СКРИПНИК: «При 30 гравцях ми не можемо розпрощатися з 15 і взяти 15 нових»

Новий головний тренер «Металіста 1925» Віктор Скрипник розповів, чого очікує від роботи із клубом з Харкова:

- Мені було трошки шкода йти з Ворскли, бо зараз команда в такому становищі, якщо порівнювати з минулим роком, ми ближче до єврокубків, ніж тоді. Полтавська команда вийшла до півфіналу Кубка України. Але ми живемо в такий час, що ти не можеш сказати, що буде завтра. Так ситуація склалася. І тут якраз мене познайомили з керівництвом Металіста 1925. Прозвучали ті слова, які тішать будь-якого тренера, будь-якого працівника.

У той же час, знаю себе, я завжди віддаюсь роботі. Хочеться розвиватися та досягати тих амбітних планів, які ми обговорили з керівництвом. Хочеться це прожити, щоб потім, згадуючи, розповідати з чого ми розпочинали та де ми опинилися. Чому б нам не стати тими людьми, які колись скажуть: а пам'ятаєте, як ми колись розпочали розвиток? У нас була найнижча точка, як у цьому році було в Металіста 1925, коли команда була на межі припинення існування. Але потім прийшов новий інвестор, відштовхнулися, прийшов новий тренер і воно пішло-пішло розвиватися. Брати участь в цьому амбітному розвитку - це не тільки честь, а й бажання. Ми ж не просто хочемо залишитися в УПЛ і наступного року знову мати завдання - не вилетіти. Якщо хочемо щось будувати - то треба братися.

У тому становищі, яке є у нас зараз, ми не можемо з 30 гравців, які є в команді, попрощатися з 15 та запросити 15 нових. Хоча, можливо, хтось так і робить. Проте я хочу з усіма познайомитися. У нас є друга частина чемпіонату, щоб вирішити задачу уникнути валідольних матчів, а далі вже вирішити, яке підсилення потрібне. Те, що я бачив, коли я грав проти Металіста 1925, та бачити зсередини - це дві великих різниці. Тому мені потрібен час. Потрібен місяць, два, три, - а там вже й чемпіонат скінчиться. Відтак, потрібно спочатку зробити необхідне, щоб ми спокійно дограли цей сезон. А далі вже зробити правильні рішення щодо гравців, щодо позицій.

Хоча, звісно, ми обговорювали, що ми будемо розвиватися, ми будемо підсилюватися. Те, що звучить розвивати - це одне з найголовніших, бо завжди працює система. Система - це не коли в тебе є гроші й ти тільки купуєш, хоча і так хтось робить, але коли ти плануєш довгий шлях, тоді потрібна академія, школа.

У нас є різниця в тому, що я грав та працював у клубі, де ця структура вже працювала. Ми знаходимося поки в Києві, а академія працює в Харкові. Це добре, що працює. На жаль, молоді хлопці не мають можливості бути поруч, тренуватися на одному полі й бачити, як на сусідньому тренуються гравці першої команди. Це все дуже важливо для харківських хлопців. Це ми говоримо про те, як би було правильно. Але ми маємо відштовхуватися від того, в який час ми живемо.

Звісно, вертикаль, наступництво, традиції, щоб вони зароджувалися - дуже важливо. Ми зараз біля витоків, Металіст 1925 - це дуже молода команда. Це не Вердер, який святкуватиме 125-річчя. Це все хочеться розвивати, можна працювати, робити конкурентні команди на юнацькому рівні, спочатку в Україні, а потім і на міжнародному рівні. Ми знаємо, як це робити. Потрібно, щоб все зійшлося: можливості, бажання. Цей шлях розпочинається. Як, я вже казав, не хочеться стояти осторонь від подібного.

Я у Вердері розпочинав з асистента команди U-15, отримав ліцензію через рік, дали мені команду, ми почали працювати й так потім вийшло, що я очолив головну команду Вердера. Звісно, я буду ділитися своїм досвідом. Це те, чому я в Україні, чому в Металісті 1925. Я фанат своєї країни, з радістю та гордістю кажу, що я - українець! І нас всі поважають. Тож, чому не ділитися тим, що вмію.