Король не для королівського клубу. Чому Пеле відмовився переходити до Реала

29 грудня 2022 року світовий футбол осиротів. Цього дня перестало битися серце того, кого за чудову гру та емоції, які він приносив публіці, називали просто й водночас велично - Королем футболу. Кінець минулого року запам'ятався новиною, про яку б ніколи не хотілося дізнаватися - про смерть легендарного Пеле...

Професійну кар'єру Пеле почав у 1956 році, коли йому ледве-ледве виповнилося 16. Він перейшов із «Бауру» в «Сантос», і затримався у цій команді практично до самісінької «футбольної сивини». Завдяки цьому Пеле вдалося зіграти неймовірну кількість матчів за «риб» (1116) і забити феноменальну кількість м'ячів у них (1091). І нехай деякі сучасники регулярно ставлять під сумнів ці показники, які роблять Пеле найкращим голеадором в історії «Сантоса» та одним із найкращих за всю історію світового футболу, для шанувальників «риб» немає жодної справи до подібних міркувань - вони твердо знають та будуть упевнені до кінця своїх днів, що кращого гравця, аніж Пеле, у їхній команді ніколи не було і, мабуть, вже не буде.

На батьківщині Пеле справді буквально обожнюють. Причому звістка про його смерть викликала гірке розчарування та зневіру не лише у фанатів та керівників «Сантоса». Скорботу разом із «рибами» розділили й багато інших тамтешніх грандів - «Палмейрас», «Корінтіанс», «Фламенго», «Сан-Паулу», «Крузейро», «Васко да Гама», «Інтернасьонал», «Флуміненсе», «Греміо», «Атлетіко Мінейро», «Ботафого»…

У Європі одним із перших клубів, які відреагували на відхід в інший світ Пеле, виявився мадридський «Реал». Іспанці опублікували офіційне комюніке, у якому наголосили, що спадщина бразильського генія величезна…

«Реал» Мадрид хотів би висловити співчуття його родині, його близьким, його клубам, Бразильській конфедерації футболу та всім уболівальникам в Бразилії та у всьому світі. Легенда про Пеле назавжди залишиться в пам'яті всіх, хто любить цей вид спорту, а його спадщина робить його однією з найвидатніших постатей світового футболу», - йдеться в офіційній заяві «бланкос».

Цікаво, що свій шлях до слави на європейській арені мадридський «Реал» почав саме тоді, коли Пеле перейшов у «Сантос». В 1956 році «бланкос» уперше в історії здобули Кубок європейських чемпіонів, який є прабатьком нинішньої Ліги чемпіонів. Після цього «Реал» ще чотири рази поспіль ставав переможцем престижного змагання, а також намагався залучати до своїх лав найкращих гравців того часу.

На рубежі 50-60-х років минулого століття за «Реал» грали такі генії, як аргентинець Альфредо Ді Стефано, угорець Ференц Пушкаш, іспанець Франсіско Хенто. У Мадрид ненадовго завітав пограти навіть бразилець Діді, а ось закликати його співвітчизника Пеле «бланкос» так і не вдалося.

У 1958 році Пеле разом зі збірною Бразилії вперше став чемпіоном світу на мундіалі у Швеції, а через чотири роки «селесао» зі своїм геніальним форвардом відстояли титул найсильнішої національної команди планети на турнірі у Чилі. Вже тоді про Пеле як про, ймовірно, найкращого футболіста всіх часів та народів говорили на весь голос на всіх континентах. Недивно, що «Реал», який вже у середині минулого століття розпочинав будівництво амбітного проекту із перетворення на футбольний бренд № 1 у світі, для чого «бланкос» потрібно було мати у складі найкращих гравців із можливих, був серйозно спантеличений вирішенням питання щодо залучення у свої ряди Пеле.

Вперше іспанці зробили крок для трансферу Пеле ще у червні 1959 року, коли форвард «Сантоса» у складі збірної Бразилії вже виборов своє перше «золото» на чемпіонатах світу. Тоді «бланкос» запросили «риб» до Мадрида, щоб зіграти товариський матч на «Сантьяго Бернабеу». Поєдинок завершився перемогою іспанців із рахунком 5:3, а Пеле на очах 70 тисяч уболівальників, які прийшли на стадіон, відкрив рахунок вже на 10-й хвилині…

Після того матчу офіційні особи «Реала» провели переговори із Пеле, запросивши нападника влитися до складу мадридського клубу. «Бланкос» були впевнені, що домовитися із «Сантосом» буде набагато простіше, ніж із самим гравцем, й мали рацію - Пеле і чути не хотів про переїзд до Іспанії, внаслідок чого перша спроба «Реала» підписати зіркового бразильця обернулася провалом…

У наступні роки «Реал» багаторазово виявляв інтерес до підписання Пеле та контактував із гравцем щодо трансферу. Й щоразу отримував ту саму відповідь - категоричне «ні».

Пік чуток про те, що Пеле таки залишить «Сантос» і перебереться в «Реал», припав на 1961 рік. Мадридці поводилися настільки наполегливо, що змусили турбуватися навіть 22-го Президента Бразилії Жаніо Куадроса, котрий вкрай не хотів, щоб один із «найбільших активів» його країни перебирався за кордон.

«Я дуже стурбований тенденцією, за якої найкращі бразильські футболісти їдуть до іноземних клубів. Це неприйнятний та неправильний шлях для нас, розвитку нашого футболу. Але зараз ми опинилися на межі неймовірного - тепер європейці хочуть «імпортувати» ще й Пеле!» - журився Куадрос.

Тодішнє керівництво бразильської держави навіть ініціювало розгляд вельми дивного закону, яким прямо заборонялося б Пеле залишати країну для роботи за кордоном. Але Куадрос, котрий узяв політичний курс на відрив від США та зближення із СРСР, не затримався у владі надовго. Через півроку після його вступу на посаду в країні вибухнула політична криза, яка завершилася листом Куадроса до парламенту, в якому топ-чиновник зняв із себе повноваження Президента Бразилії.

Але жодних спеціальних обмежувальних заходів щодо Пеле з боку держави не знадобилося. Форвард «Сантоса», на відміну від переважної більшості його співвітчизників у наші часи, просто ніколи не бачив для себе доцільності та необхідності переїзду до Європи. Тоді Пеле не відчував потреби «набути фінансової незалежності» і грати разом чи проти кращих футболістів своєї епохи. Все, про що він мріяв, чого потребував і чого хотів би досягти, Пеле знайшов просто у себе вдома - в рідній Бразилії.

«Бажання залишитися вдома було сильнішим за прагнення кудись поїхати. Мабуть, було б неймовірно пограти за «Реал» Мадрид, але я не шкодую, що залишився і продовжив свою кар'єру у «Сантосі», - казав Пеле кілька років тому у спілкуванні з іспанськими журналістами, які намагалися з'ясувати, як легендарний бразилець уже в зрілому віці сприймає свої категоричні відмови «бланкос», якими він не переставав дивувати босів цього клубу у молодості.

Лише завершивши міжнародну кар'єру у збірній Бразилії та попрощавшись із «Сантосом», Пеле у 1975 році, коли йому було 34, вирішив затриматися у професійному футболі ще ненадовго, і прийняв пропозицію із США від «Нью-Йорк Космос». Це стало сенсацією, але було викликано фінансовими проблемами, які почав відчувати «Король футболу» через недобросовісні дії своїх радників. За умовами контракту з «Нью-Йорк Космос», Пеле став найбільш високооплачуваним спортсменом свого часу, а його переїзд призвів до неймовірного зростання популярності так званого «європейського футболу» у США.

Восени 1977 року Пеле, котрий в кінці кар'єри виграв ще й титул чемпіона Північноамериканської футбольної ліги, остаточно повісив бутси на цвях. Ця подія співпала із проведенням прощального матчу бразильської легенди, в якому зійшлися «Нью-Йорк Космос» та «Сантос», а сам винуватець урочистостей зіграв по тайму за кожну із команд. Їх у професійній кар'єрі Пеле виявилося лише дві - одна з Південної Америки, інша - з Північної.

Європа «Короля футболу» залучити так і не змогла, але це зовсім не проблема Пеле, котрий і без виступів у складі умовного «Реала» довів, що стати видатним генієм можна, навіть граючи у футбол далеко за межами Старого континенту - треба лише мати неабиякий талант, демонструвати яскравий та красивий футбол, приносити радість уболівальникам, й забивати багато-багато м'ячів абсолютно на всіх рівнях - від чемпіонату штату до фіналу чемпіонату світу…