5 бразильців, котрі грали за Шахтар та яких ви навряд чи згадаєте

Це зараз не викликають подиву трансферні чутки навколо «Шахтаря», які відправляють до донецького клубу умовного еквадорця Деніля Кастільо, оскільки в останнє вікно «гірники» підсилили склад венесуельцем Келсі, грузином Гочолейшвілі та таджиком Тоїровим.

До початку повномасштабної фази російсько-української війни «Шахтар» протягом довгих років фокусувався лише на покупках гравців двох національностей - українців та бразильців. Перші були затребувані в основному при організації оборонної роботи, й були способом виконання норм ліміту на легіонерів, який діє у вітчизняному чемпіонаті, другі ж виглядали справжньою віддушиною для президента «гірників» Ріната Ахметова, адже той неодноразово повторював, що хоче бачити від «помаранчево-чорних» красивий, динамічний та «смачний» футбол.

За останні два десятки років через «Шахтар» пройшло чимало бразильських легіонерів, солідна частина з яких вийшла на топовий рівень. Елано, Фернандіньо, Вілліан, Дуглас Коста, Луїс Адріано, Фред - усі вони після виступів за «гірників» пограли за провідні колективи європейського футболу. Але також у когорті легіонерів з Бразилії, які пограли за «Шахтар», знайшлося місце для гравців, чий внесок у розвиток команди виявився, м'яко кажучи, мінімальним. Напевно, деяких з них, якщо не усіх п'ятьох, ви вже зовсім забули, або ж без підказки навряд чи згадали б взагалі…

Батіста

Жуан Батіста Каземіро Маркес не став таким собі Каземіро для «Шахтаря», а виявився «лише» Батістою. Як і його зірковий «однофамілець» та земляк, котрий зробив собі ім'я в «Реалі», а нині грає за «Манчестер Юнайтед», Батіста виступав на позиції опорного півзахисника, і виявився одним з перших футболістів, яких побажав придбати в донецький клуб Мірча Луческу, коли тільки очолив «гірників».

Румунський фахівець добре знав Батісту по чемпіонату Туреччини, оскільки до переїзду в Україну Мірча протягом чотирьох років працював із «Галатасараєм» та «Бешикташем», а Батіста виступав за «Газіантепспор» та «Галатасарай». Трансфер бразильця обійшовся скарбниці «гірників» у 3 мільйони євро, але легіонер так і не став для нової команди Луческу основною фігурою.

Зігравши 1193 хвилини в рамках 28 поєдинків за «помаранчево-чорних», Батіста вже влітку 2005 року був відправлений геть. Примітно, що «Шахтар» навіть не спробував хоч якось компенсувати витрати на гравця, з яким мав контракт ще на два сезони, а просто погодився відпустити того вільним агентом. У серпні 2005-го Батіста підписав трудову угоду з «Коньяспором», де провів наступні три сезони.

Сезон-2008/09 Батіста ще провів у Туреччині, але вже за «Касимпашу». Після цього опорник повернувся на батьківщину, де кілька місяців провів у складі маловідомої команди із нижчих ліг під назвою «Тупі».

На початку 2010 року Батіста завершив кар'єру у віці 34 років. На даний момент про нього зовсім нічого невідомо: бразилець немов розчинився та повністю зник з інформаційного простору після того, як закінчив із футболом.

Іван Сарайва

У січні 2005 року «Шахтар» одним махом підписав одразу двох футболістів з «Атлетіко Паранаенсе». Але якщо з хавбеком Жадсоном, який згодом став легендарною фігурою для «гірників» та автором переможного м'яча у фіналі Кубка УЄФА-2008/09, було підписано повноцінний контракт, то ось лівого фулбека Івана Сарайву чи просто Івана донеччани вважали за краще орендувати на півроку, прописавши в угоді опцію викупу.

За півроку в Україні Іван відіграв лишень один поєдинок у лавах «Шахтаря», й не зміг здобути довіру у Мірчі Луческу. В результаті влітку 2005-го «гірники» відпустили фулбека назад до Бразилії, і, напевно, виявилися вдячними долі за те, що із самого початку погодилися саме на формат трансферу, який передбачав оренду з можливістю, а не зобов'язанням викупу. Завдяки цьому донецькому клубу вдалося вийти із ситуації з мінімальними витратами - 40 тисяч євро пішли за рахунок оплати оренди плюс зарплата, підйомні та агентські виплати.

Після «Шахтаря» Іван Сарайва два із половиною роки провів у Бразилії, а потім повернувся до Європи, підписавши угоду з турецьким «Газіантепспором». Там фулбек за чотири сезони провів понад сотню поєдинків, а потім ще протягом сезону залишався у Туреччині, щоб пограти за «Мерсін Ідманюрду».

У 2013 році Іван отримав статус вільного агента, повернувся до Бразилії, але новий клуб зумів знайти лише через півроку. Але співпраця з «Фігейренсе» не стала успішною - провівши за рік менше десятка поєдинків за цю команду, фулбек на початку 2015-го заявив про завершення кар'єри. На момент ухвалення такого рішення Івану було лишень 32 роки.

Зараз про Івана Сарайву відомо трохи більше, ніж про Батісту, але в цілому теж не так багато. Зокрема, екс-гравцеві «Шахтаря» належить як мінімум один спортивний бар на батьківщині, де він намагається досить часто з'являтися та спілкуватися з клієнтами, а у 2019-2020 роках Іван Сарайва входив до тренерського штабу іншого екс-футболіста донецької команди Елано Блумера в «Інтернасьоналі» з Лімейри.

Леонардо

Вихованець «Сантоса» Леонардо досить непогано проявив себе на юнацькому рівні, у тому числі й у лавах збірної Бразилії U-17, завдяки чому і привернув увагу «Шахтаря». Заради можливості підписати центрбека, котрий здавався досить талантовитим, «гірникам» довелося розщедритися на 1,2 мільйона євро - дуже пристойні гроші для українського футболу станом на літо 2005 року.

Проте за «Шахтар» Леонардо пощастило зіграти лише 21 поєдинок, основна маса з яких - матчі національного чемпіонату та Кубку. В основній сітці Ліги чемпіонів бразилець провів тільки одну гру - виїзний поєдинок проти «Валенсії», який відбувся у жовтні 2006 року та завершився поразкою української команди із рахунком 0:2. В тому матчі Леонардо «наламав дров», діючи у парі з Чигринським. І якщо українцю згодом вдалося реабілітуватися та дійти до статусу футболіста, за якого 25 мільйонів євро заплатила «Барселона», то кар'єра Леонардо після тієї левантійської поразки пішла на спад.

У лютому 2007 року «Шахтар» відправив Леонардо у першу оренду - в «Сантос». Після цього було ще п'ять орендних угод, в рамках яких «гірники» намагалися знайти для центрбека команду, де б той нарешті проявив себе, але марно… Через те, що перед орендами контракт Леонардо із «Шахтарем» кілька разів продовжувався на відповідний термін, остаточно донецький клуб захисник залишив тільки у січні 2012 року, тобто через шість з половиною років після приходу.

Згодом Леонардо провів п'ять років у Бразилії, і лише під завершення кар'єри знову наважився спробувати сили у європейському футболі. З липня 2017-го до січня 2019-го центрбек грав у Греції за «Левадіакос», провівши загалом за цю команду 22 поєдинки. Після цього бразилець завершив кар'єру - у 32 роки…

Нині Леонардо 37, і знайти про нього хоч якусь істотну інформацію, що стосується сьогоднішніх реалій, немає жодної можливості, навіть надовго занурившись у світ пошукових запитів гуглу. Такий собі черговий «фантом» з історії «Шахтаря», про якого в донецькому клубі либонь намагаються навіть і не згадувати…

Бруно Ренан

Опорний півзахисник Бруно Ренан є вихованцем «Греміо», проте вже у 18 років опинився в Європі, де й проходив адаптацію до континентального футболу в академії «Вільярреала». Саме із «жовтої субмарини» влітку 2010 року за 2 мільйони євро Бруно Ренан і перебрався до України. Подейкують, що перед цим інтерес до бразильця виявляли «Челсі» та «Ліверпуль», але з англійцями із якоїсь причини так і не склалося. Можливо, вони вже тоді передбачали, що ця угода може стати тотальним розчаруванням…

За «Шахтар» Бруно Ренан провів лише два поєдинки (один - у чемпіонаті та один - у Кубку країни), після чого на півроку виїжджав в оренду в тоді ще вельми дружню для «гірників» «Зорю», але у луганській команді заявити про себе також не зміг.

Згодом «Шахтар» намагався повернути кар'єру Ренана на «правильний шлях» через оренди до бразильських команд, але зробити це, як у ситуації з Аланом Патріком, «гірникам» так і не вдалося. У травні 2014 року стало відомо, що донецький клуб та Бруно Ренан достроково розірвали контракт. Футболіст у коментарях бразильській пресі заявив, що пішов на таке рішення «через нестабільну ситуацію в Україні».

Після остаточного розриву із «Шахтарем» Бруно Ренан так і не виявився здатним на серйозні успіхи у професійному футболі. Кілька років він провів у маловідомих бразильських командах, а у листопаді 2017-го підписав контракт із парагвайським клубом «3 лютого». Відомо, що у цій команді Бруно провів трохи більше ніж півроку, а потім її покинув. З того часу про Ренана нічого не чути, незважаючи на те, що 19 квітня цього року Бруно відсвяткує свій лише 32-й день народження.

Майкон Перейра

Доля Майкона Перейри, на відміну від перелічених вище чотирьох його співвітчизників, яким всього лишень не вдалося заявити про себе у «Шахтарі» та низці інших команд, виявилася куди трагічнішою…

В Україні про Майкона Перейру дізналися завдяки Віталію Кварцяному та його «Волині». Вперше в УПЛ бразильський форвард опинився саме у луцькій команді, причому за три неповні сезони проявив себе дуже добре. Майкон бив з обох ніг, непогано грав на другому поверсі, гідно виглядав при позиційному та контратакувальному футболі, чимало забивав.

Недивно, що влітку 2012 року Майконом зацікавився «Шахтар», де в результаті бразилець не без скандалу і опинився. Зіграти за «гірників» форвард зумів лишень 6 поєдинків, відзначившись 1 забитим м'ячем, а ще двічі віддавався в оренду - «Зорі» та «Маріуполю». Наприкінці 2013 року у бразильця закінчився договір оренди з приазовцями, і він де-юре повернувся до «Шахтаря». Хто знає, як далі склалася б доля і кар'єра Майкона, якби не злощасна ДТП, що сталася 8 лютого 2014 року у Донецьку, і завершилася загибеллю бразильця…

Більш детально про кар'єрні злети Майкона в Україні, його трансфер у «Шахтар», виступи за «Зорю» та «Маріуполь», а також про трагічну загибель форварда ви можете прочитати в архівному матеріалі Sport.ua, доступному російською мовою - «5 лет без Майкона Перейры - бразильца, попавшего в «Шахтер» через «Волынь».