Діого – ідол Азії: культурний шок, тренування з армією та інші дивацтва

Діого Луїс Санто, який народився 26 травня 1987 року в Сан-Паулу, досить яскраво та рано заявив про себе у бразильському футболі. У 2007 році Португеза, за яку на старті професійної кар'єри виступав нападник, здобула путівку до Серії А, де через рік так і не змогла здивувати - набрала 38 очок у 38 поєдинках і, посівши 19-те місце, спікірувала назад до Серії В. Проте Діого не дограв до моменту розчарування наприкінці сезону, а залишив Португезу за кілька місяців до цього. Зумівши забити 6 м'ячів у 13 поєдинках, форвард зацікавив скаутів низки європейських клубів, й у серпні 2008-го за 9 мільйонів євро перебрався до грецького Олімпіакоса, повторивши тим самим рекордний для бразильського клубу трансфер Зе Роберто, котрий ще на початку 1997 року перейшов у мадридський Реал за еквівалентну суму.

На контракті в Олімпіакосі Діого провів майже п'ять років, зігравши 78 матчів в рамках усіх турнірів та відзначившись у них 23 забитими м'ячами і 14 результативними передачами. Бразилець також отримав можливість спробувати сили у Кубку УЄФА (5 голів у 8 матчах сезону-2008/09), грав у кваліфікації (1 гол в 4 матчах) та основній сітці (2 матчі) Ліги чемпіонів, ставав 3-разовим чемпіоном та 2-разовим володарем Кубка Греції.

У 2011 році, коли Олімпіакос віддавав Діого в оренду Сантосу, форварду поталанило разом із «рибами» виграти Кубок Лібертадорес, але вибудувати цілісну та успішну кар'єру ані у Європі, ані в рідній Бразилії йому так і не вдалося. У березні 2013 року Діого на правах вільного агента повернувся до Португези, а вже менш ніж за рік опинився у лавах Палмейраса. В бразильській Серії А сезону-2014 форвард відзначився лишень 1 забитим м'ячем та 2 асистами у 24 матчах (1639 хвилин на полі), після чого у Палмейрасі остаточно списали нападника з рахунків, і той, не знайшовши кращих варіантів, вирушив до Таїланду.

З 2015 по 2018 роки Діого виступав за Бурірам Юнайтед, де мав можливість перетнутися із легендарним екс-форвардом Металіста Жажею Коельо. Але якщо колишній улюбленець харківських вболівальників у сезоні-2018 Тай Ліги відзначився 14 голами у 26 поєдинках, то ось Діого наколотив 34 м'ячі у 33 іграх та став найкращим голеадором першості.

Втім, період адаптації до азіатського футболу та взагалі життя у Таїланді видався для Діого дуже непростим. Бразильцю пощастило, що у Бурірам Юнайтед він зіткнувся із співвітчизником Жилберто Масеною. Вони часто проводили вільний час разом і Діого досі пам'ятає кумедну історію, яка дала зрозуміти бразильцям, що вони прибули до країни з зовсім іншою культурою та звичаями.

«Якось ми пішли вечеряти [з Жилберто Масеною], і я не знаю, що в нього було, мабуть, риніт, але він увесь час чхав. Коли ми приїхали до ресторану, то на парковці я почув шум та запитав: «Трясця, ти знову чхнув?». Він відповів, що то був не він. Коли я озирнувся назад, то побачив, що всередині ресторану було слоненя. Думаю, вони спеціально його туди привели, аби туристи змогли сфотографуватися. Але в той момент для мене це було неважливо, бо я до смерті боюсь тварин», - розповідав Діого.

Незважаючи на неймовірно успішний період у Бурірам Юнайтед, коли за чотири сезони Діого тричі став чемпіоном Таїланду, двічі визнавався футболістом року у цій країні та перемагав у бомбардирських перегонах чемпіонату, а ще вигравав Кубок Таїланду і цілу розсип менш значних, але також вельми престижних трофеїв, майже кожен день перебування у азіатській країні відкривав для бразильця щось нове. Зокрема, справжнього культурного шоку він зазнав, коли його разом з іншими членами команди Бурірам Юнайтед відправили на тренування з професійною армією.

«У Таїланді футболісти проводять тренування разом з армією. Усі гравці мають у цьому брати участь. Одна з вправ полягала у тому, щоб сісти в каное, наповнене водою, зловити за допомогою відра жабу та змію та помістити їх у нього. Хто впіймав їх першим, той і переміг. Я навіть не рухався! Я просто сказав собі, що не робитиму цього. Я був страшенно злий на них. Але тренер наполягав і казав мені: «Гей, дружина власника хоче, щоб ти брав більш активну участь». Тоді я розлютився та відповів йому: «Скажи їй, що я приїхав сюди забивати м'ячі, а не бути Індіаною Джонсом».

У Бурірам Юнайтед Діого швидко перетворився на справжнього ідола вболівальників - легенду № 1. Також форвард відкрив для бразильських легіонерів чемпіонат Таїланду, ставши першим футболістом, якому вдалося в рамках одного сезону чемпіонату забити понад 30 м'ячів. Після його успіхів попит на футболістів із цієї південноамериканської країни значно зріс, і не дивно, що у 2018 році організатори Тай Ліги визнали Діого найкращим бразильцем за всю історію проведення цього турніру.

Втім, у січні 2019-го Діого вирішив спробувати у кар'єрі щось нове та перебрався до малазійського клубу Джохор Дарул Тазім. Там він зіграв два сезони, забивав значно менше, аніж у Таїланді, хоча цього цілком вистачило команді, щоб бути успішною, а самому бразильцю - щоб двічі стати чемпіоном Малайзії.

Але й тут не обійшлося без дивовижних історій. Зокрема, під час знайомства Діого із власником клубу йому в жартівливій формі натякнули, що запросили до клубу з надією на відмінну результативність, інакше пообіцяли познайомити із… крокодилами.

«Власник клубу Джохор Дарул Тазім - це тамтешній спадкоємний принц (Тунку Ісмаїл Ідріс - прим. авт.). Пам'ятаю, як під час знайомства він повів мене подивитися його будинок і пожартував: «Якщо не забиватимеш, то я приведу тебе сюди». У цей момент ми якраз проходили повз крокодилів. У нього вдома було кілька крокодилів. Я сподіваюся, що це все ж таки був жарт з його боку. А ще на території його володінь мешкав тигр, але я й близько до нього не підходив», - говорив Діого.

Наприкінці 2020 року Діого вирішив повернутися до Таїланду, де отримав запрошення від Патхум Юнайтед. Вже наступного сезону ця команда вперше в історії стала чемпіоном країни, проте й тут не обійшлося без ексцентричних рішень керівництва. Зокрема, власник клубу звільнив головного тренера після завоювання чемпіонства просто у розпал святкового загальнокомандного барбекю.

«Щойно я приїхав туди, наша команда стала чемпіоном. Було командне барбекю і таке інше, президент клубу теж був там. Думаю, він трохи випив і захотів чогось нового. Спершу він спілкувався з нашим тренером, який був дуже гарним, він був місцевим фахівцем (Дусіт Чалермсан - прим. авт.). Після цього президент заявив, що поміняє тренера, бо хоче бачити більш атакувальний футбол. Капітан команди заперечив йому, на що президент сказав, що позбудеться і його. Це було неймовірно! Наша команда справді грала в дуже оборонній манері. Але для мене ці рішення президента виявилися вкрай несподіваними», - розповідав Діого.

Зрештою, у листопаді 2022 року Діого покинув Таїланд, причому ця подія виглядала неймовірно красивою. Бразилець виклав у себе в Instagram окремий пост, у якому висловив щиру подяку вболівальникам та всьому тайському футболу, а ті у відповідь влаштували форварду приголомшливий перформанс на трибунах, де було чимало банерів із написом: «Діого - наша легенда».

На початку 2023-го бразилець повернувся до Джохор Дарул Тазім, із яким вкотре впевнено виграв чемпіонат та Кубок Малайзії. Втім, ці трофеї виявилися для 36-річного ветерана останніми у кар'єрі…

20 грудня 2023 року Діого оголосив про відхід з професії. У своєму пості бразилець визнав, що його кар'єра нагадувала американські гірки, але не забув висловити подяку абсолютно усім, хто щоразу допомагав йому підніматися та рухатися вперед - від вболівальників до лікарів та технічного персоналу, відповідального за форму й бутси.

«Дякую тобі, футбол! Сьогодні я прощаюся як гравець, але впевнений, що ти завжди залишишся у моєму житті!» - резюмував Діого.

View this post on Instagram

A post shared by Diogo Luis Santo (@diogoluis_santo)

Йому справді пощастило стати великим в Азії. Так, хтось зараз розсміється - мовляв, про що ми говоримо, якісь Таїланд та Малайзія, та хіба це футбольні країни? Але таких все одно буде меншість, тому що люди, які своєю працею домагалися хоч якихось успіхів у професії знають - не важливо, на якому рівні тобі вдалося проявити себе, значно важливіше, що ти взагалі зміг хоч на якийсь момент бути першим серед багатьох, найкращим серед гідних. Діого цього досяг, і якщо в якихось країнах для футбольних уболівальників він все одно залишиться типовим ноунеймом, то як мінімум в деяких точках на карті світу його пам'ятатимуть та звеличуватимуть ще не одне десятиліття, бо він на це заслужив!

Текст: meta.ua/sport