Погачар - новий домінатор, подарунок для Карапаса. Підсумки Туру-2021

Sport.ua підводить підсумки Тур де Франс-2021

У неділю, 18 липня, традиційним «етапом дружби» в Парижі завершився Тур де Франс-2021. 108-ма в історії «Велика петля» не подарувала нам практично ніякої інтриги в загальному заліку, але ми стали свідками низки історичних подій і дуже яскравих окремих етапів.

Погачар - новий домінатор?

Другий рік поспіль переможцем Тур де Франс став Тадей Погачар, причому вдруге поспіль словенський гонщик забирає відразу три призові майки - крім жовтої це біла майка найкращого молодого гонщика і горохова майка гірського короля. До нього два роки поспіль завоювати як мінімум три призових майки вдавалося тільки великому і жахливому Едді Мерксу - «Канібал» у 1969 році взагалі завоював всі чотири майки. В іншому показнику Погачар, якому ще немає повних 23 років, став абсолютним рекордсменом: він - наймолодший гонщик в історії, який вигравав Тур де Франс більш ніж один раз.

Вражаючі цифри і факти, проте навіть вони в повній мірі не відображають того, наскільки впевненою і беззаперечною була перемога Погачара на нинішній «Великій петлі». Після тотального розгрому своїх суперників в розділці та в Альпах на першому тижні капітан «UAE Emirates» показав одну невелику ознаку слабкості на 11-му етапі, не зумівши всидіти за Йонасом Вінгегором на Мон Вонту. Однак на третьому тижні Погачар не дозволив нікому засумніватися в своїй перевазі, вигравши два поспіль гірських етапи в Піренеях.

Фінальна розділка до Сен-Емільона у виконанні Погачара вийшла далеко не такою вражаючою, як перша - лише восьме місце. Однак словенець йшов її дуже обережно, не ризикуючи в поворотах, і, цілком ймовірно, не викладався на повну, тримаючи в голові ще одну велику мету на сезон - групову гонку Олімпіади в Токіо, яка відбудеться вже в наступну суботу, 24 липня.

22 роки, 2 перемоги на Тур де Франс, причому друга - абсолютно беззаперечна... У нас з'явився новий домінатор на роки вперед? Не виключено, але давайте все ж не забувати про те, що Погачар - жива людина, і він теж схильний до травм, спадів форми, втрати мотивації. Історія велоспорту знає чимало прикладів того, як подібного роду розвішування ярликів і розписування перемог на багато років вперед закінчувалося грандіозним пшиком, тому забігати так далеко вперед не будемо.

Хоча прямо зараз ніяких аргументів проти Погачара на горизонті не видно. Він молодий, неймовірно сильний, у нього в розпорядженні дуже сильна команда з великим бюджетом, яка, можна в цьому не сумніватися, під такого капітана буде тільки посилюватися. Чи прогресує сам Погачар? Так. Звичайно, через те, що поле суперників на нинішньому Турі у нього було набагато слабкішим, ніж на минулорічному, порівнювати дуже складно, але те, наскільки впевненою і домінуючою була перемога словенця, говорить про те, що він, безсумнівно, додав.

Чи досяг Погачар стелі своїх можливостей, чи може стати ще сильнішим? Сказати складно. Ми вступаємо в нову епоху велоспорту, і нове покоління зірок розвивається і виходить на високий рівень в дуже ранньому віці. У попередніх поколіннях такі ранні запалювання зірок найчастіше призводили до їх настільки ж раннього згасання. Як буде з цим поколінням - сказати складно, ну дуже вже сильно воно відрізняється від попередніх.

Уран подарував Карапасу подіум

Перед стартом третього тижня Туру головною інтригою в загальному заліку залишалася боротьба за друге та третє місця на подіумі. На два місця було три претенденти - Йонас Вінгегор, Річард Карапас і Рігоберто Уран. При цьому позиції Вінгегора здавалися непохитними, якщо тільки у гонщика «Jumbo Visma» не трапиться глибокої кризи: він вперше боровся за високе місце в загальному заліку Гран туру, тому не міг бути впевненим ні в чому.

Однак в результаті третій тиждень Туру датчанин пройшов дуже впевнено, і без проблем захистив своє друге місце в загальному заліку. Дуже сильна гонка у виконанні Вінгегора, і буде цікаво подивитися на те, як в майбутньому він буде ділити капітанські повноваження на Гран турах з Пріможем Роглічем. Судячи із заяв менеджменту «Jumbo Visma», на наступний Тур вони планують везти своїх обох капітанів - впоратися з Погачаром їм бачиться можливим тільки завдяки чисельній більшості.

У підсумку все звелося до боротьби за третє місце на подіумі між двома південноамериканськими гонщиками - колумбійцем Рігоберто Ураном і еквадорцем Річардом Карапасом. Протягом усього Туру Карапас був дуже активний в горах і отримував максимальну підтримку від своєї команди «Ineos». Однак всі атаки Карапаса були марними - скинути Урана на перших двох тижнях йому ніяк не вдавалося. А робити це було необхідно - у гонщика «Education First» в запасі була ще фінальна розділка.

Не можна сказати, що на третьому тижні Туру Карапас був сильнішим, ніж на перших двох, проте на подіум він все ж проліз. Точніше, Уран сам подарував йому місце в топ-3, проваливши третій тиждень: у 34-річного ветерана не вистачило сил і відновлення на всю дистанцію «Великої петлі». Спочатку Уран програв Карапасу майже дві хвилини на етапі до Коль ду Порте - такий запас робив вже еквадорця фаворитом в боротьбі за третє місце. А на наступний день на Урана чекало справжнє фіаско: глибока криза, 8 хвилин відставання і відкат аж на 10-те місце в загальному заліку. Лебедина пісня Ріго не вдалася - навряд чи у нього в кар'єрі буде ще один шанс піднятися на подіум Туру.

Маленьку перемогу над собою зумів здобути Бен О'Коннор, який став четвертим в загальному заліку. 25-річний австралієць і раніше був відомий своїм умінням видавати топові перфоманси в окремі дні, але в його здатність пройти рівно всі три тижні мало хто вірив. Після кризи на Мон Вонту здавалося, що гонщик «Ag2r» посипеться, проте третій тиждень він пройшов дуже гідно. Можливо, в його особі «Ag2r Citroen» знайшла гідну заміну Ромену Барде в якості капітана на загальний залік Гран турів.

Чергову бліду, але стабільну гонку провів Енрік Мас - шосте місце в загальному заліку. Після прориву на Вуельті-2018 іспанець, схоже, уперся в стелю своїх можливостей, і всерйоз боротися за подіум не здатний навіть за такого рівні суперництва. У боротьбі за топ-5 він програв Вілко Келдерману, який навіть з пошкодженням руки і при далеко не оптимальній готовності опинився вище.

Тривожний дзвінок для «Bahrain Victorious»

10-15 років тому допінг-скандали під час Тур де Франс були цілою традицією. Обшуки в готелях, позитивні допінг-тести, зняття цілих команд - все це було невід'ємною частиною Туру в другій половині позаминулого десятиліття. Нинішній Тур дозволив нам знову трохи зануритися в ту атмосферу: в середу ввечері французька поліція провела обшуки в готельних номерах і автобусі команди «Bahrain Victorious».

Нічого забороненого правоохоронні органи не знайшли, проте були вилучені мобільні телефони гонщиків і файли їхніх тренувальних програм. Тепер вони будуть вивчатися на предмет наявності доказів можливого використання заборонених препаратів в рамках справи, яка була відкрита прокуратурою Марселя.

На всі звинувачення «Bahrain Victorious» відповіла максимально яскраво: красивою сольною перемогою Матея Мохоріча з відриву на наступний же день. І підсумковою перемогою в командному заліку Туру. Як би там не було, команда гідна поваги за те, наскільки переконливо впоралася з цим тиском і продовжила показувати блискучі результати.

Що стало причиною для початку розслідування - невідомо, однак дуже часто для цього досить анонімного дзвінка. Стрімкий прогрес «Bahrain Victorious» в останні 2-3 місяці привів до розмов про можливе використання допінгу в команді у велосипедному ком'юніті, а у Франції до такого ставляться дуже уважно. Звичайно ж, коли мова йде не про французьких гонщиків і команди - наприклад, раптовий і різкий прогрес тієї ж команди «Europcar» з Тома Воклером і П'єром Роланом під час Туру 2011 року французькі правоохоронні органи чомусь не цікавив. Франція в черговий раз підтвердила свою репутацію максимально лояльної до своїх і токсичної до іноземців країни в велоспорті.

Так чи інакше, розслідування триває, і з упевненістю стверджувати, що ніяких порушень у «Bahrain Victorious» не знайдуть, ніхто не зважиться. Аж надто багато сумних історій подібного роду було в минулому, та й прогрес «Bahrain Victorious» дійсно був раптовим і дуже різким. Українські любителі велоспорту за цим розслідуванням стежитимуть з підвищеним інтересом, оскільки в складі «Bahrain Victorious» виступає наш Марк Падун. І його дві поспіль феноменальні перемоги на етапах Критеріуму Дофіне в червні внесли чималий внесок у формування в головах у багатьох уболівальників теорії про використання «Bahrain Victorious» допінгу.

Ван Арт - найуніверсальніший гонщик епохи

Нинішній Тур завершився перемогою Воута Ван Арта в спринті на Єлисейських полях в Парижі. І ця подія в своєму роді стала воістину історичною. За день до цього гонщик «Jumbo Visma» виграв розділку, а на другому тижні - королівський гірський етап з подвійним проходженням Мон Вонту. Таким чином, в рамках одного Туру бельгійцеві вдалося виграти гірський етап, розділку та чистий спринт: до нього в історії «Великої петлі» таке вдавалося лише двом гонщикам - Едді Мерксу та Бернару Іно. Непогана компанія, чи не так?

Подібного роду досягнення Ван Арта дозволяють стверджувати, що Воут - найуніверсальніший гонщик свого покоління. А, швидше за все, взагалі найуніверсальніший гонщик 21-го століття. Світовий велоспорт радикально змінився в другій половині 80-х років: рівень конкуренції стрімко виріс, наслідком чого став чіткий розподіл на спеціалізації: суперчемпіони типу тих же Меркса, Іно чи Фаусто Коппі залишилися в минулому. І якщо брати всю сучасну епоху, після описаних вище трансформацій, то у Ван Арта лише один реальний конкурент у боротьбі за звання головного універсала - це Шон Келлі. І то тут треба робити скидку на те, значна частина кар'єри легендарного ірландця припала на перехідний час між епохами суперчемпіонів-універсалів і новими реаліями з вузьким розподілом на спеціалізації.

Така універсальність Ван Арта - не новина і не відкриття, яке ми зробили на цьому Турі. Це було зрозуміло ще на торішньому Турі, коли бельгієць чудово працював на Пріможа Рогліча в горах, просіюючи пелотон до того стану, коли в ньому залишаються одні капітани, і при цьому зберігав свіжість для перемог на спринтерських етапах. Не менш сильне враження залишив виступ Ван Арта на Тіррено-Адріатико вже в нинішньому сезоні: друге місце в загальному заліку позаду все того ж Погачара, незважаючи на те, що на «Гонці двох морів» гонщиків чекав важкий етап з гірським фінішем в Праті ді Тіво.

І після торішнього Туру, і після Тіррено-Адріатико-2021 багато говорилося про те, що у Ван Арта є потенціал переможця Гран турів - потрібно лише отримати свободу дій в команді і відповідним чином підготуватися. Як не парадоксально, але після нинішнього Туру, незважаючи на всі подвиги Воута, віри в те, що він потенційно може виграти Гран тур, стало тільки менше.

Чому? По-перше, після раннього сходу Пріможа Рогліча у Ван Арта була відмінна можливість приміряти на себе капітанські повноваження в топ-команді, при цьому перебуваючи в дуже вигідній позиції в загальному заліку. Однак цим шансом Ван Арт не скористався. Зв'язку з трьох поспіль альпійських етапів в кінці першого тижня він проїхав невдало: кожен наступний етап в його виконанні був гіршим за попередній, і вже на 9-му етапі з шансами в загальному заліку бельгієць попрощався, випустивши на перший план іншого гонщика «Jumbo Visma», Йонаса Вінгегора.

На поверхню спливла проблема Ван Арта з відновленням: видавати окремі топові перфоманси в горах бельгієць здатний, однак поставити їх на потік і їхати в горах стабільно топово - ні. А без такої стабільності претендувати на перемогу в Гран турах неможливо.

При цьому відновлення в рамках тритижневої гонки - це той навик, який практично неможливо прокачати в тренувальних умовах. Він у тебе або є (або проявляється з часом сам по собі, без спеціалізованої підготовки), або ні. У Ван Арта його поки немає, і слабо віриться в те, що ситуація зміниться з часом. Можливо, навіть намагатися розвиватися в цьому напрямку бельгійцеві не варто: можна просто втратити свої сильні якості і залишитися біля розбитого корита. Тому, остаточно ставити хрест на Ван Арті як на супербагатоденнику поки що не будемо, але за підсумками нинішнього Туру віри в Воута як в потенційного чемпіона тритижневих гонок стало менше, ніж було до. Як би парадоксально це не звучало.

Кевендіш не зміг побити рекорд Меркса

На другий день відпочинку Туру-2021 Марк Кевендіш відправився з 34 перемогами на «Великій петлі» в кар'єрі, в статусі співвласника рекорду поряд з Едді Мерксом. На третьому тижні у гонщика «Deceuninck Quick Step» було два рівнинних групових етапи для того, щоб стати одноосібним рекордсменом. Однак для того, щоб отримати два цих шанси, потрібно було для початку подолати важку зв'язку з трьох піренейських етапів.

Кевендіш це зробити зумів, і при цьому в ліміт часу 36-річний британець вписувався кожен раз впевнено, з запасом. Але, схоже, таке проходження Піренеїв вимагало від Марка дуже великих зусиль, і до заключних етапів Туру він підійшов як вичавлений лимон. На 19-му етапі «Deceuninck Quick Step» навіть не стала намагатися привезти Кевендіша до перемоги - її віддали відриву дня. Сам британець готувався до завершального етапу в Парижі - побити рекорд Меркса на Єлисейських полях було б максимально красиво.

Але і цього йому зробити не вдалося: в Парижі Кевендіш став лише третім, не зумівши вийти з колеса у двох бельгійців - Ван Арта і Яспера Філіпсена. Було очевидно, що британському спринтерові етап давався дуже важко, а свіжості не вистачало просто катастрофічно. Кевендіш і Меркс залишилися співвласниками рекорду, і в цьому є своя історична справедливість. З огляду на те, наскільки випаленим було поле спринтерів на нинішньому Турі, британець не повинен був встановлювати рекорд за такого посереднього рівня конкуренції.

Можливе встановлення одноосібного рекорду відкладається до наступного року. І взагалі велике питання, відбереться чи Кев до складу «Deceuninck Quick Step» на «Велику петлю» 2022 року. Продовжує відновлюватися Фабіо Якобсен, близький до переходу в команду Патріка Лефевра і Тім Мерлір. Виграти у цих хлопців конкуренцію за місце штатного спринтера «Deceuninck Quick Step» на Турі Кевендішу буде дуже складно. І якщо він цього зробити не зможе, то буде дуже цікаво поспостерігати за тим, чи повезе «Deceuninck Quick Step» британського ветерана на Тур просто заради можливого рекорду. В цілому таке в команді Патріка Лефевра не прийнято, і питання лише в тому, чи зроблять для Кевендіша виняток.

Так чи інакше, питання про те, чи отримає британець шанс побити рекорд Меркса в 2022 році, буде настільки ж цікавим і захоплюючим, як і історія його камбеку в нинішньому сезоні. І цією інтригою «Чи поїде Кев на Тур-2022?» ми будемо жити цілий рік, і це чудово.

Олег Дідух Sport.ua
По темі:
Читайте нас в Telegram

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Футбол | 25 листопада 2024, 06:23 12

Шахтар після розгрому Інгульця продовжує йти на третій позиції

Коментарі