Даяна ЯСТРЕМСЬКА: «Сезон був жахливим, але я знаю, що можу повернутися»

2022 рік Даяна Ястремська завершує на 101-й позиції в рейтингу WTA. Щиро кажучи, всім українським спортсменам цього року було не до спорту на тлі кривавої війни, розв'язаної росією в нашій країні. Проте боротьбу на спортивних майданчиках ніхто не скасовував. Даяна зіграла на 25 турнірах, а найуспішнішим став виступ у Ліоні, у березні минулого року, де українка дісталася фіналу.

В інтерв'ю Sport.ua Даяна розповіла про свій моральний стан на тлі війни, знайдений камінь у нирці, страшну травму мами, лайфхаки, що допоможуть на турнірах в Австралії, та мотивацію, яка не дозволяє залишити теніс.

- Даяно, ти зараз в Австралії, готуєшся до Australian Open. Як відбувається цей процес?
- Добре, але поки що важко акліматизуватися. Я трохи відвикла від такого клімату. Загалом усе добре, я тут з тренером і з мамою, тренуюся. Під час Різдва всі корти були закриті, тому довелося трохи побити об стінку в готелі. Словом, все гаразд, але спекотно. Ще я багато сплю вдень. Але в іншому все нормально. До цього я була в Ніцці півтора тижні, тренувалася там із фітнес-тренером від академії, зі своїм тренером та із сестрою.

- Австралійський клімат традиційно не шкодує гравців. Я пам'ятаю, якийсь рік доводилося грати за температури +43 градуси. Чи маєш лайфхаки, як полегшити свій стан під час гри в таких умовах?
- У січні, тут же, в Австралії, я грала проти Мартінцової в Аделаїді. І тоді вдень, наскільки я пам'ятаю, температура дорівнювала 40 градусам. Було дуже спекотно і в такі моменти дуже печуть ноги. І тут не те, що спекотно та волого, а ще й сухо. Тому дуже важко дихати. Що я робила? Між розіграшами я постійно мочила себе рушником. Ще промочувала рота, щоб було трохи легше дихати. Звичайно, багато води потрібно пити, щоб не було зневоднення. До речі, саме через зневоднення у мене з'явився камінь у нирці. Нагромадилося…

- До речі, як твоє здоров'я? Як нирка почувається?
- Зараз уже все гаразд. Тоді це був просто жах. Це жахливо згадувати. Я пам'ятаю того ранку: я просто встала з ліжка, хотіла сходити в туалет, і зрозуміла, що просто не можу дихати, задихаюся. Добре, що зі мною були мама, тато та сестра. Відразу викликали швидку і я прийшла до тями вже в лікарні ввечері. Тоді виявили, що камінь у нирці. А так ми гадали і не могли зрозуміти, що це. Один із варіантів - апендицит, але він відпав, бо дуже довго тримали спазми в попереку, у животі і прямо взагалі жахливо себе почувала. Як згадую, аж погано стає.

Коли вийшла з лікарні, повернулася до квартири і прокидаюся наступного ранку з панічною атакою. Відразу згадую ці почуття, які були напередодні. Дуже боялася, щоби таке не повторилося.

Звичайно, це дуже спонтанно трапилося за день до мого відпочинку. Я мала сама їхати на машині в гори, але добре, що це сталося саме за день. Бо якби це сталося в машині, це було б жахливо.

Потім я довго відновлювалася, тижнів зо два взагалі не тренувалася. Жодних фізичних навантажень. Мені призначили наступний скан за два тижні, призначили різні пігулки. Я чекала, коли вийде камінь, і через 14 днів він вийшов, а я навіть не відчула цього. Можливо, за рахунок пігулок розчинився.

Потім коли вийшла з лікарні, поїхала до Польщі на матч «Шахтаря», мене запросили туди. Я погодилася, щоб не сидіти у сильній депресії.

- Велика війна в Україні зробила серйозні корективи для всіх спортсменів. Навесні я розмовляв із Мартою Костюк і вона акцентувала увагу на тому, що морально дуже нелегко грати на турнірах, коли вдома літають ракети та вбивають людей. Як тобі вдавалося знаходити правильний настрій на матчі?
- Коли почалася війна і я поїхала, для мене було дивно, що у 21 столітті запускають ракети, а не вирішують свої проблеми дипломатичним шляхом. Я ще не до кінця усвідомлювала це, але згодом прийшло це усвідомлення. Постійно читала новини, дивилася відео, це дуже відволікало. Через пів року я повернулася до Одеси, додому. І трохи полегшало. Зрозуміло, з часом до всього звикаєш. Навіть до нервів.

- Який із зіграних тобою турнірів ти назвала б найуспішнішим цього року, а який - найневдалішим?
- Я не сказала б, що багато турнірів зіграла успішно. Напевно, це Ліон та Дубай. Та Billie Jean Cup, котрий ми грали в Америці. Звичайно, перший матч з Ріск був не дуже, але в другому я була рада перемогти (проти Джессіки Пегули - Прим. авт.). Дуже шкодую, що не полетіла до Японії, просто фізично не могла через те, що сталося з ниркою. Але також дуже хотіла там зіграти.

А взагалі, сезон був жахливим. Я для себе це розумію та приймаю. Жахливо грала, жахливий результат. Я розумію, що можу краще, розумію, де була у рейтингу і що можу туди повернутися. Морально почувала себе погано, підводило здоров'я. Таке…

- Чи змінилося ставлення до українських спортсменів з боку організаторів турнірів та всієї тенісної спільноти загалом? Ви відчували підтримку чи все плюс-мінус залишалося таким самим, як і раніше?
- Спочатку до нас проявляли трохи більше уваги. Потім усе вже стабілізувалося і ставлення стало таким самим, як і раніше.

- З російськими та білоруськими тенісистками ви контактуєте у турі?
- Я б сказала, що ми перебуваємо у нейтральній позиції. Якщо вони підійдуть і щось запитають, я можу спокійно відповісти. А сама я не виявляю ініціативи у спілкуванні з ними.

- Багато розмов про те, що росіян та білорусів потрібно дискваліфікувати з усіх турнірів під егідою WTA та ATP. Поділяєш цю думку?
- Свою позицію я висловила ще на початку року: я вважаю, що російські гравці мають бути повністю дискваліфіковані. Моя позиція не змінилася.

- Я чув про історію, яка трапилася з твоєю мамою та пляшкою шампанського, яка вибухнула у неї в руці, внаслідок чого мама отримала травму. Як це відбулося?
- Це було дуже давно. Мама була в мене у номері, прийшла взяти шампанське. Підняла пляшку і та вибухнула у неї в руках. Уламок влучив їй в око, була дірка… Ми викликали швидку, її привезли до лікарні, підняли хірургів. Зробили все можливе, щоб урятувати око.

Зробили не одну операцію, потім повторну, коли вона летіла з Австралії… Одне слово, спогади такі, малоприємні. Зараз, дякувати Богу, все добре. Не можна багато фізичних навантажень, не можна багато літати, але бачить око і з ним все добре.

- Деякі вболівальники озлобилися на Ангеліну Калініну, яка нібито спеціально не поїхала до національної збірної. Наскільки проблематично перекроювати свій графік у турі під виклик до національної збірної? Чи цього питання в принципі не існує?
- Щодо Калініної нічого не знаю, ми з нею не обговорювали цю тему. Щодо себе можу сказати, що мені завжди подобалося грати за свою збірну. Я б із задоволенням зіграла б і в Японії, навіть якщо за датами це було не дуже комфортно, але не дозволила ситуація, яка виникла з моєю ниркою. Зрозуміло, що було б набагато комфортніше, якби дати матчів за збірну затверджували десь між турнірами. Наприклад, Японія цього року була дуже некомфортною. Але то таке, іноді можна і підлаштуватися.

- Ще одна історія зі скандальним присмаком була щодо листа гравців до міжнародних органів зі скаргою на керівництво Федерації тенісу України. Тоді ти виступила проти цього листа. Що це було?
- Я пам'ятаю цю історію. Я нічого не підписувала і вважаю, що це був не найкращий час для таких емоцій. Моя позиція нейтральна, маю добрі стосунки з Федерацією. Кожен чинив так, як він вважав за потрібне. Я ж дотримувалася своєї думки.

- Є багато українських тенісисток, які доростали до дорослого рівня та втрачали інтерес до тенісу. Хтось йшов у модельний бізнес, хтось ставав блогером. Що тебе надихає далі займатися тенісом, маючи можливість, умовно, стати моделлю чи співачкою?
- Мотивує мій фонд та можливості, які надає мені теніс. Дуже багато планів на майбутнє, які хочеться реалізувати. Вони пов'язані зі спортом, тож мотивація завжди є. А для решти ще настане час.

Данило ВЕРЕЇТІН