Крок у прірву. Минай готується до Першої ліги, але чи він там гратиме?

Сезон-2022/23 став найуспішнішим в історії «Миная» - футбольного клубу з однойменного села Ужгородського району Закарпатської області, заснованого вісім років тому. Команда фінішувала на 8-му рядку у турнірній таблиці української Прем'єр-ліги, і це виявилося справжнім проривом, оскільки раніше «Минай» в елітарному дивізіоні тільки й робив, що «підмітав крихти зі столу» за іншими, й користувався неймовірною прихильністю Фортуни, коли зберігав місце серед найкращих футбольних команд України не завдяки своїй грі, а за допомогою сторонніх факторів.

Головним творцем успіхів «Миная» у минулому сезоні став, безумовно, Володимир Шаран. Досвідчений наставник, який до цього в українському футболі встиг стати символом «Олександрії», був призначений головним тренером закарпатців у січні минулого року, й поступово довів, що приказка «порядок б'є клас» є більш ніж робочою, адже в минулому сезоні «Минай» за набором гравців поступався практично усім колективам УПЛ, а в результаті пропустив вперед тільки «Шахтар», «Дніпро-1», «Зорю», «Динамо», «Ворсклу», «Олександрію» та «Кривбас». При цьому, Шаран вичавлював зі своїх футболістів абсолютний максимум, оскільки за більшістю статистичних показників, серед яких очікувані очки (expected points) та очікувані голи (expected goals), «Минай» перебував у п'ятірці найгірших в УПЛ.

Іншими словами, успіх «Миная» у минулому сезоні став можливим виключно завдяки тренерським вмінням Шарана, та здатності наставника згуртувати колектив довкола досягнення певної мети. Втім, подібне можливе лише на короткій дистанції, але ніколи не працюватиме як стратегічний підхід. За півтора роки у клубі Шаран концептуально не змінив нічого, та й не факт, що мав для цього реальні можливості. Уся структура багато в чому продовжувала працювати «як завжди», тому не дивно, що вже на старті сезону-2023/24 «Минай» дуже швидко повернувся туди, де й звик борсатися - у самісінький підвал турнірної таблиці УПЛ. Більше того, за підсумками першого кола закарпатці не змогли здобути жодної перемоги, а розжилися скромними шістьма очками, отриманими завдяки шести випадкам, коли команді вдалося зачепитися за нічиї.

Не дивно, що в середині листопада «Минай» та Володимир Шаран дійшли домовленості про дострокове розірвання співпраці. Ані клуб, ані тренер вже не були здатні дати один одному щось нове, а тому для кожної зі сторін настала черга рухатися у своєму напрямку.

Новим головним тренером «Миная» був призначений серб Желько Любенович - чудово відома в українському футболі персона, яка однозначно проявила себе успішно поки що лишень у статусі гравця (з 2006 по 2018 роки балканський легіонер виступав за «Кривбас», «Таврію», «Олександрію» та «Зорю»). Після завершення кар'єри футболіста Любенович став тренером, однак самостійного досвіду на цій ниві до приходу у «Минай» так і не набув, працюючи насамперед виключно у статусі помічника.

Остання обставина стала першим фактором, який змусив насторожитись з огляду на подальші перспективи «Минаю» в елітарному дивізіоні вітчизняного футболу. Все-таки для порятунку команди, яка перебуває майже у безнадійному турнірному становищі, набагато логічніше було б покликати якогось запеклого «пожежника» - фахівця із досвідом виведення колективів з кризи та подальшим збереженням для них прописки у дивізіоні. Але керівники «Миная» пішли на експеримент із 42-річним Любеновичем…

Практично одразу після цього у ЗМІ з'явилася інформація, що в «Минаї» не дуже то й вірять у збереження місця в УПЛ, й у разі вильоту до Першої ліги не робитимуть із цього трагедії. Найважливіше те, що у клубі з Закарпаття, здається, визначилися зі своїм вектором розвитку на найближчі роки. В якості такого було обрано модель із запрошенням молодих футболістів, доведенням їх до певного рівня із метою подальшого продажу більш багатим клубам та отримання вигоди. Схема достатньо робоча та абсолютно нормальна для багатьох клубів світу, яка в українському футболі раніше також застосовувалася на практиці - наприклад, у запорізькому «Металургу». Щоправда, у цього клубу попередньо вже була вибудована успішна модель академії, яка за останні десятиліття дала українському футболу низку топових виконавців, як Тарас Степаненко, Сергій Сидорчук, Максим Коваль, Сергій Кривцов, Едуард Соболь, Андрій Цуріков, Олег Данченко, Данило Ігнатенко та інші.

Певний крок у бік нового напрямку в розвитку «Минай» зробив наприкінці листопада, коли, за даними Sport.ua, відновив співпрацю з Ігорем Лучкевичем. Щоправда, якщо раніше цей фахівець був одним із помічників Володимира Шарана, то після відходу останнього Лучкевич повернувся до добре відомого йому ремесла - роботи із юними футболістами. Раніше 50-річний фахівець вже мав подібний досвід у запорізькому «Металургу», а з лютого по червень вивчав принципи роботи з юними футболістами за кордоном, коли був технічним директором дитячо-юнацького футбольного клубу з міста Ноксвілл (США).

Після чуток про зміну вектора розвитку клубу та призначення Ігоря Лучкевича тренером однієї з молодіжних команд абсолютно не здивувала наступна серйозна новина зі стану «Миная». Найближчим часом закарпатці планують розірвати контракти як мінімум із десятьма футболістами першої команди, серед яких фігурують імена Олександра Бандури, Сергія Панасенка, Дмитра Немчанінова, Ігоря Солдата, Володимира Одарюка, Олега Вишневського, Валерія Рогозинського та Андрія Ралюченка. Всім перерахованим на даний момент виповнилося вже 28 років або більше. Тому такого роду «чистка складу» є очевидною спробою «Миная» піти на кардинальне омолодження.

Крім того, є інформація, що керівництво «Миная» вирішило піти на серйозне скорочення фонду заробітної плати та операційних витрат. Найближчими місяцями фінансування буде зменшене на 30-50% із перспективою реінвестування частини коштів у розвиток інфраструктури та основ розвитку молодіжних команд.

Таким чином, в «Минаї» хочуть остаточно відійти від практики запрошення вікових футболістів, яким потрібно виплачувати пристойні за мірками УПЛ заробітні плати на користь запрошення маловідомих молодих виконавців, здатних здивувати футбольну громадськість України. Ключовим прикладом того, чого хотіли б добитися у перспективі в «Минаї» є кейс Єгора Твердохліба, котрий перейшов у стан закарпатців влітку минулого року на правах вільного агента з «Гірника-Спорт» та продемонстрував вражаючий прогрес, ставши беззастережно одним із найкращих трансферів усього минулого сезону в УПЛ.

Зрозуміти логіку подібних рішень керівництва «Миная» загалом досить легко, проте питання: чи виявиться вона успішною, і - що головне - чи буде реалізована у разі вильоту команди до Першої ліги?

Остання обставина змушує згадати низку попередніх прикладів, коли за невдалого стану справ у клубах УПЛ наприкінці затівались певні реформи, які закінчувалися лише одним - припиненням діяльності як суб'єкта професійного футболу. Так було із «Говерлою», кам'янською «Сталлю», «Олімпіком», «Львовом» тощо...

Саме приклад «Львова» і може виявитися «заразливим» для босів «Миная» у разі вильоту команди з УПЛ за підсумками сезону-2023/24. Коли львів'яни зазнали фіаско у попередньому чемпіонаті та вилетіли до Першої ліги, відбулося фактичне розформування професійного клубу, а залишилася виключно дитячо-юнацька школа. Юридично ці моменти виглядають звично заплутаними для українського футболу (власником ДЮСШ ФК «Львів» є Роман Михайлів, а ФК «Львів» - Богдан Копитко), але суті справи це не змінює.

Важливо відзначати й те, що з початку нинішнього сезону «Минай» активно співпрацює зі «Львовом». Зокрема, обидва проекти створили під брендом закарпатців команду U-19, яка й виступає у відповідному чемпіонаті України, хоч і не може похвалитися там успіхами (11 очок у 16 ​​матчах та передостаннє місце в таблиці на поточний момент). Фактично юнацька команда «Миная» є продуктом ДЮСШ ФК «Львів», оскільки переважно під неї задіяні інфраструктурні та кадрові можливості львів'ян.

Наразі подібний варіант виглядає вигідним для босів закарпатців, дозволяючи більш ефективно вирішувати питання логістики та дефіциту тренувальних можливостей, але якщо саме собою існування професійного клубу «Минай» опиниться під питанням і подальша концепція буде розгорнута виключно у бік дитячо-юнацької школи (академії), то виникне ситуація, за якої ресурси закарпатців будуть спрямовані безпосередньо на своїх юніорів, і «Львів» із «Минаєм» стануть конкурентами.

Важливо відзначити, що остання ситуація поки не є чимось вирішеним наперед і, швидше, її можна просто вважати авторським припущенням, проте аж надто багато деталей пазлу вказують на потенційне формування саме такої кінцевої «картинки» усіх нинішніх концептуальних змін в стані закарпатців. І каталізатором для більш глобальних перемін здатний стати якраз виліт підопічних Желько Любеновича у Першу лігу…