Пятов, Бойко чи Різник?

Ситуація навколо дебюту Олександра Петракова на посаді наставника першої збірної України - не для людей зі слабкими нервами. І хоча Олександр Васильович і заявляв, що вміє тримати удар, все ж могло бути і краще. Мало того, що 64-річного фахівця призначили на посаду в авральному режимі, який спочатку не припускав навіть мінімального входження в роль і такого ж тренувального збору, так ще, немов за помахом чарівної палички якогось злого чарівника, вимушено опинилися «поза грою» всі три воротарі, котрі отримали кредит довіри. Бущан і Трубін прооперовані, у Луніна позитивний тест на коронавірус. Довелося повністю перекроювати голкіперську позицію.

Замість цієї трійці кіперів була викликана інша: П'ятов, Бойко і Різник. Всі троє відреагували на такий стан речей приблизно однаково: мовляв, спасибі, що не забули, якщо потрібно, завжди готові допомогти збірній. А перший номер «Ворскли» додав до всього, що, мовляв, хотілося б отримати право виступати за збірну не «всупереч», а «завдяки».

Проте, ситуація така, яка є. І проти збірної Казахстану в воротах головної команди нашої країни зіграє голкіпер, який «в першій редакції» заявки на вересневий цикл відбору на ЧС-2022 за матчами дивився б по телевізору. Хто ж буде цей голкіпер, на чию користь Олександр Петраков зробить свій вибір? Давайте зараз поміркуємо.

Дмитро РІЗНИК

Клуб: «Ворскла»
Імовірність появи в основі - 10% (за версією Sport.ua)

Нинішнього стража воріт «Ворскли» не даремно називають наступником Андрія Пятова: легенда «Шахтаря» теж починав свій славний професійний шлях до вершин ремесла в Полтаві. Але не тільки в цьому схожість. Різник - не по роках впевнений і холоднокровний воротар (йому лише 22 роки), відмінно читає гру і керує партнерами по захисту. Та й з реакцією у нього все в повному порядку. Втім, як і з іншими профільними характеристиками. Фактично, Дмитро вже третій сезон є основним воротарем «Ворскли». Але на цьому порівняння з Пятовим не закінчуються. Не закінчуються, в першу чергу, тому, що Андрій в 22 роки, зробивши собі ім'я в «Ворсклі», потім пішов на підвищення. У «Шахтар». І вже з «Шахтаря» почав наполегливо стукати в збірну України. Хоча і був довгий час за широкою спиною Олександра Шовковського.

Різник, за даними різних джерел, теж в свої 22 роки збирається поміняти «прописку». За наявною інформацією, полтавським кіпером активно цікавиться той-таки «Шахтар», нібито готовий заплатити «Ворсклі» порядку трьох мільйонів євро. Чи відбудеться ця угода, і якщо так, то які чекають перспективи чемпіона світу серед двадцятирічних в команді з Донецька, зараз не будемо говорити: у нас інша тема. Тільки ось ці теми пов'язані. Тому що до тих пір, поки Різник не перейде в клуб рівня «Шахтаря», шлях до національної збірної йому, на жаль, закритий. Ні, не тому що він може іноді начудуватися в грі за свій клуб - з цим, як раз, «все в порядку» і в інших наших провідних голкіперів. Просто останнім часом склалася така тенденція у збірній: її ворота захищають або представники «Шахтаря», або представники «Динамо» (ну, або представник «Реала»). Третього, на жаль, не дано. Тому якщо гора не йде до Магомета, то, за логікою, сам Магомет повинен йти до гори. Ось якщо Різник в найближчому (та й не тільки найближчому - не в цьому суть) майбутньому стане футболістом, скажімо, «Шахтаря», він точно напевно буде викликатися в першу збірну України. А може, з часом і стане її першим номером. Але поки цього, чи то пак переходу, не сталося, він може розраховувати лише на потрапляння в протокол матчу збірної України. І навряд чи Петраков змінить цю не дуже приємну тенденцію.

Денис БОЙКО

Клуб: «Динамо»
Імовірність появи в основі - 15%

У Дениса ситуація інша. Він грає в «правильному» клубі. Точніше, не стільки грає, скільки там перебуває. В даному випадку немає ні найменшої іронії чи глузування. Просто, не будь травми Бущана, Бойко був би першою заміною Георгію. Ну, так влаштований воротарський світ: грати може лише один голкіпер, для другого при всьому бажанні не придумаєш іншого амплуа. Бущан зараз просто сильніший за Бойка. Та й, будемо відверті, за будь-якого іншого українського голкіпера. Тому ворота «біло-блакитних», як і збірної країни, і захищав саме Георгій. Але його травма багато змінила. За відсутності Жори кілька матчів в УПЛ за «Динамо» провів Бойко. І отримав виклик в збірну на матчі проти Казахстану та Франції. Чому саме він - сказано вище: або так, або ніяк.

Нічого не маю проти Дениса: футболіст він дуже кваліфікований, з хорошою школою, ще кращим родоводом. Але так сталося, що шанс стати першим номером «Динамо» змолоду він упустив. У «Дніпрі» довів, що не ликом шитий. Але за кордоном «зламався». Мені здається, що ті нетривалі відрядження до Туреччини та Іспанії дуже йому зашкодили. «Звідти» повернувся вже інший Бойко. Візуально - начебто той же «Кінг Конг», але не той... Без впевненості, без блиску. Йому довірили місце в основі «Динамо», але знову якось мимо. У минулому сезоні його і зовсім можна назвати лише третім голкіпером в динамівській ієрархії - не тільки після Бущана, але і після Нещерета. Хоча те, як Денис відіграв в Кубку України, зайвий раз доводить, що він топовий голкіпер. Але в сухому залишку цих геройств замало для першого номера в збірній. Вбачається, що шанси Бойка зіграти у відборі на ЧС-2022 мінімальні.

Андрій ПЯТОВ

Клуб: «Шахтар»
Імовірність появи в основі - 75%

Ветеран «Шахтаря» і збірної України після закінчення Євро-2020 оголосив про завершення кар'єри в збірній. Але через «травмопад» своїх колег змінив рішення і відгукнувся на виклик. Дуже може бути, що Андрія викликали б навіть в тому випадку, якщо б не було його подвигів в матчі-відповіді проти «Монако». Але вони таки були. Фактично можемо стверджувати, що 37-річний воротар втягнув «гірників» в груповий етап чемпіонської Ліги. І його впевнена і спокійна гра проти монегасків буде, на мій погляд, вирішальним аргументом на його користь в питанні вибору першого номера збірної. Власне, про це побічно вказав і сам Петраков: мовляв, нічого міняти не буду - капітаном команди залишиться Андрій Пятов. А якщо так, то капітан повинен бути на полі, а не на лаві для запасних.

Крім цього статусу, на користь Пятова і величезний досвід. А ще - зіграність з партнерами по обороні: як-не-як, разом проходили відбір на Євро-2020. Та й сам факт того, що до гросмейстерської позначки «сто матчів за головну збірну країни» йому залишилося провести три поєдинки, виглядає дуже переконливо. Ну, негоже заслужену людину позбавляти такої віхи в кар'єрі. Тому, якщо не станеться нічого надприродного, саме Андрій Пятов зіграє, як мінімум, в першому вересневому поєдинку збірної України. А то і зовсім в усіх трьох. І, напевно, такий вибір буде, як мінімум, логічним.

Хоча в даному випадку поняття «логічний» і «правильний», на мій погляд, не є синонімами.