Коли МОК не Ok і Бах не ах. Топ-10 невдалих історій спорту в Україні 2023

У світі спорту кожен рік приносить нові вражаючі події та захоплюючі перемоги, але іноді його супроводжують негативні історії, які не залишають нікого байдужим.

Майже два роки продовжується агресивна війна, яку розв'язала росія на території України. Проте завдяки воїнам ЗСУ та силам оборони український спорт продовжував розвиватися, а спортсмени радували вболівальників.

Sport.ua зібрав фейли та скандали - найбільш невдалі моменти в українському спорті у 2023 році.

1. МОК повернув рф у великий спорт із допуском до Олімпійських ігор 2024

Getty Images/Global Images Ukraine. Плакат на анти-рф протестах у Польщі

8 грудня стало відомо, що Міжнародний олімпійський комітет (МОК) допустить спортсменів із рф і рб до літньої Олімпіади-2024 в Парижі в нейтральному статусі. Відразу ж після цього президент Національного олімпійського комітету (НОК) України Вадим Гутцайт заявив, що він та колеги майже рік боролися на дипломатичному фронті, але не вийшло. Раніше Гутцайт був ще й міністром спорту України, але за місяць до рішення МОК був відправлений у відставку.

Загалом з МОК і його президентом Томасом Бахом все було і так ясно. Він розповідає, що російсько-українська війна - лише один із 28 конфліктів, які зараз відбуваються у світі, та явно перебуває в полоні своєї спотвореної уяви, плюс російських грошей або компромату.

Також уболівальники негативно оцінюють роботу заслужених чиновників, які тривалий час керували українським спортом та не запобігли такому рішенню МОК. Наприклад, багаторічний керівник НОК України Сергій Бубка після початку повномасштабного вторгнення на півроку зник і взагалі ніяк не висловлювався з приводу війни, а у 2023 році його звинуватили журналісти-розслідувачі у торгівлі паливом з агресорами.

Великі дебати в українській спортивній спільноті викликала ситуація із бойкотом змагань, на яких виступали росіяни. Наказ Мінспорту про бойкот діяв кілька місяців і був частково скасований у липні. Тепер же порушується питання про можливий бойкот ОІ-2024 у Парижі, й думки висловлюються прямо протилежні.

2. Невдачі українських клубів у кваліфікації футбольних єврокубків

СК Дніпро-1

Повномасштабна війна з російськими окупантами, що триває вже майже два роки, не могла не позначитися на рівні українського клубного футболу. Зіркові гравці за першої ж можливості йдуть у закордонні клуби, а фінансовий стан українських клубів погіршується.

Усе це не може не позначатися на результатах команд УПЛ у єврокубках. Донецький «Шахтар» з його успіхами (3-тє місце у групі Ліги чемпіонів та перехід до Ліги Європи) виглядає єдиною світлою плямою на цій дуже похмурій картині, а от решта українських клубів нинішню єврокубкову кампанію відверто провалили.

«Дніпро-1» взагалі встановив своєрідний антирекорд, по черзі вилетівши з кваліфікації кожного з трьох єврокубків - від «Панатінаїкоса» (Ліга чемпіонів), «Славії» Прага (Ліга Європи), «Спартака» Трнава (Ліга конференцій).

Київське «Динамо» в кваліфікації Ліги конференцій зуміло насилу пройти скромний «Аріс» із Греції, але потім без особливих шансів поступилося турецькому «Бешикташу». Поразка «Ворскли» від грузинської «Діли» стала символом того, що невдачі клубів УПЛ у протистояннях із представниками відверто скромних за європейськими мірками чемпіонатів поступово стають буденністю.

Луганська «Зоря» до групового етапу Ліги конференцій пробилася, за великим рахунком, тільки тому, що вилетіти з єврокубків раніше осені не могла навіть теоретично. І скромний виступ луганчан на груповій стадії Ліги конференцій (3-тє місце у групі з «Маккабі» Т-А, «Гентом» та «Брейдабліком») ні для кого сюрпризом не став.

У рейтингу УЄФА Україна опустилася на 18-те місце і з великою ймовірністю у сезоні 2025/26 матиме усього 4 команди у єврокубках, причому в Лізі чемпіонів - лише одну. На жаль, такими є сучасні реалії клубного українського футболу.

3. Скандал з Ольгою Харлан на ЧС-2023 з фехтування

Getty Images/Global Images Ukraine. Ольга Харлан

Українська шаблістка Ольга Харлан, яка заявила про те, що Олімпійські ігри 2024 стануть останніми в її кар'єрі, успішно проводила сезон 2023, піднімалася на подіуми етапів Кубка світу та Гран-прі, а також стала чемпіонкою Європейських ігор.

Але хороший сезон титулованій спортсменці зіпсував скандальний епізод, який стався на чемпіонаті світу 2023. Перед тим FIE (Міжнародна федерація фехтування) повернула росіян та білорусів у міжнародні змагання.

За регламентом після поєдинку спортсмени мають потиснути один одному руки. Суперницею Харлан у першому раунді була російська спортсменка Анна Смірнова. Ольга виграла матч (15:7) та відмовилася тиснути руку переможеній суперниці, яка потім подала протест. Після довгого вивчення ситуації українку дискваліфікували.

Харлан продовжила виступати у командному турнірі. У поєдинку за третє місце у жіночій шаблі українська збірна поступилася команді Південної Кореї. Українку активно підтримували інші спортсмени, уболівальники, українські спортивні чиновники та політики. Міжнародний олімпійський комітет спробував зам'яти цю історію та видав Ользі Харлан пряму ліцензію на Олімпійські ігри 2024.

4. Поразка Ломаченка від Хейні у бою за абсолют

Getty Images/Global Images Ukraine. Девін Хейні та Василь Ломаченко

У травні 2023 року Василь Ломаченко отримав другий шанс стати абсолютним чемпіоном світу в легкій вазі. Першим, як відомо, він не скористався, коли в жовтні 2020 року програв у Лас-Вегасі американцеві Теофімо Лопесу.

У тому ж Лас-Вегасі Ломаченку протистояв інший представник США - Девін Хейні. На кону стояли чемпіонські пояси WBA Super, WBO, IBF, WBC і The Ring.

Бій вийшов дуже напруженим, але вкрай суперечливим. Боксери провели в рингу всі 12 раундів. Останні три хвилини поєдинку, як виявилося, і стали вирішальними. Ломаченко їх відверто віддав Девіну, мабуть, уже маючи впевненість в своїй перемозі, адже до цього він домінував і помітно переважав суперника. Втім, це не справдилося. Переможця визначили судді - вони одноголосно віддали перемогу Хейні: 116-112, 115-113, 115-113.

Для Ломаченка, його команди та більшості незалежних експертів, ексбоксерів і просто людей зі світу боксу це було шоком. Але історія знає й більш шокуючі перемоги в боксі, адже в рингу іноді діють такі правила, які логіці не піддаються.

5. Зняття київського Будівельника з баскетбольного чемпіонату

БК Будівельник

Наприкінці 2023 року український баскетбол шокувала новина про зняття з баскетбольної Суперліги українського гранда та чинного чемпіона країни київського «Будівельника». Нічого не пророкувало біди, адже столичний клуб потужно розпочав сезон в українському баскетбольному чемпіонаті, вигравши десять поєдинків в тринадцяти матчах.

9 грудня офіційним листом у Федерацію баскетболу України «Будівельник» повідомив про припинення участі в чемпіонаті. Причиною непростого рішення названа втрата спонсорської підтримки та відсутність власного фінансування з метою недопущення подальшого посилення заборгованості перед гравцями та адміністрацією клубу. Після цього президент ФБУ Михайло Бродський повідомив: якщо знайдуться спонсори чи меценати, які готові підтримати «Будівельник», то ФБУ може виступити посередником.

Але дива не сталося, і уже 12 грудня було офіційно повідомлено про виключення «Будівельника» з нинішнього розіграшу чемпіонату Суперліги. Анульовано всі набрані очки в матчах із «Будівельником». На момент виключення київська команда в таблиці посідала друге місце. Більшість гравців та тренерський штаб команди вже знайшли нові місця роботи в інших клубах.

«Будівельник» приєднався до «Азовмаша», «Одеси», «Хіміка», «Києва» та «Донецька» - українських команд, які вигравали чемпіонські титули, але припинили участь в українській Суперлізі.

6. Олександр Роспутько втік після матчу Шахтаря до рф

ФК Шахтвр. Олександр Роспутько

Одним з найбільших індивідуальних зашкварів року стала історія з втечею в рф футболіста юнацької команди донецького «Шахтаря» Олександра Роспутька.

12 жовтня 2023 року стало відомо, що 19-річний футболіст «гірників» Олександр Роспутько не повернувся в Україну після матчу Юнацької ліги УЄФА проти «Антверпена», що проходив у Бельгії. Подейкують, що півзахисник під час посадки на літак пішов у туалет, перевдягнувся з спортивного костюму «Шахтаря» в цивільний одяг та втік.

Одного лише факту неповернення в Україну вистачало б для хвилі громадського хейту, але наш «герой» пішов далі. Транзитом через Стамбул Роспутько опинився... в росії. Є дві версії, чому Олександр прийняв таке рішення. Одні люди кажуть, що футболіст, який народився у тимчасово окупованій Горлівці, просто мав проросійські погляди і давно мріяв про життя в країні 404.

Але подейкують, що Олександр просто не захотів миритися з новим 5-річним контрактом з зарплатнею 1-2 тисячі євро, який його змушував підписати «Шахтар». Футболіст без досвіду гри на дорослому рівні нібито вважав, що заробляє недостатньо.

Наразі доля Олександра Роспутька невідома, але декілька місяців тому його батько, який також перебуває в рф, заявив, що гравець подаватиме документи на російське громадянство.

7. Молоді гравці Динамо влаштували нічні розваги під час війни

Українська правда. Три молодих гравці Динамо U-19

9 жовтня з'явилася інформація про гравців київського «Динамо», які загуляли у нічному клубі. Йшлося про футболістів київської команди U-19 Дмитра Кремчаніна, Кирила Осипенка та Владислава Герича.

Журналіст видання «Українська правда» Михайло Ткач випустив відеосюжет на YouTube про роботу караоке-бару Boho Safari у Києві під час комендантської години. На відео помітно, як гравці «Динамо» залишають заклад вранці після того, як його приїхала перевіряти поліція.

Герич, який є одним із найкращих бомбардирів команди U-19, на той момент відновлювався від травми. «Динамо» відмовилося коментувати інцидент, проте запевнило, що гравців було оштрафовано й з ними проведені бесіди.

Історія могла вщухнути досить швидко, але деякі персонажі вирішили підтримати порушників закону. Нападник клубу Першої ліги «Гірник-Спорт» із Горішніх Плавнів Артем Нижник дозволив собі прокоментувати пост із новиною в Instagram, написавши: «Вгамуйтеся, журналюги».

Повідомлення Нижника знайшло відгук і підтримку в багатьох футболістів. Лайки під постом Нижника поставили декілька його одноклубників із «Гірника-Спорт» та гравці інших команд. Кільком клубам довелося вибачатися за своїх футболістів та застосовувати штрафи.

8. Арбітри в Україні продовжують помилятися, і навіть VAR не завжди допомагає

Getty Images/Global Images Ukraine. Катерина Монзуль

Напевно, багато хто погодиться, що кожен гол, який забивається у футбольному матчі, є наслідком людського фактору - м'яч влітає в сітку воріт або після красивого точного удару за недосяжною для голкіпера траєкторією, або після помилки когось із гравців оборони.

Утім, є ще один важливий фактор, який часто відіграє суттєву роль на полі - це рішення арбітра, який стежить за дотриманням правил гри у футбол. Часто це робиться на розсуд людей в чорному, кожен із яких може трактувати одну й ту саму ситуацію по-різному.

З введенням VAR були сподівання, що людський фактор, а саме суддівські помилки - будуть зведені нанівець. І справді, багато помилок виправляються після перегляду повторів на екрані, але до нуля звести ті рішення, які явно не прикрашають наш футбол, поки не вдається, і кричущі випадки несправедливості залишилися.

Рекордсменом цього сезону зі знаком мінус у цьому компоненті є львів'янин Олександр Шандор, який уже двічі потрапляв у неприємні ситуації. Спочатку рефері зарахував гол «Шахтаря» у ворота «Вереса» у матчі 2-го туру (1:1), коли Матвієнко несподівано зі штрафного відкрив рахунок, хоча перед цим арбітр показав, що удар необхідно виконувати по свистку. А потім у поєдинку між «Олександрією» та «Минаєм» (1:1) у 7-му турі не зарахував гол «Миная», коли дав фінальний свисток, не дочекавшись завершення атаки після подачі з кутового.

Ну а так званою вишенькою на торті в численних помилках, дрібних і не дуже, яких припускаються вітчизняні рефері, стало рішення найкращого арбітра країни харків'янки Катерини Монзуль призначити пенальті на користь Шахтаря у матчі з Вересом після того, як м'яч влучив у... п'яту точку захисника рівнян Євгена Шевченка.

Найдивовижніше, що ситуація на відеоповторах була доволі очевидною, але арбітр VAR Віталій Романов не відреагував на епізод, і Шахтар пробивав пенальті - справедливо, що Зубков не реалізував 11-метровий, а Сікан добивав із порушенням правил, і взяття воріт зафіксовано не було. За кілька днів після поєдинку стало відомо, що Комітет арбітрів УАФ відсторонив на невизначений час від подальшої роботи і Монзуль, і Романова.

Напевно, має минути ще багато часу, можливо навіть не місяців, щоб наші арбітри навчилися правильно застосовувати технології VAR. Адже одна річ - теорія, а шишки набиваються виключно на практиці. От тільки прикро, що від цього страждають команди.

І наостанок. Незважаючи на помилки, які переслідують вітчизняних арбітрів на внутрішній арені, на міжнародному рівні нам нарешті вдалося досягти визнання. Зокрема, спадкоємець славетної династії Микола Балакін став першим українцем, який із 1998 року відсудив поєдинок групового етапу Ліги чемпіонів («Реал Сосьєдад» - «РБ Зальцбург» у 5-му турі).

Катерина Монзуль уже після свого скандального відлучення в українському футболі отримала призначення на матч групової стадії жіночої Ліги чемпіонів між «Баварією» та «Аяксом». Все ж таки правильно про чемпіонат України свого часу сказав Володимир Безсонов, коли «Дніпро» під його керівництвом переміг «Оболонь» після поразки в єврокубках: «Бо це, бл***, зовсім інший турнір».

9. Сергія Бубку та його брата звинувачують у веденні бізнесу з окупантами

Getty Images/Global Images Ukraine. Сергій Бубка

8 липня було оприлюднено скандальне розслідування Bihus.Info, в якому стверджується, що фірма Монблан, яка належить відомому українському легкоатлету Сергію Бубці та його брату Василю, працює на тимчасово окупованих територіях та продає паливо терористам.

Розслідувачі повідомили, що на початку 2023 року фірма Монблан з'явилася в російському реєстрі юридичних осіб, а в травні уклала офіційні контракти з окупантами на постачання палива на понад 800 тисяч рублів. На всіх контрактах із окупантами стоїть підпис Василя Бубки як керівника компанії. Також у реєстраційних документах зазначено, що він є громадянином рф. А Сергій Бубка у цих документах значиться громадянином України.

Український скелетоніст Владислав Гераскевич на засіданні комісії атлетів НОК зажадав розглянути питання про позбавлення Сергія Бубки членства в НОК. Однак решта членів комісії вважали, що медіа брешуть, і не підтримали Владислава.

Українська стрибунка у висоту Ярослава Магучих різко висловилася про героя скандалу: «Для всіх нас, спортсменів, Бубки наразі не існує. Я дуже пишаюся Бубкою як спортсменом, адже він встановив багато світових рекордів. Але він мені не подобається як людина, тому що на початку воєнних дій він не зайняв жодної позиції».

Легкоатлетка Марина Бех-Романчук наголосила: «Новини та розслідування були дуже неприємними. Важко це читати, бо він людина з величезним ім'ям. Він міг перевернути просто все з ніг на голову у легкоатлетичному світі. Дуже боляче зараз усім атлетам це читати та дивитися, ми розчаровані. Дуже багато спортсменів у розпачі, а ще більше просто не знають, як правильно діяти та висловлюватись з приводу Бубки. Це дуже важко зрозуміти».

Сам Сергій Бубка, витримавши паузу, лише через декілька місяців дав коментар, у якому заперечив усі звинувачення: «Я давно займаюся українським спортом. Я завжди боровся за Україну, але зараз проти мене розпочалася кампанія зі знищення моєї репутації. З 2014 року я не був на окупованих територіях. Я не маю жодного відношення до жодного бізнесу на окупованій території. Моя робота полягає у підтримці українських спортсменів та українського спорту на міжнародній арені».

Борець і нардеп Жан Беленюк отримав відповідь Служби безпеки України на своє депутатське звернення щодо розслідування про Сергія Бубку. Відповідь СБУ була такою: досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

10. Корупційний скандал в УАФ з Павелком та Запісоцьким

УАФ. Юрій Запісоцький та Андрій Павелко

Уся ця історія має завершитися у січні 2024 року, коли Українська асоціація футболу проведе конгрес та обере нового президента. Останніми роками робота чинного голови УАФ Андрія Павелка була пов'язана зі скандалами та критикою некомпетентної роботи асоціації. Вибори могли відбутися ще в березні 2022 року, проте через вторгнення росії питання з конгресом підвисло в повітрі. І за цей час авторитет та сила Павелка поступово підточувалися, зокрема кримінальними справами.

Ситуація загострилася для УАФ рік тому, коли Павелко та генеральний секретар УАФ Юрій Запісоцький почали ходити по судових засіданнях, що привело їх до СІЗО. Зараз Павелко та Запісоцький залишаються під вартою і чекають на вердикт суду в корупційних справах - функціонерів підозрюють у розкраданні коштів при будівництві футбольних полів.

Павелко раніше намагався підключити до справи УЄФА, натякаючи на втручання держави у футбольні питання, проте тема не злетіла. Нагадаємо, що Павелко залишається членом Виконавчого комітету УЄФА, і цікаво, як Союз реагуватиме, якщо один з топових функціонерів реально опиниться у в'язниці у справі про корупцію.

Але для українського футболу результат судового засідання у справі Павелка вже не такий важливий. Важливо, що у січні УАФ має отримати нового президента, і якщо ним стане Андрій Шевченко, то можна сподіватися на зменшення кількості різноманітних скандалів та неприємностей.

Поліпшити імідж УАФ та Павелка могла б ситуація із заявкою на проведення ЧС-2030. При цьому багатьом, мабуть, було очевидно, що у нинішній військовій та взагалі невизначеній ситуації Україні важко розраховувати на організацію такого турніру. Сам Павелко публічно зазначав, мовляв, у нас є потужний шанс поборотися та перемогти із цією заявкою, спільною з Португалією та Іспанією.

У підсумку Португалія та Іспанія (плюс Марокко) справді отримали ЧС-2030, разом з тим частину матчів організують у Південній Америці на честь століття турніру. З самого початку фактично було зрозуміло, що шансів Україна не має, тож дивно, що президент УАФ так активно включився у розкрутку цієї ідеї, яка результату не принесла.