Луческу більше не найбагатший тренер Румунії. Чому так сталося

Досвідчений Мірча Луческу, якому наприкінці липня виповниться вже 78 років, за відомостями обізнаних джерел, більше не є найбагатшим футбольним тренером Румунії. Зокрема, тамтешнє видання Antena Sport напередодні опублікувало десятку найбагатших людей румунського футболу, і в цьому рейтингу Мірча опинився на шостому місці, пропустивши уперед не лише власника Стяуа Джіджі Бекалі (його статки оцінюються фахівцями у 325-425 мільйонів євро), власника бухарестського Рапіда Дана Шуку (135-145 млн євро), власника бухарестського Динамо Ніколає Бадю (87-93 млн євро) та президента Волунтарі Владіміра Кона (65-70 млн євро), але й чинного наставника еміратської Аль-Шарджі Косміна Олерою.

Повідомляється, що фінансові статки Мірчі Луческу наразі оцінюються у 34-38 мільйонів євро, тоді як Олерою має за душею значно більше - від 46 до 50 мільйонів.

Таким чином, головний тренер київського Динамо більше не є найбільш забезпеченим футбольним наставником з-поміж тих фахівців, які мають румунський паспорт. І це при тому, що Олерою практично на чверть століття молодший за Мірчу Луческу - 10 червня йому виповнилося 53 роки.

Чому ж Мірча розгубив позиції та пропустив уперед іншого фахівця? Тягатися з румунськими інвесторами та мільйонерами на кшталт Бекалі і Шуку наставнику Динамо апріорі було б неможливо, але завдяки своєму авторитету і прагненню працювати у професійному футболі Мірча, здавалося б, як мінімум до виходу на пенсію повинен залишатися найбагатшим футбольним тренером Румунії…

Не буде перебільшенням наголосити, що основну частину свого багатства Мірча Луческу заробив в Україні. З 2004 по 2016 роки румунський наставник працював коучем донецького Шахтаря, і зробив цю команду неймовірно успішною. Під керівництвом Мірчі «гірники» в 2009 році уперше в своїй історії виграли єврокубок - Кубок УЄФА, а також вісім разів ставали чемпіонами України, сім разів піднімали над головою Суперкубок та шість разів - Кубок країни.

Власник Шахтаря Рінат Ахметов на протязі довгих років дуже тепло відносився до Мірчі, й робив усе, щоб румунському наставнику було комфортно не лише в Донецьку, а й у Києві, Львові та Харкові, куди був змушений перебазуватися клуб після початку російської окупації Донбасу в 2014-му.

Насамперед, Ахметов забезпечив для Луческу вкрай приємні умови фінансового співробітництва. На офіційному рівні Шахтар ніколи не розкриває подробиці контрактів зі своїми співробітниками, але за даними, що просочувалися до ЗМІ, у стані «гірників» Мірча отримував від 3 до 3,5 мільйонів євро щороку. Плюс до цього наставник міг претендувати на певні надбавки, пов'язані не лише з успішністю виступів Шахтаря на внутрішній та міжнародній арені, а й із вигідними перепродажами власних футболістів.

Варто нагадати, що за Мірчі Луческу Шахтар перетворився на справжній «розплідник» для бразильських футболістів. Румунський фахівець наполіг на тому, щоб клуб активно робив ставку на розвиток саме цих представників Південної Америки, а згодом вигідно перепродував їх у більш багаті клуби. Завдяки цьому, «гірники» провернули угоди з переходу Фреда в Манчестер Юнайтед за 59 мільйонів євро (нехай вона відбулася вже і після відходу Луческу, але хавбек був придбаний та робив перші кроки у донецькому клубі саме при Мірчі), Алекса Тейшейри в Цзянсу Сунін за 50 мільйонів євро, Фернандіньо в Манчестер Сіті за 40 мільйонів євро, Вілліана в анжі за 35 мільйонів євро, Дугласа Кости в Баварію за 30 мільйонів євро.

Загалом, за підрахунками фахівців, Мірча Луческу за 12 років роботи у Шахтарі заробив не менше 50 мільйонів євро, а це досить солідна сума. Варто розуміти, що не всі ці гроші зараз були враховані румунськими колегами з Antena Sport, які визначали статки тренера Динамо. Частину із зароблених коштів Мірча, як і решта, витратив на безбідне життя, а тому вони не принесли наставникові жодної капіталізації та не є його активами.

Після відходу з Шахтаря Мірча Луческу один сезон провів у російському зеніті, де, за чутками, заробляв ще більше, аніж в Україні - близько 5 мільйонів євро. Але проявити себе в країні-агресорі румуну не вдалося, і потім його кар'єра з точки зору фінансових досягнень пішла вниз. У збірній Туреччини та Динамо Мірча отримував та отримує набагато менше. Зокрема, за неофіційними даними, його нинішній оклад у стані «біло-синіх» становить близько 1,2 мільйонів євро за сезон. Це втричі менше, ніж у Шахтарі, а тому питання нарощування статків у Мірчі Луческу, по суті, відійшло на другий план, тоді як у кар'єрі його заочного конкурента Косміна Олерою відбулися зміни у зворотний бік…

***

Кар'єру футбольного тренера Космін Олерою розпочав у 2001 році. Перші шість з половиною років фахівець працював виключно на батьківщині, очолюючи Націонал, Стяуа та Політехніку з Тімішоари. Перші успіхи до Олерою прийшли у 2006-му, коли він привів Стяуа до чемпіонства в Румунії та виграв із командою національний Суперкубок. Після цього наставник та його агенти, вочевидь, серйозно замислилися над необхідністю зробити наступний крок, яким був би переїзд за кордон.

У липні 2007-го 38-річного на той момент Олерою було призначено головним тренером саудівського Аль-Хіляля. З того часу в кар'єрі Косміна фактично розпочався новий етап - із заробляння грошей. Щоправда, для того, щоб це стало можливим, румунському фахівцю було необхідно ще й давати результат в азіатському футболі, що саме по собі досить непросте завдання, оскільки тамтешні інвестори часом виявляються неймовірно нетерплячими.

Але в Олерою особливих проблем не виникало. Аль-Хіляль він привів до чемпіонства у Саудівській Аравії та до двох перемог в Кубку наслідного принца, після чого відбув у Катар, де із Аль-Саддом став володарем Кубка зірок в 2010-му.

У 2011-му Олерою буквально на місяць повернувся до Румунії, де очолив Стяуа, але отримавши запрошення з ОАЕ від Аль-Айна, знову подався до Азії. Там румунському тренеру вдалося практично неможливе - він прийняв команду, яка ледь-ледь не вилетіла за підсумками сезону-2010/11, а вже через рік привів її до титулу чемпіона ОАЕ, зумівши підтвердити його ще й за результатами чемпіонату-2012/13.

Вигравши два поспіль титули чемпіона ОАЕ, Олерою залишив Аль-Айн та перебрався до табору його опонента - Шабаб Аль-Ахлі. І цю команду з Дубая Космін також двічі зробив чемпіоном країни, а в 2015-му ще й вивів у фінал Ліги чемпіонів АФК, де еміратці за сумою двох матчів лише мінімально поступилися китайському гегемону тих років Гуанчжоу Евергранд (0:0, 0:1).

Стартовий тріумф у Шабаб Аль-Ахлі дозволив Олерою отримати солідне підвищення у зарплаті. В сезоні-2016/17, за інформацією порталу Goal.com, Космін був одним із найбільш високооплачуваних тренерів світового футболу. Його оклад в ОАЕ становив 6,5 мільйонів євро без урахування бонусів.

У березні 2018 року Космін Олерою вирішив податись до Китаю, де вигідну пропозицію про співпрацю румунському тренеру зробив Цзянсу Сунін - клуб, який раніше викупив у Шахтаря Алекса Тейшейру, але так і не зміг досягти чогось значущого в рідному чемпіонаті Піднебесної та повалити з трону Гуанчжоу Евергранд, що встиг набриднути багатьом вболівальникам.

Зробити неможливе знову вдалося самі з Олерою. За підсумками сезону-2020 у китайській Суперлізі чемпіоном став Цзянсу Сунін, для якого цей титул виявився ще й першим в історії. На жаль для Олерою, але в цей же час у ключового спонсора клубу - компанії Suning - почалися серйозні фінансові проблеми. Для футбольного вектора діяльності корпорації це призвело до повного розформування клубу Цзянсу Сунін, а більшість футболістів та тренерський штаб навіть не отримали належних їм грошей.

За неофіційною інформацією, Олерою так і не дочекався кількох мільйонів євро від китайців, але йдучи з клубу, купив кілька десятків найновіших мобільних телефонів, щоб подарувати їх футболістам та працівникам, із якими вони разом переписали історію у Піднебесній.

Близько півроку після розвалу Цзянсу Сунін Космін Олерою залишався без роботи, а потім знову прийняв пропозицію від команди з азіатського регіону. У листопаді 2021-го румунський фахівець прийняв Аль-Шарджу із такого добре йому знайомого чемпіонату ОАЕ. Однак у першому ж сезоні привести свій новий колектив до чемпіонства, як це раніше вдавалося зробити в еміратській лізі з Аль-Айном та Шабаб Аль-Ахлі, Олерою не зумів. Щоправда, Аль-Шарджа фінішувала другою, програвши на фініші десять очок Аль-Айну, яким тоді керував українець Сергій Ребров.

У лютому цього року Аль-Шарджа з Олерою взяла реванш у Аль-Айна з Ребровим, вигравши Суперкубок ОАЕ - 1:0. А ось у національному чемпіонаті невдача спіткала не лише українського тренера, який фінішував з Аль-Айном на другому рядку, а й його румунського колегу, адже Аль-Шарджа виявилася тільки сьомою.

Незважаючи на перший за довгі роки серйозний провал, який стався у тренерській кар'єрі Олерою, керівництво Аль-Шарджі не звільнило румунського фахівця. Діючий контракт Косміна розрахований до літа 2024 року, і за його умовами наставник щороку отримує в ОАЕ близько 5 мільйонів євро, що вчетверо більше, аніж має Мірча Луческу в Динамо.

***

У зв'язку з цим абсолютно недивно, чому Мірча Луческу перестав бути найбагатшим футбольним тренером Румунії. Оклади досвідченого наставника останніми роками йдуть униз, а в його головного конкурента в особі Косміна Олерою, навпаки, зберігається позитивна динаміка в цьому питанні. Навіть дещо невдалий з фінансової точки зору вояж до Китаю, за підсумками якого Олерою недорахувався солідної суми грошей, що йому належали, не став перешкодою для Косміна, щоб обійти в рейтингу найбільш забезпечених футбольних людей Румунії Мірчу Луческу.

І найближчим часом тенденція в цьому питанні зберігатиметься цілком очевидна - заробітки та статки Олерою зростатимуть, а ось у Мірчі Луческу станеться певна заморозка, через що незабаром наставника Динамо зможуть обійти й інші представники тренерського цеху - зокрема, легенда румунського футболу Георге Хаджі, котрий зараз працює із Фарулом та має статки, що оцінюються у 29-35 мільйонів євро.

З іншого боку, на відміну від того ж Олерою, Мірча Луческу зробив собі гучне ім'я в європейському футболі, де чимало виграв із Шахтарем, Динамо, Галатасараєм, Бешикташем, а ще мав досвід управління італійським грандом - міланським Інтером (у сезоні-1998/99). Олерою ж з раннього етапу тренерської кар'єри подався в Азію, і його можна вважати румунською легендою саме там. Як то кажуть, кожному своє…

Текст: meta.ua/sport