КРИВОНОС: «Я усвідомлюю, що у мене присутня певна нереалізованість»

Українська біатлоністка Анна Кривонос у коментарі для Sport.ua розповіла про свій етап в естафетній гонці на етапі КС у німецькому Рупольдингу, де жіноча збірна України посіла 11-те місце.

- Аня, нервовою для тебе вийшла остання стрільба…

- Так, і в Олени, як і у мене, теж трохи не склалось. Думаю, можливо, вона теж нервувала, тож сьогодні разом з нею розділимо це.

- Ти згадала, що на на стійці у тебе почали трястися руки та ноги. Часто в тебе виникають такі тремори під час стрільби?

- Так, часто - на стійці майже завжди. Чомусь мені складно впоратись з психологічним тиском, тому що в мене є проблеми зі стійкою, тож важкувато працювати на рубежі.

- Гадаєш, з досвідом виступів на Кубку світу це мине?

- Мені вже 25 років, тож не знаю: побачимо прийде чи не прийде ця впевненість. Сподіваюсь, що вдасться трішки заспокоїтися, оскільки я лиш перший рік повноцінно виступаю на Кубку світу. Тож маю надію, що далі буде краще.

- Як ти себе почувала на дистанції?

- Ходом більш-менш нормально. У мене були хороші лижі, вони класно їхали. Правда на половині дистанції я трішки присіла - особливо це було відчутно моїм м'язам. Але нічого, бувало набагато гірше. В естафеті я відпрацювала на дистанції і доїхала до фінішу. Загалом, як для себе, гарно почувалася.

- Тобі поки складно потрапляти в залікову зону. Психологічно це впливає на твою мотивацію?

- Так, безперечно, впливає. Я усвідомлюю, що у мене присутня певна нереалізованість: я розумію, що мені вже 25 років, і в моєму віці вже багато спортсменів завершують кар'єру… А мене, можна сказати, лиш перший рік взяли на Кубок світу. Мені здається, що в такому віці я мала би потрапляти в залікову зону, але, на жаль, не вдається, і після кожного старту мені щоразу стає сумно.

- Чи відчуваєш, що ти розбігаєшся, і попереду буде відчутний прогрес?

- Насправді, я навіть не знаю. Я помітила, що починаючи з Контіолахті, я працюю в одному темпі - моя форма не падала і залишається на одному місці - я поки не прибавляю і, як на мене, не збавляю.

Дарія ВИРСТА