Дерев’янченко переміг молодшого на 6 років суперника і хоче йти за титулами

Сергій Дерев'янченко нарешті переміг. Рука українця не підіймалась після поєдинку з 2019 року. І ось, нехай не тріумф, але впевнена перемога у 36 років.

Попереду, схоже, знову більші виклики. Принаймні, Сергій заявив, що все ще планує продовжувати боксувати і це був не фінальний акорд.

Дерев'янченко перепрацював молодого суперника, хоч бій і не вийшов ідеальним

Джошуа Конлі - не найтоповіший візаві з тих, що можна придумати. Вистачає у хлопця і програшів, має поразку і від Карлоса Адамеса - попереднього візаві Дерев'янченка. Але загалом, як для повернення, чудовий варіант. Все ж Сергію давно пора було вийти не на суперника, в ринзі з яким вирішується взагалі все - від можливості бути чемпіоном до спадщини.

Конлі - фанат роботи другим номером. Нікуди не спішить, зустрічає, бореться у клінчах. З Дерев'янченком ще й можна було габаритами погратись - американець більший за українця. Тому старт дався не так просто, як хотілось би. Опонент добре зустрічав Сергія та намагався затягнути в улюблену гру. Навіть розсік українцю обличчя у першому раунді, але ні до чого серйозного це не призвело.

Дерев'янченко від раунду до раунду все більше входив у поєдинок та все краще відчував візаві. Йшов на зближення з ударом, а на ближній дистанції починав крутити в різні боки та моментально атакувати.

Але головне, що зробив українець у першій половині поєдинку - пропрацював корпус візаві. Молодшого та габаритнішого візаві, який мав би якраз активізуватись у другій половині зустрічі та намагатись перехопити ініціативу. Все склалось якраз навпаки. Сергій все набирав обороти, а суперник ставав все гіршим.

Не можна сказати, що Джошуа Конлі був геть поганим. Він намагався зустрічати - виходило непогано, але недостатньо, бо суперник не давав. Він намагався витискати своє з клінчів, шукаючи там голову суперника. Діставав, але замало - завдяки постійним зміщенням Дерев'янченка. Американець справді намагався, але не вийшло суто через те, що українець - кращий за нього боксер. Навіть у 36 років і після купи битв позаду.

Логічний підсумок від суддів - перемога Сергія. 99-91 двічі та 98-92. Абсолютна більшість з десяти раундів пішла в актив українському спортсмену. Чудове повернення, хороша перемога, потужний бокс, але що далі?

Що тепер?

По-перше, Сергій не збирається йти з боксу. Попри поважний вік, Дерев'янченко розповів, що все ще планує боксувати, що йому цікаві топові бійці дивізіону і він сподівається отримати шанс поборотись за титул.

По чемпіонах. В середній вазі їх троє. Навіть четверо: Джермалл Чарло (WBC), Геннадій Головкін (WBA Super та IBF), Деметріус Андраде (WBO) та Ерісланді Лара (WBA звичайний).

Проти Чарло та Головкіна Дерев'янченко вже боксував - з першим вийшло не дуже, з другим вийшло чудово, але перемогу все одно не віддали. Залишаються Деметріус Андраде та Ерісланді Лара. Вкрай незручні варіанти для Сергія. Слизькі, габаритні, рухливі. За ними не набігаєшся, а от отримати собі ще один мінус в рекорд можна. Ясно, що українець вже не сильно думає за ті цифри, просто і ризик має бути виправданий грошима, а з Ларою та Андраде ще й сильно не заробиш. Головкін тим часом боксуватиме з Канело, а потім має зустрітись з Ларою. А Чарло точно зараз не думає про Сергія.

Тож треба змусити їх думати. Добре, що в середній вазі варіантів вдосталь. Наприклад, Хайме Мунгія, про зустріч з яким говорив сам Сергій. Їхні команди вже вели колись перемовини, а для обох ця зустріч могла б стати цікавою. Стилістично яскравий бій, протистояння молодості та досвіду та боротьба за перші рядки рейтингу і претендентство. Все залежить виключно від мексиканця та його команди, Сергій готовий.

З менш очевидних, але не менш цікавих варіантів - Рьоте Мурата. Японець після поразки і близький до завершення кар'єри - йому також 36 років. Сергій міг би чудово вписатись в японську повістку. З'їздити влаштувати махач з не найшвидшим, але достатньо великим суперником, який любить середню дистанцію.

Вистачає і інших варіантів, але питання - наскільки це актуально для Сергія. Треба заробляти тут і зараз, щоб ризикувати здоров'ям заради чогось. Той же Юбенк - цікавий варіант. Також небезпечний, але чи заплатять за поєдинок з ним більше, ніж за Мунгію чи Мурату? Не факт.

Є Майкл Зерафа чи Фелікс Кеш - але навіщо вони зараз Сергію, незрозуміло. Наостанок є легендарний Серхіо Мартінес. Ветеран веселиться в Аргентині, а поїздка до нього стала б веселим баттлом - другим проти українця в кар'єрі Серхіо. Колись він перемагав Сергія Дзинзирука.

Але всі ці варіанти не перетинаються з бажанням Дерев'янченка вийти все ж на титули. Якщо він серйозно, краще за Мурату чи Мунгію зараз не знайти.