Іноуе завоював ще одну категорію. Зламав фаворита, отримав одразу два пояси

Наоя Іноуе переміг Стівена Фултона. Так легко, неначе то американець прийшов до нього в категорію. Перебив, перебоксував і зламав. Фірмовий японський монстр страшний у будь-якому дивізіоні.

Наоя переїхав суперника у потенційно конкурентному протистоянні. Суперник не вигидав взагалі нічого

Поєдинок Наої Іноуе проти Стівена Фултона гарантовано був у списку бажань більшості фанатів боксу у світі. Тому що час цьому настав. Наоя вирішив усі питання вже у трьох вагових категоріях, став абсолютним чемпіоном, першим і наразі єдиним японцем з усіма чотирма авторитетними боксерськими поясами.

Його суперник - головний боєць більш важкого дивізіону. Стівен Фултон до бою мав два титули - WBO та WBC - і перемагав більшість суперників, граючись. Хіба з декількома відчув дискомфорт.
І головне - від самого початку було зрозуміло, що це прекрасний бій у плані стилів. Відома фраза про стилі, які роблять бої, тут працювала б на всі сто.

Наоя Іноуе - яскравий атакувальний боксер. Стабільний, впертий, постійно йде вперед та шукає вихід на удар. Він ламає, ламає і ламає суперників. Здебільшого, вони падають. Але, якщо не падають, він просто переламує їх буквально. Тероризує тулуб, розбиває голову. Змушує страждати, змушує тіло боліти.

Але з такими суперниками, як Стівен Фултон, він не зустрічався ніколи. Одна справа - бити таких, як ти, за габаритами, які не встигають йти з лінії атак. Інша - битись проти більшого суперника, який на ногах просто прекрасний. Який вміє битись на усіх дистанціях і взагалі дуже і дуже слизький. Єдине, чого не вистачає Стівену - сили удару. З нею це був би просто ідеальний боксер, а так були питання. Все ж Іноуе тримає прекрасно і питання щодо того, чому він має не витримати удар Фултона, не стояло.

Але стояло інше - чи зможе американець втримати японця. Той - не просто боксер атакувального стилю. Він дуже розумний боксер, який класно переслідує, який ріже кути і не боїться битись. Стівен також не боїться, але, якщо різниця в атакувальній силі виявиться принципово величезною, що робитиме американець? Може відбігатись, але бігати в Японії від японця - не найкраща ідея.

Питання, питання, питання. Відповіді на них міг дати тільки бій. Навіть найупевненіші прогнозисти, які вставали на бік того чи іншого боксера, робили це, просто вмовивши себе на той чи інший прогноз. Тому що бути упевненим у швидкому нокауті Іноуе, впевненій домінації Фултона чи чомусь іншому було просто неможливо. Красиво, коли у ринзі може відбутись будь-що і ти сидиш у напрузі кожну секунду.
Саме для цього ми ж і вмикаємо боксерські поєдинки, чи не так?

На ділі ж Наоя Іноуе довів, що він зараз є лідером рейтингу найкращих боксерів поза ваговою категорією pound-for-pound. Як мінімум до ранку неділі, коли Теренс Кроуфорд та Еррол Спенс визначать найкращого у поєдинку один з одним.

З перших же секунд Іноуе показав, що у нього все прекрасно зі швидкістю та таймінгом. А ще, що нова категорія ніяк не вплинула на його силу удару чи швидкість. Тому що він встигав бити джеб і в голову, і в тулуб, маючи коротші руки. При цьому всьому, влучання японця не просто відчувались американцем. Йому буквально одразу було боляче пропускати і він намагався піти від цього всього.

Йшов другий раунд, третій, четвертий, а лідер дивізіону, в який тільки-тільки перебрався японець, програвав. По суті, без жодних шансів. Ну добре, ближче до середини протистояння Фултон все ж прокинувся. Навіть з'явилась надія - а раптом це він просто давав супернику попрацювати, а зараз як увімкнеться, як почне бити та влучати? У топів буває таке. Хоч вони і не пропускають у такій кількості, як Стівен на старті зустрічі.

Але ні. Фултон дійсно активізувався, але лише по відношенню до себе та своїй активності. Але не по відношенню до того, як це мало б бути. Ударів все ще було замало, добра частина з них була неточною, а сила не співставна з суперником.

При цьому, не можна сказати, щоб Фултон бив слабко. Іноді його удари виглядали ну дуже важкими, але японець переживав їх так спокійно, неначе це не чемпіон світу влучає, а його молодша дитина. Ну так, неприємно, і що з цього?

Ближче до середини протистояння, японець все більше і більше атакував, а його опонент все менше і менше рухався. Не у форматі взагалі. Звісно, Стівен рухався і на суперника, і йшов від атак опонента. Просто все більше застоювався, намагався відповідати ударом на удар. Іноді це виглядало вдало. Але здебільшого - погано, тому що сила удару не співставна.

Восьмий раунд ледь не похоронив американця моментально. Прекрасний правий від японця, лівий боковий навздогін. Фултон, звісно, встав, але просто намагався відмахатись. Рефері дуже вчасно зупинив це протистояння.

Тепер Іноуе - чемпіон у чотирьох вагових категоріях та абсолютний чемпіон світу. І йому все ще тільки тридцять років.

Що тепер?

Стівену Фултону треба повертатись. Через півроку - місяців сім. Прийти до тями, вийти не проти монстра. Проти інших суперників він буде таким же швидким та незручним. Далеко не всі такі, як Іноуе. Взагалі, ніхто не Наоя Іноуе. Він унікальний.

У японця велике майбутнє. Йому всього 30 років, а вже такі досягнення. При цьому, щоб стати абсолютним чемпіоном світу у новій категорії, йому потрібно перемогти ще один раз - філіппінського боксера Марлона Тапаеса (37-3, 19 КО). Непоганий суперник. Не такий технічний, як Фултон, але має удар. Проте не схоже, що цей опонент стане проблемою для японця.

І що робити далі? Йти вище? У вагову категорію, де боксує той же Робейсі Рамірес, який також знищував у цьому ж вечорі боксу - величезного японця.

Але там справжні гіганти. Взагалі незрозуміло, наскільки реально це для японця.
З іншого боку, дивлячись на те, як він ламає опонента за опонентом, не віриться, що для Іноуе є хоч щось неможливе.