«Драконівські» закони: хто вболіває за люблянську Олімпію

Українському дебютанту єврокубків житомирському «Поліссю» сьогодні доведеться відчути на собі прес трибун 16-тисячного стадіону «Стожице». Прихильники словенської «Олімпії», може, й не мають такої слави (не завше доброї), як уболівальники белградських чи загребських команд, однак несамовиту підтримку своїм улюбленцям надати, безперечно, зможуть.

Історія фанатського руху в Словенії, як і назагал в країнах колишньої Югославії має чіткий водорозділ: до краху комунізму й після такого. У Соціалістичній федеративній республіці Югославія фанати були галасливі, наприкінці 1980-х зчаста вдавалися до яскравих піротехнічних шоу (налагодили безперервні канали постачання відповідних засобів з Італії), вельми суворі й неабияк віддані своїм клубним командам. Після краху комунізму хуліганська складова у багатьох фанатських угруповань регіону вийшла на перший план. Проте до певночасся Словенія слугувала таким собі острівцем фан-спокою серед балканського моря ультрас-емоцій. Лише в 1986 р. на трибунах домашньої арени «Олімпії» місцева молодь стала скандувати римовані заряди, підстрибувати й синхронно хлопати. Угруповання палких прихильників люблянської «Олімпії» під назвою Green Dragons народилося восени 1988 р. Власне, фан-історіографами встановлено, що тоді на матчі проти «Приштини» було вперше застосовано це словосполучення, а ось визначити точно, хто був його автором, так і не вийшло. Розвиток був стрімким, фани виявляли неабияку ворушкість: виготовляли купу банерів, організовували філії (Чрнуче, Бежиград, Шишка, Віч тощо), з особливою ретельністю готувалися до матчів проти представників так званої великої четвірки югославського футболу («Црвени Звезди», «Партизана», загребського «Динамо» й сплітського «Хайдука»).

Втім, розпад Югославії позначився й на фанатах «Олімпії». Чимало хлопців прагнули створення локальних груп у своїх мікрорайонах, не поспішаючи вливатися до Green Dragons. 6 травня 1992 р. вважається тогочасною грунню-вишиною фан-руху люблянського клубу, своєрідними урочинами любові до команди в біло-зеленому, про які саме «драконове» фанство склало велеповісті. На секторі - 700 відданих симпатиків, безперервний спів, творча «кореографія», смолоскипне громаддя та святкування звитяги безпосередньо на футбольному полі. 1 вересня 1992 р. 150 прихильників «Олімпії» вирушили до «Мілана» підтримувати своїх улюбленців у матчі проти найсильнішого на той час футбольного клубу світу - тамтешнього «Мілана». Виїзний сапорт вийшов пречудовим (навколо нього навіть створилася окрема байовідь-мітологія), чого не скажеш, власне, про гру «Олімпії» (0:4 без шансів для андердога).

У той час стрімко набирав потуги фан-рух «Марибора» - головного внутрішнього конкурента. Й, на відміну від руху «Олімпії», він вирізнявся прихильністю до хуліганських акцій. «Зелені дракони» були все ж таки куди миролюбніші. На зорі створення словенської ліги вони навіть декларативно заявили про те, що ні на кого не нападатимуть, однак і не дозволять напасти на себе. Проте реальність стала суворішою за уяву. Фани «Марибора» були молодшими за опонентів і менш організованими, може, й через це стали фан-силою №1 у словенському навколофутболі. Так, після одного з матчів тогочасся мариборці закидали опонентів… гранітними плитками.

У 1993 р. Green Dragons гучно відсвяткували своє 5-річчя. Того самого року в матчі проти «Мури» було встановлено фаєр-рекорд для словенських стадіонів: Green Dragons запалили аж 103 факели! Приблизно тоді й відбулося наймасовіше затримання поліцейськими «драконів»: 74 члени угруповання змушені були замість подорожувати за командою зі станції неподалік міста Цельє попрямувати до поліцейських відділків. Проте половина 1990-х принесла занепад у словенські фан-рухи. Занизьким був рівень самої ліги, що не вабило людей на трибуни. Відродження фан-руху «Олімпії» припало на початок ХХІ ст.: в сезоні-2002/03 у фан-секторі на матчі проти «Марибора» зібралося 600 «зелених драконів», а ще чотири рази впродовж того сезону кількість виїзних фанів «Олімпії» на матчах національного чемпіонату перевищувала дві сотні. На той період припадає і зарубіжна виїзна активність Green Dragons у кількадесят осіб у Дубліні та Ліверпулі.

Далі відбувся кінець старої і початок нової історії клубу. Власне, футбольні історики таке перезавантаження здебільшого не визнають, наголошуючи на тому, що «Олімпія» до 2004 р. й «Олімпія» після 2005 р. - це два різні клуби. Та Green Dragons стали завзято підтримувати й клуб-однойменко свого попередника. Й примножили свою численність: на виїзді проти «Марибора» збирали до 400 осіб, а вдома проти цього вічного супротивника - 1200 осіб. У сезоні-2015/16 відзначалася найбільша середня загальна відвідуваність домашніх матчів «Олімпії»: 4094 глядача. Опісля 800 осіб - новий виїзний рекорд у Мариборі в сезоні-2016/2017 (а рекорд домашньої відвідуваності - 15 972 «гледальця» - було встановлено в 2014 р. на товариському матчі проти «Челсі»). Як скромно характеризують той час самі «зелені дракони»: «Ми продовжили встановлювати стандарти вболівання в Словенії». До свого 30-річчя «зелені дракони» підійшли у всеозброєнні: на рахунку членів угруповання неблизькі євровиїзди до Баку, Белфаста, Гельсінкі тощо. А саме круглодаття Green Dragons відзначили наймасштабнішим пірошоу в Словенії.

Були й перманентні пікірування (а інколи й відверта ворожнеча) з керівництвом клубу, й протестні акції (як реакція зокрема на ухвалення Закону про вболівальників), й боротьба проти розкрадання коштів, призначених на боротьбу проти ковідної велепошесті, й грандіозне святкування 35-річчя угруповання на матчі проти «Мури» в 2023 р. (до цієї дати, до речі, було випущено чимало сувенірної продукції, а літнявки з числом «35» і дотепер продаються в фан-шопі, щоправда, вже зі знижкою: 13 євро замість початкових 20 євро), й нерозуміння заборони піротехніки на трибунах тощо. До того ж разом із колегами (акт фанатського односердя!) з груп підтримки інших словенських клубів (Black Gringos, що підтримує «Муру», Gorgone, які віддані «Нафті» з Лендави, попри її розформування, Celjski Grofje, що сапортять на матчах «Цельє», тощо) представники Green Dragons закликали владу (зокрема й футбольну) до діалогу з огляду на розширення повноважень поліції й утиски вболівальників.

Безліч графіті, створених фанами «Олімпії», підкреслюють рік утворення Green Dragons (1988), наголошують англійською, мовляв, «Одне життя - одна любов» (дещо нагадує, чи не так?), популяризують зеленого дракона й трибуну Північ. У піснях превалюють мотиви відданості («Знай, що ця любов вічна, навіть якщо ти не виграєш чемпіонат», «Тисячі сердець б'ються за вас», «Олімпія - ім'я святе, моє серце б'ється для неї», «Ми дихаємо ними» тощо). А серед фан-атрибутики, яку випускають Green Dragons, найбільший попит має 20-євровий трикольоровий (крім білого й зеленого, є ще чорний) шалик із написом «Ultras». Своєю чергою це слово розділяє навпіл «драконівська» емблема.

Що ж, «Поліссю» побажаю не знітитися перед палким господарським сапортом, а достойно представити України в дебютному для себе матчі на міжнародній арені. Вірю, що в «зграї» все вийде!

Олексій РИЖКОВ