Усик і Ломаченко: дві зірки, дві світлі повісті
Оглядач Sport.ua – про вибір двох найкращих українських бійців нинішнього часу
- 24 березня 2022, 16:00
- |
- 25 березня 2022, 09:23
- 20163
- 5
Я дуже рідко помиляюся в людях. Але тут нещодавно дав у штангу. Облажався, якщо називати речі своїми іменами. У перший день війни я звертався, окрім інших, до наших легендарних боксерів - Усика та Ломаченка - мовляв, чого ви там мовчите у своїх закордонах, скажіть хоч що-небудь, допоможіть своїй країні хоча б словом. Чомусь тоді, 24 лютого, я був упевнений, що вони у кращому разі скажуть «війна - це погано», а у гіршому - просто промовчать. Як я тоді помилявся. Визнаю. І перепрошую і в Олександра, і у Василя. Тому що вони наочно показали - і мені, й решті хомам невіруючим, та й усьому світу - що є не лише справжніми спортсменами-чемпіонами, а й справжніми українцями.
Початок війни Усик зустрів у Лондоні, а Ломаченко - у Греції. Обидва могли там і залишатися (особливо Олександр, у якого троє дітей і він «автоматично» звільняється від військового призову), адже дістатись додому справді було проблематично - авіасполучення вже не було. Але всіма можливими способами, фактично на перекладних хлопці повернулися в Україну: Олександр добирався з Варшави на авто, Василь - з Румунії на поромі.
Потім обидва одразу ж стали бійцями територіальної оборони та взяли до рук зброю. І перший, і другий без вилянь і напівтонів публічно затаврували кацапських агресорів, закликаючи тих забиратися з нашої землі слідом за російським військовим кораблем. Більше того, Усик публічно заявив, що готовий убивати ворогів. І це ще один справжній вчинок, адже не секрет, що і Олександр, і Ломаченко мали багато вболівальників/передплатників за поребриком. Тепер їх там, напевно, поменшало. Та й нехай, невелика втрата. Натомість, упевнений, справжніх прихильників наших чемпіонів значно побільшало, адже про чоловічу, патріотичну позицію Олександра та Василя дізнався весь світ. І не лише спортивний.
До речі, світ дізнався і про позицію дружини Усика - Катерини, яка теж, не соромлячись у формулюваннях, висловлюється з приводу кримчан та кацапських «мишебратів». Перших вона назвала «сцикунами», а других, зокрема, рашистського так званого боксера повєткіна, який підтримав війну проти України - «хріном моржовим і боягузом».
Усик і Ломаченко своєю однозначною позицією розплющили очі не лише полоненому офіцеру російської армії, для якого в росії вони були кумирами, а й для деяких здатних мислити росіян (хочеться вірити, що такі є). Російському офіцеру стало соромно, коли побачив, що прийшов воювати зі своїми кумирами, які взяли зброю, щоб відстоювати свою землю від окупанта.
***
Ну, а незабаром увесь світ стане свідком боксерського поєдинку між Олександром Усиком та Ентоні Джошуа. Заради цього бою, який орієнтовно відбудеться у червні, Усик вирішив виїхати з України та розпочати активну підготовку до реваншу проти британця. Чи це «зрада» (мовляв, війна ще не закінчилася, а він вирішив поїхати)? Та в жодному разі! Усик уже всім все довів. З погляду його громадянської позиції, його ставлення до війни та агресора. Він своїй країні в цей тяжкий час допоміг значно більше, ніж багато хто з нас, разом узятих. Тепер настала черга доводити, що він найкращий і у своїй професії.
Справа в тому, що до кінця березня команда Усика повинна була дати відповідь команді Джошуа на предмет чи зможе Саша боксувати в поєдинку-реванші. Якби українець відмовився, тоді британський боєць провів би проміжний поєдинок. Але Усик вирішив не відкладати справу в довгу скриньку. І тепер цілеспрямовано готуватиметься до другого бою проти Джошуа. І якщо, дай Боже, Олександр знову переможе, він, напевно, тоді виходить на головний поєдинок у своїй кар'єрі - за звання абсолютного чемпіона світу в суперважкій вазі (швидше за все, проти Ф'юрі).
А ось друг і кум Усика вирішив свій боксерський поєдинок поки що відкласти. П'ятого червня в Австралії мав відбутися бій за звання абсолютного чемпіона світу у легкій вазі між Василем Ломаченком та Джорджем Камбососом. Сторони боксерів домовилися про проведення цього довгоочікуваного бою ще до початку війни. І, як і в ситуації з Усиком, команді Ломаченка треба було дати відповідь до кінця березня. Василь вирішив відкласти боксерські рукавички до кінця війни. Натомість він триматиме в руках автомат. До остаточної перемоги України над рашизмом.
Наразі Камбосос проведе проміжний бій. Очевидно, проти Хейні. А сам австралієць дуже гідно відреагував на рішення свого українського опонента в рингу: «Василю, я поважаю твоє рішення і повністю його розумію. Я молюся за тебе та твою країну. Будь ласка, залишайся у безпеці. Коли я витру підлогу Девіном Хейні, ми обов'язково проведемо бій між двома справжніми чемпіонами. Хай береже тебе Бог».
Ось такі вийшли дві історії про наших двох найкращих на даний момент боксерів. У чомусь вони, ці історії, схожі, причому як дві краплі води, у чомусь розходяться. Але в основному вони, звісно ж, єдині: свої головні поєдинки у житті українець Олександр Усик та українець Василь Ломаченко вже виграли. Вони виграли не бій з тінню, а бій проти абсолютного зла, проти невігластва, проти війни, проти певною мірою стереотипів. І навіть частково проти себе. Себе довоєнного зразка, коли ще був який-не-який, але хисткий мир, а в голові було занадто багато тирси у вигляді «російського миру». Тепер від того бруду не залишилося й сліду. І тепер цими спортсменами, цими українцями, цими мужиками справді можна і треба пишатися.
Упевнений, що вони виграють свої головні поєдинки і в рингу. Бо за ними тепер - справді вся країна. Країна, яка обов'язково переможе хуйлостан. У цьому я анітрохи не сумніваюся.