Зубков виглядає як Роналду в МЮ: багато самовпевненості, мало результату

Давайте не кривитимемо душею й із перших рядків цього тексту умовимося на одному: вихованець академії «Шахтаря» Олександр Зубков ніколи так і не отримав би реальної можливості стати одним із футболістів основного складу першої команди донецького клубу, якби не повномасштабна фаза російсько-української війни. Італієць Роберто Де Дзербі, який, починаючи із сезону-2021/22, вибудовував свій ідеальний «Шахтар» і був змушений зупинитися 24 лютого 2022 року, на правому фланзі атаки власної команди бачив абсолютно інших виконавців, й навряд чи навіть замислювався про те, аби вдатися до допомоги Зубкова.

Повернутися до «Шахтаря» Олександру пощастило влітку минулого року саме через кризу ідентичності, що сталася у донецькому клубі. Ставка на бразильських легіонерів, як і на іноземців загалом, швидко пішла у минуле, й «гірникам» в екстреному порядку довелося буквально «на колінці» збирати нову команду, здатну хоч якось конкурувати із грандами європейського футболу на рівні Ліги чемпіонів. Ця обставина і стала базисом в історії повернення Зубкова до «Шахтаря», за яке донецькому клубу довелося ще й розщедритися на 2 мільйони євро, переведені на рахунки «Ференцвароша».

З того часу Зубков міцно забронював за собою місце основного гравця на правому фланзі атаки «Шахтаря». У минулому розіграші української Прем'єр-ліги, який тоді ще команда Ігора Йовічевіча на жилах зуміла довести до перемоги у боротьбі за чемпіонство, вінгер провів 17 матчів, відзначившись у них 5 забитими м'ячами та 3 результативними передачами. Олександр продемонстрував відмінну працездатність, особливо у роботі на атаку, але також - й пристойну ефективність, за що перед початком сезону-2023/24 багато експертів, оглядачів та вболівальників вважали саме Зубкова ключовим футболістом на позицію правого вінгера у «Шахтарі».

Навіть дві зміни головного тренера, коли Йовічевіча на чолі «гірників» замінив спершу Патрік ван Леувен, а нещодавно вже замість нідерландця прийшов Маріно Пушич, не позначилися на позиціях Зубкова. Нині Олександр - беззаперечно основний виконавець у донецькій команді, проте його ігрові показники, особливо ефективність дій, що є ключовим мірилом з точки зору успішності виступів футболіста атаки, м'яко кажучи, викликають питання.

Судіть самі: у поточному розіграші УПЛ на рахунку Зубкова 12 матчів, у яких він відзначився 2 голами та 3 асистами. Причому до кінця вересня статистика в Олександра була й зовсім жахливою: 8 поєдинків у рамках національного чемпіонату та лише 1 результативна передача.

Все це ми спостерігаємо на тлі іншої реальності, яку в аспекті справжніх результатів Зубкова (голів + асистів) можна навіть називати якоюсь мірою «потойбічною». Із самого початку нинішнього чемпіонату саме Олександр є беззаперечним його лідером з точки зору кількості завданих ударів по воротах суперників. На даний момент таких у активі Зубкова 48 або 4,5 в перерахунку на 90 хвилин.

У площину воріт припадає лишень 33% ударів, які завдає Зубков. А у забиті м'ячі конвертувалися, нагадаємо, тільки 2 спроби або 0,19 у переведенні на 90 хвилин. Іншими словами, щоб забити гол Олександру в поточному розіграші УПЛ потрібно завдати по воротах суперника майже 24 удари - небачена розкіш, навіть якщо справа заходить про гравця чемпіона країни, який у домашній лізі атакує більшу частину часу.

Подібна тенденція намітилася із першого туру, коли Зубков в матчі проти «Металіста 1925» (2:1) завдав по воротах суперника 12 ударів за 99 хвилин, проведених на полі у тому матчі! Це феноменальний показник з кількісної точки зору, та й із якісної Олександру загалом було чим похвалитися, адже 5 спроб прийшлися у площину. Однак ключова проблема правого вінгера «Шахтаря» полягала в тому, що більша частина його ударів - це постріли з-за меж штрафного майданчика, з дуже далеких дистанцій. Щоб регулярно забивати із таких позицій, потрібно бути як мінімум ані багато, ані мало, а Маріо Баслером, якщо й ще не більш кваліфікованим виконавцем.

Втім, Зубков жодних серйозних висновків для себе, схоже, не зробив і продовжує розпочате. Наразі Олександр є ще й беззаперечним лідером УПЛ за кількістю завданих ударів по воротах суперників з-за меж штрафного майданчика. Таких в активі вінгера «Шахтаря» 26. Нагадаємо, забитих м'ячів лишень 2, а сумарний показник очікуваних голів у Зубкова цього сезону національного чемпіонату становить 3,33 (у Андрія Ярмоленка - 5,5 за 6 матчів!), і це тільки 11-те місце відповідного рейтингу, при тому, що Олександр, знову-таки, є першим в УПЛ за загальною кількістю завданих ударів.

Оцінюючи інші ігрові показники Зубкова в нинішньому сезоні УПЛ, можна побачити, що в цілому Олександру непогано вдається взаємодіяти із рештою команди за допомогою передач, також він вельми успішний у грі один-в-один проти суперників, й досить вдалий у єдиноборствах. Середній показник отриманих Зубковим передач (28,9) також свідчить про довіру з боку партнерів по команді до Олександра. Цьому футболісту віддають м'яч, очікуючи, що він зможе створити щось по-справжньому небезпечне.

Однак на фінальних стадіях прийняття рішень у Зубкова, власне, й виникають проблеми. По суті, банальних варіантів у вінгера, щоб зіграти на загострення, завжди існує лише два - шукати момент для удару, або виконувати навіс у штрафний майданчик зі свого флангу. З обома цими ігровими аспектами в Олександра справжнє лихо - ударів багато, але реальної небезпеки та ефективності від них мало, а з навісами… У середньому Зубков виконує по 2,3 таких дії у перерахунку на 90 хвилин, але тільки у 17% випадків навіси Олександра знаходять правильного адресата.

Аби діяти небанально, вінгеру потрібно демонструвати глибоке розуміння ігрових процесів усередині своєї команди, бути її справжнім лідером, навколо якого й вибудовується футбол. У зв'язку з цим абсолютно зрозуміло, чому влітку нинішнього року керівництво «Динамо» та тодішній наставник київської команди Мірча Луческу так відчайдушно чіплялися за можливість повернути до колективу Андрія Ярмоленка. Досвідчений вінгер до того, як отримав тяжку травму, був тим, хто міг не просто вдарити по воротах або виконати навіс, а й забити, віддати гольовий пас або надати атакам своєї команди значно більше креативу, аніж на це здатний хтось інший.

Наприклад, саме Ярмоленко, котрий в УПЛ не з'являвся на полі з 1 жовтня, й досі є беззаперечним лідером турніру за ключовими передачами, виконаними у перерахунку на 90 хвилин. Таких у Андрія в активі 1,82. Це більше, аніж у Іллі Квасниці з «Руха» (1,27) та Віталія Буяльського з «Динамо» (1,21), які також входять до топ-3 за цим компонентом. Олександр Зубков у цьому рейтингу посідає лише 12-те місце із показником у 0,75 ключових передач за 90 хвилин гри. А з точки зору статистиків, ключова передача - це пас, який негайно створює явну гольову можливість для партнера по команді. Саме тому таким показником жодною мірою не можна нехтувати, оцінюючи роботу футболіста атаки.

Тому не дивно, що Мірча Луческу дуже журився, коли Ярмоленко отримав тяжку травму й надовго вибув із гри. Без Андрія «Динамо» справді перетворилося зовсім на іншу команду, з іншим рівнем ефективності атак та здатності до креативу.

Чомусь у «Шахтарі» Патріка ван Леувена цього сезону влаштовувало те, як діяв Зубков. Саме Олександр, а не скажімо Олексій Кащук, який повернувся з оренди у «Сабаху», став для нідерландця гравцем № 1 на позиції. І це при тому, що той таки Кащук у 8 матчах УПЛ-2023/24 забив 3 м'ячі та віддав 1 результативну передачу, а на те, аби відзначитись одним голом, в Олексія йде у середньому всього 1,6 удару - феноменальний показник, який чомусь ігнорувався тренерським штабом нідерландця.

Говорячи мовою аналогій, нинішній Олександр Зубков у «Шахтарі» чимось нагадує Кріштіану Роналду часів його другого сезону після повернення до «Манчестер Юнайтед». Тоді португалець в англійській Прем'єр-лізі також мав один із найвищих показників ударів по воротах в перерахунку на 90 хвилин (3,57), і вкрай незначну результативність (1 гол у 10 матчах або 0,16 у переведенні на 90 хвилин). І Роналду, незважаючи на неймовірно зірковий статус цього виконавця, в «Манчестер Юнайтед» критикували саме за надмірну самовпевненість, яка, зрештою, не приносила жодної користі команді.

Зубков у «Шахтарі» наразі, як і Роналду в МЮ у першій половині сезону-2022/23, надмірно тягне ковдру на себе, що негативно позначається на командних результатах. Для маститого португальця вся ця історія, насамперед через захмарні амбіції самого футболіста, завершилася відходом з клубу. Олександр навряд чи продемонструє таку поведінку стосовно «гірників», проте на нього, заради справедливості, зараз і тиск виявляється значно меншим, аніж тоді на португальця. А насправді, кажучи глобально, жодної різниці у підходах при таких ситуаціях бути не повинно, і якщо вже назвався груздем - лізь у кузов.