МАРЧЕНКО: «Тіло вже не справляється, але треба виграти ще один челенджер»

Український тенісист Ілля Марченко прокоментував завоювання титулу на хардовому челенджері у Салінасі (Еквадор).

У фіналі українець у двох сетах переграв хорвата Матіа Пецотича, який розпочав турнірний шлях у кваліфікації. Це був дев'ятий титул Марченка на такому рівні, він абсолютний рекордсмен серед українців за цим показником.

- Чому вибрали такий екзотичний турнір? Як там з організацією?

- Це був запланований виïзд до США. Я зiграв декiлька турнiрiв, тож летiти до Еквадора було недалеко. Планував зiграти турніри АТР в Вашингтонi або в Лос-Кабосi, але не встиг. Тому вже сьогоднi ввечерi буду летiти додому до Братислави. Органiзацiя на високому рiвнi. З мого досвiду, турнiри у Латинськiй Америцi зазвичай органiзованi краще, нiж у Сполучених Штатах.

- Які загальні відчуття від своєї гри на турнірі? Які моменти найбільше порадували, які не дуже?

- Тут дуже повiльнi корти та м'ячi, дуже багато треба бiгати. Висока вологiсть, було важко. Була жорстка боротьба на витривалiсть та вмiння заощаджувати енергiю. Я вважаю, що досвiд цього тижня менi дуже допомiг.

- Після нереалізації потрійного матчболу у чвертьфіналі з другим сіяним Ріо Ногучі як вдалося взяти себе в руки на тай-брейку і так впевнено у нього виграти із 0:2?

- Я слабко пам'ятаю, що за подiї вiдбувалися. Мабуть, найважчий матч цього тижня. Менi стало погано в другому сетi, викликав лікаря. Але не здавався. Тай-брейк був дуже вдалий. Так вийшло, що все склалося на мою користь.

- Був досить несподіваний суперник у фіналі. Це ознака загального рівня турніру, чи у нього так пішла гра на турнірі?

- Я з ним тренувався минулого тижня у Флоридi, вiн хороший гравець. Цього року пройшов квалiфiкацiю в Делрей-Біч і обiграв Джека Сока в першому колi. Вiн працюе в сферi нерухомостi, тенiс у нього на другому планi. Мабуть, якщо б грав постiйно, був би набагато вище в рейтингу.

- Раніше цього тижня Міністерство молоді та спорту зняло заборону для українських спортсменів виступати на турнірах, де присутні атлети з країн-агресорів. Як взагалі спочатку відреагували на цю дивну заборону? Як бачимо у ситуації з Харлан, розголос дуже добре працює. А могли ж просто не поїхати.

- З самого початку вважав, що це маячня. Ми, украïнцi, не повиннi здаватися без бою. Дуже радий за Харлан, що все так склалося. Вона молодець.

- У Еквадорі зіграли матч з Донським без рукостискань. Як до цього ставляться в тенісному світі? Як щодо спілкування поза кортом?

- У нас немає такого правила, тож ми не тиснемо руки гравцям з краïн-агресорiв. Загалом різнi люди є: з деякими я продовжую спiлкуватися, з деякими - нi. Не хочу вдаватися в деталi, справа не в конкретних людях. Я за бан всiх росiйских спортменiв, незважаючи на ïхні погляди.

- Наскільки такі перемоги стимулюють продовжувати кар'єру?

- Якщо чесно, не знаю, скiльки ще буду грати. Тiло останнiми роками не справляється. Так що поживемо - побачимо. Можливо, зараз треба виграти ще один челенджер, щоб було 10 титулів.