Цеглинка еміратського холдингу. Що являє собою Жирона

Січневе трансферне вікно 2023 року нарешті стало визначальним для кар'єри вінгера збірної України Віктора Циганкова. Після кількох років усіляких чуток та пліток, один із головних талантів «Динамо» останнього десятиліття залишив київський клуб і продовжить виступи в іспанській Ла Лізі. Щоправда, не у добре відомих та топових «Реалі», «Барселоні» чи «Атлетіко», а у вельми скромній «Жироні», за якою переважна більшість українських уболівальників ніколи раніше не стежила від слова «абсолютно».

Що ж являє собою «Жирона»? Давайте розбиратися предметно і по пунктах…

Короткий історичний нарис

Футбольний клуб «Жирона» представляє однойменне місто, розташоване на північному сході Іспанії, в автономній області Каталонія. Заснований він був 92 із лишком роки тому - 23 липня 1930-го. Однак за весь цей час «Жирона» так і не змогла позбутися провінційного статусу, що абсолютно недивно, якщо враховувати, що станом на даний момент «біло-червоні» проводять лише свій третій сезон в історії в рамках Ла Ліги.

Переважно «Жирона» грала у нижчих дивізіонах іспанського футболу. На її рахунку 44 сезони у четвертому за силою дивізіоні, 13 - у третьому, 24 - у другому. У Ла Лігу «біло-червоні» вперше вийшли за підсумками розіграшу Сегунди-2016/17, причому одразу після цього у житті клубу відбулися, можна сказати, фундаментальні зміни, враховуючи «тиху гавань», в якій зазвичай знаходився цей клуб.

23 серпня 2017 року 44,3% акцій каталонського клубу придбав еміратський спортивний холдинг City Football Group, флагманом якого є англійський «Манчестер Сіті». Така сама частка акцій тоді дісталася компанії Girona Football Group, керівником якої є Пере Гвардіола - брат головного тренера «Манчестер Сіті» Хосепа Гвардіоли. Незабаром після цього у «Жироні» почалися суттєві зміни на краще, спричинені стратегічним підходом з боку нових власників. Зокрема, клубу вдалося розширити місткість свого стадіону «Монтіліві» із 9 до 11 тисяч глядачів та перспективою збільшення ще на 2 тисячі. Арена є муніципальною, але з 2012 року віддана на 30 років в оренду «Жироні» з можливістю продовження до 50 років.

У своєму дебютному в рамках Ла Ліги сезоні-2017/18 «Жирона» з ходу фінішувала на 10-му місці, що історично є її найвищим досягненням на національній арені (досвіду єврокубкових виступів «біло-червоні», природно, не мають взагалі). Слідом за цим клуб залишив головний тренер Пабло Мачин, який прийняв запрошення від «Севільї», а Еусебіо Сакрістан, котрий прийшов на його місце, не зміг повторити успіх попередника, й за підсумками сезону-2018/19 «Жирона», посівши 18-те місце, вилетіла назад у Сегунду. Примітно, що Еусебіо Сакрістан після цієї невдачі залишив клуб, і з того часу ось уже три з половиною роки залишається незатребуваним, сидячи у статусі безробітного.

Протягом наступних трьох років «Жирона» щоразу фінішувала у зоні плей-оф Сегунди за право підвищитись в класі, але у перших двох випадках програвала у фіналі спершу «Ельче», а потім «Райо Вальєкано». Повернутися до Ла Ліги «червоно-білим» вдалося за підсумками сезону-2021/22, коли каталонці знову фінішували в зоні плей-оф, а потім у фіналі за сумою двох матчів завдали поразки «Тенеріфе» (0:0, 3:1).

Власники та керівники клубу

Як уже згадувалося, з 2017 року «Жирона» входить до складу City Football Group - величезного холдингу, який керує рядом футбольних клубів по всьому світу - з Англії, Бельгії, Австралії, Японії, Уругваю, Індії, Нідерландів, США, Китаю, Франції, Італії та Бразилії.

На поточний момент City Football Group належить трохи менше половини акцій клубу, а саме - 47%. Частка Girona Football Group, яка з 2017-го була рівною еміратській, зараз знизилася до 16%, а близько 1-2% акцій належать дрібним акціонерам.

Getty Images/Global Images Ukraine. Хосеп та Пере Гвардіола

35% акцій «Жирони» з 2020 року належать болівійському бізнесменові Марсело Клауре, який також має американське громадянство. Статки цього підприємця оцінюються експертами більш ніж у 2 мільярди доларів, і окрім бізнесу у сфері телекомунікацій, Клауре досить давно пов'язаний із футболом. У 90-х роках минулого сторіччя нинішній співвласник «Жирони» працював у Болівійській футбольній федерації, обіймаючи посаду голови відділу міжнародного маркетингу. З 2008 року Клауре є одним із співвласників «Болівара» - найтитулованішого клубу Болівії, а також є одним із членів комітету з чесної гри та соціальної відповідальності ФІФА.

Примітно також, що Клауре входить до ради директорів «Жирони», керівником якої є Пере Гвардіола. Саме останній має пряме відношення до трансферу Віктора Циганкова з «Динамо», оскільки надавав послуги з юридичного супроводу угоди в статусі агента. Співпрацювати із компанією Пере Гвардіоли Циганков почав влітку 2022 року, і через шість місяців вже опинився у Іспанії.

Головний тренер

З літа 2021 року головним тренером «Жирони» є Мігель Анхель Санчес Муньйос, більш відомий як Мічел. Більшу частину своєї кар'єри футболіста він провів у «Райо Вальєкано», але також недовго пограв за «Мурсію», «Малагу» та «Альмерію». Мав за плечима кілька матчів у юнацьких збірних Іспанії, але до головної команди країни так ніколи і не залучався.

Грати у футбол Мічел завершив у 2012 році у «Райо Вальєкано», після чого став координатором академії цього клубу. У 2017-му очолив першу команду «бджіл», яких за підсумками сезону-2017/18 зміг повернути до Ла Ліги, хоч і був звільнений за три місяці до завершення наступного сезону через незадовільні результати (зрештою, «Райо Вальєкано» повернувся до Сегунди лише через рік, проведений на елітному рівні).

Влітку 2019 року Мічел прийняв «Уеску», й також з ходу зміг вивести цю команду в Ла Лігу, де знову-таки не зумів відпрацювати повний сезон, і був відправлений у відставку після 18 турів, а «синьо-гранатові» за підсумками чемпіонату понизилися у класі.

З «Жироною» Мічелу втретє в кар'єрі вдалося повторити трюк, коли перший повний його сезон у команді ознаменувався підвищенням її з Сегунди до Ла Ліги. І поки, на відміну від невдалого досвіду в еліті з «Райо Вальєкано» та «Уескою», «червоно-білі» не плетуться у хвості таблиці, а у 47-річного фахівця непогані перспективи зберегти свою посаду до кінця чемпіонату, виконавши принагідно завдання по збереженню прописки в Ла Лізі для «Жирони».

Тактика та результати

Тактично «Жирона» за Мічела є досить гнучкою командою. Цей наставник не має улюбленої розстановки, яка б вирішувала всі проблеми. Навпаки, коуч «червоно-білих» вважає за краще знаходити майже під кожного опонента свої «родзинки», внаслідок чого «Жирона» нерідко розпочинає матч із однією номінальною схемою, а закінчує його з іншою.

Найчастіше «Жирона» використовує схему 4-4-2, а також її різновид 4-4-1-1. Також дуже популярною у Мічела є розстановка 4-1-4-1. У всіх цих схемах важливу роль в атаках «червоно-білих» відіграють саме флангові півзахисники, які діють досить широко, а одним із головних завдань є доставка м'ячів у штрафний майданчик суперника або зону, придатну для завдання удару, за допомогою навісів. За кількістю виконаних навісів (281) «Жирона» посідає п'яте місце у поточному розіграші Ла Ліги слідом за «Атлетіком» (358), «Райо Вальєкано» (319), «Севільєю» (314) та «Валенсією» (292). Цікаво те, що з цієї компанії лише «Атлетік» має вищі, аніж у «Жирони» показники за загальнокомандними ударами та дотиками м'яча у штрафному майданчику суперника. Баски, як і каталонці, входять до топ-5 команд Ла Ліги за цими компонентами. Зокрема, футболісти «Жирони» завдали 220 ударів, що поступається лише показникам «Реала» (262), «Барселони» (251), «Атлетіка» (242) та «Атлетіко» (226). У штрафному майданчику суперника «червоно-білі» здійснили 321 дотик до м'яча, що менше, ніж у «Барселони» (439), «Реала» (372), «Атлетіка» (347) та «Атлетіко» (328).

Також привертає увагу той факт, що в середньому «Жирона» володіє м'ячем в одному матчі поточного сезону Ла Ліги більше половини часу - 51,6%, а її гравці є одними з найбільш технічних у чемпіонаті - 451 обведення (7-ме місце) при показнику успішності у 49,7%. Разом із «Реалом» «Жирона» в Ла Лізі-2022/23 найчастіше пробивала пенальті - 7 разів, хоча команда не входить у топ-5 за фолами на її гравцях.

Варто звернути увагу на інтенсивність футболу, який показує «Жирона». За індексом передач каталонці із показником 15,1 (кількість пасів на хвилину володіння м'ячем) займають п'яту сходинку в Ла Лізі після «Реала» (16,7), «Атлетіко» (16,3), «Барселони» (16,1) та «Севільї» (15,3).

Все перераховане вище досить логічно конвертується у те, що за кількістю очікуваних голів «Жирона» йде на третьому рядку в Ла Лізі після «Барселони» (38,79xG) та «Реала» (34,7xG). У «червоно-білих» цей показник дорівнює 27,03xG, а реально підопічні Мічела забили 26 м'ячів у ворота суперників.

Інша річ, що через недостатньо сильну та збалансовану оборонну лінію «Жирона» досить часто пропускає. За кількістю пропущених м'ячів (27) «червоно-білі» посідають аж ніяк не почесне четверте місце. Більше за «Жирону» пропустили лише аутсайдери «Ельче» (35) та «Кадіс» (28), а також «Сельта» (28), що затесалася у цю компанію.

Склад та конкуренти

Факти, наведені в останньому абзаці минулого пункту, дивують, що в січні першим трансфером «Жирони» став саме орієнтований на атаку Віктор Циганков, а не хтось із гравців захисту. Причому українець повторив трансферний рекорд за вхідними угодами для «червоно-білих». Раніше 5 мільйонів євро «Жирона» платила за своїх новачків лише двічі - влітку 2018 року за Марка Муньєсу та тоді ж за Хуана Мохіку.

Варто зазначати, що Циганков є найбільш цінним футболістом «Жирони», якщо спиратися на оцінки порталу Transfermarkt. Трансфер українця оцінюється у 22 мільйони євро, а його найближчого «переслідувача» з числа одноклубників - у 9 мільйонів євро.

В складі нинішньої «Жирони» вистачає як відомих ветеранів - наприклад, 36-річний уругвайський форвард Крістіан Стуані чи 31-річний вихованець академії «Барселони» Оріоль Ромеу, так і перспективної молоді. До останньої належать 19-річний вихованець «Жирони» Арнау Мартінес, котрий грає праворуч в обороні, а також 20-річний бразильський центрбек Ян Коуту, орендований у «Манчестер Сіті», його співвітчизник і ровесник Рейньєр, орендований у «Реала», а також 21-річний лівий захисник Мігель Гутьєррес, якого «червоно-білі» придбали минулого літа у «бланкос» за 4 мільйони євро.

Основним конкурентом для Циганкова праворуч в атаці стане 22-річний Родріго Рікельме, орендований «Жироною» в «Атлетіко». У поточному розіграші Ла Ліги цей вінгер провів 16 матчів, відзначившись 3 забитими м'ячами. Резервістом у нього є 23-річний Валері Фернандес, котрий у 12 матчах записав в актив 2 асисти. З урахуванням того, що по Рікельме «Жирона» не має опції викупу, цілком можливо, що в другій половині сезону основна ставка буде зроблена саме на Циганкова, особливо, якщо українцеві вдасться швидко адаптуватися до Ла Ліги та іспанського побуту, а також експресними темпами вивчити місцеву мову.

Цікаво, що при трансфері Циганкова «Жирона» пообіцяла «Динамо» 50% від виручки при подальшому продажу українця. Найдорожчим вихідним трансфером в історії каталонського клубу на поточний момент є Педро Порро, який влітку 2019 року поїхав до «Манчестер Сіті» за 12 мільйонів євро. Напевно, подібний кар'єрний шлях тримає в голові й сам Віктор, тим паче, що Пере Гвардіола не просто так підписував для «Жирони» в січні саме гравця атаки - досвідчений агент сподівається ще як слід заробити на екс-лідері «Динамо», для чого Циганкову належить довести, що на топ-рівні виступів він може перебувати не тільки в УПЛ, а й у Ла Лізі.