Чигринський повернувся до Шахтаря: краще ніколи, ніж пізно

Шляхи Господні несповідимі. Лише кілька тижнів тому екс-капітан «Шахтаря» Дмитро Чигринський після того, як його «Іонікос» за підсумками минулого сезону залишив елітний грецький дивізіон, в односторонньому порядку розірвав контракт із клубом. І всерйоз розглядав можливість виступати в чемпіонатах Індії чи Індонезії, про що сам недавно розповів одному з вітчизняних ЗМІ.

У тому ж інтерв'ю 36-річний ветеран поміркував і про своє гіпотетичне повернення до «Шахтаря». Якщо судити з тодішніх слів Дмитра, то це повернення можна було назвати справді лише гіпотетичним, бо сам футболіст навіть не сподівався, що камбек можливий. «Навіщо «Шахтареві» збирати ветеранів? У них вистачає досвідчених футболістів: Ракицький, Степаненко, Пятов, який нещодавно закінчив ігрову кар'єру. Так що моє запрошення до «Шахтаря» - це з галузі фантастики, а я реаліст», - це пряма цитата.

Тоді, у середині липня, здавалося, що питання вичерпане. Точніше, навіть так: питання про повернення Чигринського до «Шахтаря» неактуальне. М'яко кажучи.

Але за кілька тижнів ситуація змінилася кардинально. І те, що вчора здавалося фантастикою, вибачте - не лізло ні в які ворота, зараз стало реальністю. Вже й не знаю, радіти чи плакати з цього приводу.

Безперечно, головним аргументом, який змінив ситуацію «кардинально», стала травма молодого центрбека «гірників» Бондаря. Валерій невдало приземлився у поєдинку стартового туру (проти «Металіста-1925») та зламав ключицю. Лікарський вердикт надто суворий: щонайменше два місяці поза грою.

Через втрату основного центрального захисника «Шахтар» зненацька зіткнувся із серйозною ігровою проблемою. Справа в тому, що ще один центрбек команди - Ярослав Ракицький - дискваліфікований на чотири матчі (за участь у пам'ятній масовій бійці у передостанньому турі минулого сезону - у матчі проти «Дніпра-1»). І виходить, що у строю залишився лише Микола Матвієнко.

Йому в пару у грі проти «Вереса» було відправлено молодого та недосвідченого Едуарда Козика. Отже, донеччанам кров із носа потрібен був кваліфікований партнер для Матвієнка. І для УПЛ, і особливо для Ліги чемпіонів.

Ракицький, за ідеєю, міг вважатися таким. З його-то досвідом. Але якщо для «внутрішнього користування» майстерності Ярослава вистачало, то для міжнародної арени, зокрема, для матчів ЛЧ - навряд чи. На мій суб'єктивний погляд, потрібен був швидкий, невіковий гравець з хорошим пасом і вмінням вести гру.

І ось такого гравця «Шахтар» знайшов в особі свого колишнього капітана. В особі футболіста, який залишив «помаранчево-чорних» - страшно подумати - аж 14 років тому.

Дмитру зараз 36 років. У «Шахтарі», який виграв Кубок УЄФА, він відігравав одну з ключових ролей. Зізнаюся, він мені дуже подобався - не за роками солідний, впевнений, справжній професор оборони. Гра на «другому поверсі» та вміння віддати довгу передачу - його коник. І цим своїм коником він нівелював відсутність і стартової, і дистанційної швидкості. Її у нього не було навіть у найкращі роки - чого вже там.

І ось фактично через цілу футбольну кар'єру Чигринський, який мріяв про спокійну футбольну пенсію десь у нетрях Борнео, волею випадку опиняється в «Шахтарі». Щоб звалити на себе тягар основного центрального захисника. Ну чи не абсурд?!

Так уже сталося, і з цим нічого не поробиш, що після короткострокового відрядження до «Барселони» 2009-го і подальшого повернення на свої кола, Чигринський сильно змінився. Від слова «зовсім».

До свого фактично рідного клубу повернувся інший Чигринський. Розгублений, виснажений, невпевнений, пригнічений. Здавалося, що той клятий сезон на «Камп Ноу» настільки перемолов Чигринського, що від його умінь і талантів не залишилося і сліду. Втім, як і від його шаленої на той час трансферної вартості - 25 мільйонів євро.

І це вже було виразно видно по перших матчах після його першого повернення до донецької команди. Луческу швидко відмовився від того, хто був раніше стовпом оборони «Шахтаря». І кар'єра Дмитра почала повільно, але впевнено згасати.

«Дніпро», АЕК, «Іонікос» - все йшло за похилою. До заходу сонця. І чемпіонат тієї ж Індонезії справді здавався мало не панацеєю для футболіста, який виходив із ярмарку.

Але тут Бондар ламає ключицю - і бінго: Чигринський вдруге повертається до «Шахтаря».

ФК Шахтар. Дмитро Чигринський

Якщо судити з якихось загальнолюдських цінностей, то за Дмитра я можу лише порадіти. Закінчити кар'єру там, де і починав - дорогого варте. І не кожному дано. Гадаю, свої чотири-п'ять поєдинків за «гірників» до кінця контракту він зіграє.

Але з погляду його потрібності «Шахтарю» - тут у мене різко виникають великі сумніви. Тому що без швидкості в сучасному футболі робити нічого, а швидкості якраз у Дмитра немає. Жодної.

Навряд чи знадобляться і гра головою з умінням віддати передачу, адже за такого контактного середовища, яким є УПЛ, не кажучи вже про ЛЧ, тобі просто не дадуть можливості проявити ці якості.

Та й, мабуть, надто схожі - і за функціоналом, і за манерою гри - Чигринський з Ракицьким. Причому схожі як сильними своїми сторонами, так і слабкими. Отже, із цих двох майже «близнюків» будувати центральну ланку захисту недоцільно. Краще вибрати когось у пару до Матвієнка. Або тому ж Бондарю, коли одужає.

За всієї поваги до Чигринського, але в даному випадку я поставив би на Ракицького: і тому, що молодший, і тому що різкіший. Мені здається, ван Леувен теж так вважатиме.

Звідси питання: навіщо саме для «Шахтаря» цей камбек, окрім як для гарної різдвяної історії?

На це запитання я маю єдину відповідь. І ось яку.

Ініціатором першого камбеку Чигринського був Ринат Ахметов. Саме президент клубу наполіг, щоб Дмитро повернувся до команди після невдалого турне до Каталонії. Луческу, наскільки я знаю, був проти.

Ахметов виділив одному зі своїх улюбленців щедру платню - за чутками, близько двох з половиною мільйонів євро на рік. За цим показником Діма був найоплачуванішим українцем у «Шахтарі». І Ахметов довго не хотів його відпускати, хоч було видно, що Чигринський уже давно не той. Вже не тягне.

Мені здається, що й у другому камбеку Чигринського у «Шахтар» ключову роль відіграв Ахметов.

Зрозуміти наміри президента «помаранчево-чорних» не складно. Якщо, знову ж таки, керуватись загальнолюдськими критеріями.

Але, повторюся, якщо керуватися суто профільними, то теперішній Чигринський - найслабша ланка нинішньої донецької команди.