20 років тому помер український воротар Сергій Перхун

Олег Архангельський, який працював другим доктором ЦСКА, розповів про травму голкіпера Сергія Перхуна, який помер 28 серпня 2001 року по тому 10 днів після зіткнення з нападником «Анжи» Будуном Будуновим.

«Як зараз все пам'ятаю, кожну хвилину. Перхун вийшов за межі штрафного майданчика і міг грати тільки головою. У цей момент в повітрі також опинився Будунов. Обидва промахнулися повз м'яч і зіткнулися головами: Будун чолом, а Сергій - лобно-скроневою областю. Оскільки удар вийшов досить сильним, гравці впали на поле. Я вибігаю - у Сергія невелике розсічення брови. Свідомості не втрачав.

Питаю: «Як себе почуваєш?» Каже: «Боляче. Паморочиться голова». Його на ношах виносять в підтрибунне приміщення. У швидкій з ним розмовляв, все чудово було. Приїжджаємо. На всю лікарню одна чергова медсестра і терапевт. Субота - всі на дачах. Поки чекали лаборанта з дому, щоб зробити рентген, медсестра зробила Сергію протиправцеве щеплення. Обов'язкова процедура в таких випадках. Після рентгена нам сказали: «Літак чекає, команда в аеропорту». Я, як молодий лікар, боязко заперечив: «Добре б дві години почекати». Це класика, золотий стандарт.

При струсі мозку, навіть з легкими проявами, бажано дві години витримувати людини лежачи, спостерігати за нею. Це може пройти безслідно, а може погіршитися стан - наприклад, гематома натече в мозковій оболонці і спровокує генералізований напад. Що у нього в результаті і сталося... Мені сказали: «Через чотири години ми вже будемо в Москві, і, якщо знадобиться допомога - її нададуть». Мене з Сергієм і двома місцевими охоронцями посадили в «Гелендваген», і ми поїхали в аеропорт.

Як він себе відчував? Добре. Ходив по прийомному відділенню. Після рентгену я запитав: «Як голова, паморочиться?» - «Вже ні, - каже. - Нормально». Я перевіряв постійно окорухові нерви. Все було в нормі.

Хвилин через сім поїздки у Сергія трапився генералізований судомний припадок. З втратою свідомості і зупинкою дихання. Він різко повернув голову вправо і почав завалюватися набік. Я сяк-так уклав його на підлогу і прямо на ходу став робити непрямий масаж серця. Пульсу не було, рахунок йшов на хвилини. Десять хвилин бездіяльності - і все, смерть мозку...

Кажу охоронцям: «Терміново назад в лікарню». Поки доїхали, у мене майже не залишилося сил качати його. За словами місцевих лікарів, в реанімації його відразу підключили до ШВЛ - і начебто «завели» серце. Через годину сказали: повторна зупинка серця. І знову «завели», вже на медикаментах! Все ускладнив цей генералізований напад. Як я потім з'ясував, в таких випадках потреба мозку в кисні збільшується в 200 разів. Як це не боляче, його загибель вже тоді була вирішена», - сказав Архангельський.