ПІХАЛЬОНОК: «Завершити коло на 1-му місці... Це було в мріях Дніпра-1»

«Дніпро-1» в останньому матчі року поступився «Кривбасу» з рахунком 1:2, зазнавши першої в сезоні поразки в чемпіонаті України. Гру та перше коло оцінив хавбек Олександр Піхальонок.

- Напевно, засмутив не лише сам факт поразки, а й те, що їй передувало та за яких умов вона відбулася?

- Поразка є поразка. Не можна пропускати такі м'ячі. Коли виграєш 1:0, грати в обороні вся команда має більш організовано. Другий, зрозуміло, отримали у відповідь на те, що великими силами йшли вперед, а перший, вважаю, не можна так пропускати.

В цілому, якщо брати півріччя, завершили не на мажорній ноті, але воно вийшло дуже добрим. Особливо враховуючи те, що в нашій обоймі вже більше двох місяців перебуває не більше 14-ти польових гравців. Тому не треба вішати носа. Маємо добре відновитися, попрацювати на зборах, підсилитися та готуватися до другого кола й матчів єврокубків.

- Зараз вже можна розкрити таємницю: ти майже не готувався до цього матчу через хворобу. Наскільки взагалі був у змозі грати?

- (посміхаючись) Так, був готовий не на сто відсотків. Два дні хворів, потім був день у дорозі, а передматчеве тренування провів не повністю. Але не будемо шукати виправдання. Якщо виходиш - маєш досягати позитивного результату. А сьогодні це не вдалося.

- Для такого гравця, як ти, напевно, особливо неприємно грати на полі такої якості?

- Так, поле не дозволяло грати у той футбол, в який ми хочемо. Але, повторюся, вийшовши вперед у рахунку, не мали права пропускати такий гол.

- Ти вже підбив підсумки півріччя, але чи міг уявити після матчів з АЕКом у Лізі Європи, що все складеться саме таким чином?

- Ми, звичайно, налаштовувалися на кожну гру, але щоб завершити півріччя на першому місці… Це було у мріях (сміється)

- Чого тепер відчуваєш більше: мотивацію або тиск побоювання втратити позиції?

- Мотивацію, звичайно, мотивацію. Працювати, працювати та ще раз працювати. Маємо добре провести збори та підготуватися до другої частини. Це дуже важливо, адже буде вдвічі, а то й втричі важче, ніж зараз.