Артем ЛЕСЮК: «Весь збір пішов коту під хвіст»

Дзюдоїст збірної України і київського «Спартаківця» в категорії до 60 кг Артем Лесюк, Який в середині лютого виграв Grand Slam в Ізраїлі, розповів, як команда 22 лютого вилетіла на збір до Іспанії, а вже через день почалася війна, а також про те, як наші дзюдоїсти переживають закордоном цей непростий період.

«22 лютого ми вилетіли на збір до Іспанії, збиралися готуватися до чемпіонату Європи в Болгарії, а також на турніри в Грузії і Туреччини. 23 числа ми потренувалися, а 24 вночі дізналися, що в Україні почалася війна. Весь збір пішов коту під хвіст, адже всі були в шоці, як в 21 столітті в цивілізованих країнах може бути війна. Тим більше це в нашому будинку, в нашій країні. Ще кілька днів тому все посміхалися, раділи життю ...
Перший тиждень не було ніякого бажання тренуватися, всі думки були тільки про рідних і близьких, як їх захистити. Адже ми перебували дуже далеко і крім телефонного зв'язку більше нічого зробити не могли. Ми пробували тренуватися, але моральний стан залишало бажати кращого, а мови про участь в змаганнях взагалі не йшло.

Потім після Іспанії ми поїхали до Чехії. Нас запросила чеська федерація, вони нам допомогли фінансово, все оплатили, навіть кімоно дали. Спасибі їм велике за це. Та й в цілому нас готові прийняти дуже багато країн, це дуже приємно в таке складне для нас час.

Я та інші хлопці збиралися повертатися в Україну, але родичі всім сказали, що нам нема чого їхати, нам краще зібратися і тренуватися, щоб піднімати країну. Нам краще робити так, щоб про нас чули і нас бачили в такий складний час. Тому ми після Чехії відлітаємо в Італію, будемо разом з їх збірної працювати. Вони нас запросили, все нам оплатили, ми будемо з ними 11 днів тренуватися. І, швидше за все, ми будемо боротися на турнірі в Анталії. Боротимуться ті, хто буде готовий, постараємося показати, що ми навіть в такій складній ситуації готові перемагати всіх.

Після Туреччини поки точно не знаю, що будемо робити. Швидше за все, там і залишимося. Напевно, там будемо готуватися до чемпіонату Європи, будемо намагатися готуватися, звичайно. Якщо буде можливість, то поїдемо і будемо боротися. Далі не знаю, що...

Мені сім'ю вдалося вивести, слава Богу, всі живі і здорові. Дуже сподіваємося, що війна скоро закінчитися і ми повернемося додому. У Європі, звичайно, добре, але ніякі класні умови не замінять будинок. Дуже хочеться повернутися додому, щоб настав мир, і ми жили тим життям, яка у нас була до війни».