Андрій ВОРОНІН: «Коли дивлюся фото з Маріуполя та Бучі, я плачу»

Андрій Воронін залишив московське «Динамо», де працював помічником головного тренера, одразу після початку вторгнення росії в Україну. Зараз він разом із сім'єю у Німеччині, де має будинок. Окрім своїх родичів, Воронін прийняв у Німеччині ще чотирьох українських біженців.

- Відразу після початку війни ви залишили посаду помічника тренера у московському «Динамо»…
- Для мене, як українця, було неможливо залишатися там. Ми з батьком виїхали з Москви через Амстердам, дружина потім через Стамбул. Нам пощастило - не треба бігти. Вся моя сім'я тут, у Німеччині. Нашому будинку не загрожують бомби. Поряд батьки дружини, ми також прийняли ще чотирьох українців.

- Німеччина прийняла сотні тисяч біженців із України…
- Я дуже вдячний Німеччині. Здорово, коли люди допомагають іншим. Ми також зібрали гуманітарну допомогу: предмети першої необхідності - від одягу та ліків до кормів для собак.

- Що ви відчуваєте, коли бачите карту воєнних злочинів росії у вашій країні?
- Коли я бачу фотографії з Маріуполя чи зовсім недавно з Бучі, я можу плакати. Мій день розпочинається з військових новин. І я лягаю з ними спати. Я бачив фільми про Другу світову війну. Але зараз це відбувається в Україні. Жах, який не пробачиш ніколи! Бувають моменти, коли я думаю, що все це неправда, і прокидаюся. Ці жахливі картини у 2022 році!

- Ви з Одеси, на яку також падають ракети. Як ви вважаєте, ви побачите знову своє рідне місто?
- Я дуже на це сподіваюсь. Я не можу і не хочу уявити, що це триватиме роками. Через два-три місяці усі наші міста можуть стати такими, як зараз Маріуполь. Але я знаю, що моя країна та мій народ ніколи не здадуться!

- Як може завершитись ця війна?
- Це знає той, хто її почав. Але він, мабуть, і сам не знає.

- Ви побоюєтеся, що путін застосує ядерну зброю?
- Що я можу сказати? Два місяці тому я не вірив, що Росія після Криму та Донбасу піде повномасштабною війною на Україну. Але це сталося. Тому я не виключаю, що путін може застосувати хімічну або ядерну зброю. Я не знаю, чи він зупиниться. Чи вистачить йому України, чи він ще війну принесе до Німеччини.

- У вас багато друзів у Росії. Ви звинувачуєте їх у тому, що вони мало чи нічого не роблять, щоб зупинити війну?
- Не мої друзі скоюють ці жахливі злочини в Україні.

- Але більшість росіян мовчить про злочини. Кажуть, що у Росії 80 відсотків людей підтримують війну. Усі вони жертви пропаганди?
- Сподіваюсь, так. Тому що жодна нормальна людина не може підтримувати війну. Для будь-якої здорової людини неприйнятно, коли вмирають чоловіки, жінки, діти старі.

- Але є російські спортсмени, такі як колишній боксер Микола Валуєв, які публічно підтримують путіна?
- Вони мають заткнутися. Я можу зрозуміти, що люди в Росії бояться щось сказати. Тому що вони можуть сісти за це на 15 років. Але хоча б не розповсюджуйте брехню. Просто сидіть і мовчіть.

- Зараз спорт - це другорядна справа. Але ви б хотіли знову працювати у футболі в Німеччині?
- Ніхто не знає, що буде далі. Чемпіонат тут завершиться у травні - побачимо. Поки що я бажаю лише одного: я хочу влітку поїхати до Одеси. На могилу моєї мами в першу річницю її смерті.