає результат. Отже, має право дивитися на те, що відбувається, так, як вважає за потрібне.

З іншого боку, всі тонкощі переговорного процесу з «Атлетіко» ми не знаємо. Точніше, ми у зв'язку з цим взагалі нічого не знаємо. Тому можемо лише здогадуватись. І покладатися на те, що просочувалося в пресу.

А просочувалося те, що нібито високі договірні сторони не прийшли до фінансового консенсусу. Мовляв, Довбик та його агент вирішили, що «Атлетико» недостатньо цінує українського центрфорварда. У прямому й переносному сенсі. От якби цінував трохи більше, трохи сильніше, то не виключено, що перехід нападаючого відбувся саме на «Ванда Метрополітано».

Правда, такий розвиток подій теж мав би право на життя. Принаймні завжди можна дофантазувати те, чого не знаєш. Або не розумієш. Або все разом.

А за фактом сталося так, що Артем і той-таки його агент Олексій Люндовський виявилися навіть трохи ображеними тим, як їх зустрічав і які гори обіцяв мадридський клуб. Вони визнали той варіант, той проект недостатньо підходящим для Довбика. Назвемо це так.

Чи мають вони на це право? Та цілковите! Навіть якщо справді там йшлося про менші гроші - і за трансфер, і як зарплату, Довбик вільний вибирати абсолютно все, що хоче. Адже фактично кожен з нас, зупиняючись перед кар'єрним вибором, не може за визначенням ігнорувати фінансовий аспект. І найчастіше саме фінансовий аспект і є вирішальним. Якщо він, цей аспект, став вирішальним у ситуації з Довбиком, допоміг, так би мовити, схилити шальки терезів на користь «Роми», чи нам його судити? Ні, не нам. І не судити.

***

Тим не менш, питань від усвідомлення цієї простої й водночас банальної істини менше не стає. Адже, з одного боку, є розуміння, що «Рома» в особі головного тренера Де Россі особисто зацікавлена ​​в українському голеадорі. І у зв'язку з цим варіант бачиться кращим, бо Де Россі, за інформацією італійських ЗМІ, ледь не щогодини особисто телеграфував Артему, тоді як Сімеоне начебто дзвонив лише раз.

Але ж Де Россі, яким би він не був ідолом «вовків» як футболіст, як тренер поки що лише на самому початку свого шляху. І не виключено, що Даніеле вже в дуже доступній для огляду перспективі буде змушений залишити римський клуб. З тієї простої причини, що американські власники просто звільнять його за незадовільні результати. Як перед цим звільнили, не моргнувши й оком, самого Моурінью. І автоматично Артем може втратити таку теплу ванну у вигляді довіри наставника.

Тривожить ще й те, що «Рома», порівняно з тим же «Атлетіко», останні років шість тільки те й робить, що лише декларує боротьбу за повернення до еліти італійського та європейського футболу, проте насправді лише тиняється біля цієї еліти.

Цей факт зовсім не означає, що і в новому сезоні у «джалороссі» нічого не вийде. Це автоматично означає лише те, що Артему буде дуже складно на новому місці. Так, Де Россі вільно спілкується іспанською. Як і, ясна річ, Дібала. Але нашому гравцеві треба буде пройти дуже складний, а може й болючий процес знаходження спільної мови саме на полі. Чи вдасться? Я не знаю. Дуже хочу, щоб вдалося. Але все можливо.

Потрібно розуміти ще й те, що очікування від приходу на «Олімпіко» найкращого бомбардира минулого чемпіонату Іспанії дуже завищені. І з погляду очікувань суто ігрового масштабу, і з огляду на чималі гроші, витрачені клубом на трансфер українця. Сьогодні тіффозі на «курва норд» готові носити тебе на руках, але тільки варто тобі кілька разів оступитися, і все буде інакше.

Мені здається, Артем чудово розуміє, куди він перейшов. І які ризики цей перехід йому обіцяє. По суті, він зараз починає свою кар'єру з самого початку. З чистого аркуша, так би мовити.

Але приблизно те саме було б, якби він перейшов і в «Атлетіко». І куди б там не було ще. Він зробив свій вибір. Він вважає його правильним. Нехай тепер доводить цю правильність не словом, а ділом.